4. Особливості наступного етапу розслідування у кримінальних справах цієї категорії

Провівши першочергові слідчі дії, на підставі здобутих дока­зів необхідно спланувати подальше розслідування у криміналь­ній справі. У плануванні необхідно врахувати здобуті під час не­відкладних слідчих дій докази, наявну оперативну інформацію, дані документальних ревізій, перевірок тощо. За час проведення перевірок і ревізій доцільно вжити заходів до виявлення й за­кріплення всіх можливих додаткових доказів, що стосуються не лише фактичних обставин (об'єктивної сторони складу злочи­ну), а й ступеня обізнаності з ними керівників, щоби довести їх­ній прямий умисел на вчинення протиправних дій.

Невиплата громадянам зарплати, стипендії, пенсії або інших установлених законом виплат утворює склад злочину, коли во­на є безпідставною і має місце за період більше ніж один місяць. Не буде складу злочину, якщо зарплату не виплачують на законних підставах (наприклад, через покриття заборгованості працівника перед підприємством), або невиплату зарплати обу­мовлено об'єктивними причинами (наприклад, відсутністю не­обхідних для виплати зарплати коштів на рахунках підприєм­ства чи організації).

Необхідно мати на увазі, що заробітна плата - це винагоро­да, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата виплачується у гро­шових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у будь-якій іншій формі забороняєть­ся. Заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками. Стаття 23 Закону України «Про оплату праці» передбачає як виняток можливість часткової виплати заробітної плати нату­рою (за цінами не нижче собівартості), коли це визначено ко­лективним договором, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, що еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошо­вому виразі, є звичайною чи бажаною для працівників, за ви­нятком товарів, перелік яких установлюється Кабінетом Мі­ністрів України. Частка таких виплат не повинна перевищува­ти 50 відсотків заробітної плати, нарахованої за місяць. Склад злочину, передбаченого ст. 175 КК України, утворює невиплата зарплати як у грошовому виразі, так і в іншій передбаченій за­коном формі.

Непоодинокі випадки, коли службовими особами підпри­ємств, установ, організацій у виплаті заробітної плати в нату­ральній формі допускаються факти реалізації продукції за ціна­ми, вищими собівартості.

Доцільно зазначити, що, відповідно до статей 21, 22 Закону України «Про оплату праці», керівник підприємства не має пра­ва в односторонньому порядку приймати рішення з питань оп­лати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, і колективним договором. Норми і гарантії оплати праці, вста­новлені законодавством для працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності є мінімальними державними гарантіями і тому за договірного регулювання вони не можуть бути погіршені.

Пенсія - це форма соціального забезпечення, яка встановлю­ється для непрацездатних, а з настанням передбачених законом умов - і для інших категорій громадян, яка гарантує їм соціаль­не забезпечення за рахунок суспільних фондів. Відповідаль­ність за ст. 175 КК України настає за невиплату будь-якої пен­сії, встановленої громадянинові відповідно до закону. Стипен­дія - вид соціальної виплати, яка встановлюється студентам, слухачам, учням навчальних закладів, а також деяким іншим категоріям громадян з метою матеріального забезпечення їхнього соціального захисту. Склад злочину утворює безпід­ставна невиплата будь-якої встановленої відповідно до закону стипендії.

Інша встановлена законом виплата - це інша, крім зарплати, пенсії, стипендії, встановлена законом виплата громадянам, яка здійснюється регулярно (щомісячно). Це, зокрема, грошове утримання військовослужбовців та осіб керівного і рядового складу органів внутрішніх справ, окремі види державної соці­альної допомоги, доплати, які виплачуються відповідно до за­конодавства постраждалим громадянам.

Склад злочину, передбаченого ст. 175 КК України, має місце тільки у випадку безпідставної невиплати зарплати, пенсії, сти­пендії, іншої встановленої законом виплати більше ніж за один місяць, тобто злочин буде закінченим від дня, наступного за тим, в який, відповідно до закону або колективного договору, повинні бути виплачені зарплата, пенсія, стипендія, інша вста­новлена законом виплата за другий місяць.

На практиці мають місце випадки, коли заробітну плату без­підставно виплачують не в повному обсязі, тобто частково з по­дальшою тривалою затримкою виплати іншої частини. У таких випадках, за умови, що, загальна сума заборгованості із зарпла­ти перевищує повну місячну зарплату, в діях керівника підпри­ємства буде склад злочину, передбачений ст. 175 КК України.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. На практиці виникають труднощі у визначенні вини за затримку розрахунку в разі посилання керівника під­приємства (організації) на неплатоспроможність або відсут­ність фінансування з боку держави. Оскільки відсутність кош­тів - це негативний наслідок дій певних осіб, чи їхньої бездіяль­ності, чи обставин, що не залежать від волі відповідальних осіб, то в ході досудового слідства необхідно з'ясовувати, в результа­ті яких саме (законних чи протиправних) та чиїх саме дій (без­діяльності), чи за яких обставин настав цей наслідок.

Для прикладу, якщо керівник під час здійснення господар­ської діяльності підприємства укладає сумнівну угоду чи з сум­нівним партнером, передбачаючи її негативні наслідки для під­приємства у вигляді втрати коштів, ці дії безумовно свідчать про наявність у діях такого керівника вини. На наявність вини вказує також ситуація, коли відсутність коштів на рахунку під­приємства викликана використанням грошей на: придбання ав­томобілів, мобільних телефонів, офісних меблів тощо, а не на зарплату і сплату обов'язкових платежів. У таких випадках чіт­ко простежується вина керівників у формі умислу - ці особи усвідомлювали незаконний характер своїх дій, передбачали їх­ні наслідки та бажали чи свідомо допускали їх настання.

Якщо в процесі звичайної господарської діяльності на під­приємстві виникнуть фінансові труднощі, наприклад, через зміни податкової політики в державі чи з інших причин, коли негативні наслідки виникли не через упущення з боку керівни­ка, а через об'єктивні обставини, то не може йти мова про вину керівника. Зокрема, коли підприємство не мало на виплату зарплати необхідних коштів, складу злочину, передбаченого ст. 175 КК України, в діях його керівника не буде.

На практиці поширеними є випадки, коли керівники підпри­ємств пояснюють свої дії щодо спрямування коштів на ті чи інші господарські потреби підприємства, а не на зарплату, поси­лаючись на те, що коли б вони спрямували ці кошти не на ви­робничі потреби (основні засоби, пальне, сировина, електро­енергія тощо), а на виплату зарплати, зокрема заборгованості із зарплати, то господарська діяльність стала би неможливою і підприємство дійшло б до банкрутства. У таких випадках необ­хідно керуватися вимогами ст. 15 Закону України «Про оплату праці», що оплата праці здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання оплати праці.

Також мають місце випадки, коли одним працівникам під­приємства (зазвичай друзям і родичам керівників підприєм­ства) зарплата виплачується, а іншим безпідставно не випла­чується. Дії таких керівників повністю охоплюються складом злочину, передбаченого ст. 175 КК України, і не потребують кваліфікації за іншими статтями КК України (за відсутності службового підроблення).

Суб'єкт злочину, передбаченого ст. 175 КК України,- спе­ціальний. Ним може бути керівник підприємства, установи чи організації незалежно від форм власності. На деяких підприєм­ствах можуть одночасно працювати генеральний директор, голо­ва правління та ін., тому необхідно мати на увазі, що керівником підприємства (організації, установи) є особа, яка діє без доручен­ня від імені підприємства, розпоряджається його майном, зокоема грошима, має право здійснювати угоди, приймати на ро­боту і звільняти з роботи працівників. Громадянин - підприє­мець, який використовує найману працю, не може бути визна­ним суб'єктом, передбаченим ст. 175 КК України. Це стосується і фізичних осіб засновників підприємств, які не є їх керівниками.

Згідно з судовою практикою окремих регіонів України, не­можливо притягнути до кримінальної відповідальності за ст. 175 КК України керівника, якого на час порушення кримі­нальної справи звільнено з посади. Такі особи позбавлені мож­ливості виплатити заробітну плату до притягнення їх до кримі­нальної відповідальності і використати передбачену ч. З ст. 175 КК України можливість бути звільненим від кримінальної від­повідальності.

На практиці також можуть бути випадки, коли керівники відповідних підприємств, установ, організацій, які допустили умисну невиплату заробітної плати, з метою уникнення кримі­нальної відповідальності звільняються з керівних посад, а коли постає питання відповідальності, стверджують, що звільнилися вони не з власної ініціативи, і коли б продовжували працювати, то ліквідували б заборгованість з оплати праці. У таких випад­ках слід ретельно все перевірити, звернувши особливу увагу на тривалість перебування на посаді, час виникнення заборгова­ності, причини її виникнення, щоб довести умисел працівника на вчинення злочину.

Крім цього, мають місце випадки, коли на рахунок господар­ського товариства (ВАТ, ТзОВ тощо) надходять кошти, за які за рішенням вищих (колегіальних) органів управління (на­приклад, загальних зборів, акціонерів, зборів засновників, прав­ління) здійснюється придбання техніки, обладнання тощо, а зарплата при цьому не виплачується. У таких випадках необ­хідно мати на увазі, що відповідно до статутів таких товариств рішення, прийняті вищими органами управління, є обов'язко­вими для керівників. За таких обставин, коли відповідне коле­гіальне рішення вищого органу управління товариства справді мало місце, складу злочину в діях керівника не буде. Тому в хо­ді слідства необхідно з'ясовувати, чи справді приймалося таке рішення, на що іноді посилаються керівники підприємств. Для цього необхідно допитувати членів таких органів, вилучати протоколи їхніх засідань тощо.

Одночасно мають місце факти, коли керівники підприємств (організацій) не виплачують зарплати, пояснюючи свої дії вка­зівками вищого керівництва, коли підприємство, яке не виплачує зарплату, є філією чи структурним підрозділом іншого підпри­ємства. У таких випадках необхідно способом допитів вищих ке­рівників і вилучення відповідних документів з'ясовувати, чи справді такі вказівки мали місце. За їхньої наявності, можливо, склад злочину, передбаченого ст. 175 КК України, буде в діях то­го вищого керівника, який дав такі вказівки.

> На завершальному етапі розслідування у кримінальних справах про злочини, передбачені ст. 175 КК України, перед пред'явленням обвинувачення в остаточній редакції необхідно ретельно проаналізувати всі зібрані докази, які, передусім, під­тверджують об'єктивну та суб'єктивну сторони скоєного злочи­ну, характеризують особу обвинуваченого, визначають розміри безпідставно невиплаченої зарплати, пенсії, стипендії, іншої встановленої законом виплати громадянам.

На цьому етані керівники підприємств (організацій) в ряді випадків виплачують заборгованість із заробітної плати. Слід зазначити, що ч. З ст. 175 КК України передбачає можливість звільнення особи, яка вчинила безпідставну невиплату заробіт­ної плати, пенсії, стипендії, іншої встановленої законом випла­ти громадянам, якщо нею до притягнення до кримінальної від­повідальності здійснено виплату заробітної плати, пенсії, сти­пендії, іншої встановленої законом виплати громадянам. Тут маються на увазі невиплачені громадянам кошти, виплата яких повинна бути здійснена в повному обсязі. Для застосування по­ложень ч. З ст. 175 КК України зазначені виплати повинні бути зроблені після порушення кримінальної справи, але до притяг­нення до кримінальної відповідальності. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 р. № 9-рп/99 притягнення до кримінальної відповідальності починається від моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочи­ну. Тобто, якщо особа здійснила виплату заробітної плати, пен­сії, стипендії, іншої встановленої законом виплати громадянам під час досудового слідства, але після притягнення як обвину­ваченого, провадження у кримінальній справі триває в загаль­ному порядку, а ця обставина повинна бути врахована судом у призначенні покарання.

Треба зазначити, що на практиці деякі слідчі після того, як особа погасила заборгованість із зарплати до притягнення до кримінальної відповідальності (пред'явлення обвинувачення), надсилають такі сітрави до суду з постановами для звільнення від кримінальної відповідальності та без пред'явлення обвину­вачення. Тоді незрозуміло, від чого ми звільняємо особу.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності на під­ставі ч. З ст. 175 КК України відповідно до вимог ч. 2 ст. 44 КК України здійснюється лише судом. Відповідно до вимог ст. 7 КПК України, що визначає порядок звільнення судом особи від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки, слідчий за згодою прокурора складає мотивовану постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідаль­ності. До направлення справи до суду обвинуваченому роз'яс­нюються суть обвинувачення, підстави звільнення від кримі­нальної відповідальності, а також право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави. З постановою про направлення справи до суду слідчий повинен ознайомити як обвинувачено­го, його захисника, так і потерпілого або його представника, а в разі їхньої вимоги - ознайомити з усіма матеріалами справи та роз'яснити їхні права, передбачені КПК України.

Безумовно, для застосування положень ч. З ст. 175 КК Укра­їни необхідно зібрати докази, які доводили би, що особа вчини­ла злочин, передбачений ч. 1 чи 2 цієї статті.

На завершальному етапі розслідування, крім цього, необхід­но стосовно осіб, які не підлягають кримінальній відповідаль­ності, винести відповідні рішення про відмову в порушенні кримінальних справ або про їх закриття, вжити заходів реагу­вання через допущені ними правопорушення. Вивчити при­чини і умови, які сприяли вчиненню злочину, і вжити заходів до їх усунення. При цьому подання в порядку ст. 23-1 КПК Ук­раїни необхідно вносити органові, який призначив керівника підприємства (установи, організації) на посаду.

Наведені вище деякі особливості розслідування криміналь­них справ про невиплату заробітної плати, пенсії, стипендії, ін­шої встановленої законом виплати громадянам звичайно не охоплюють усіх можливих ситуацій, але в цілому спрямовані на дослідження характерних особливостей цього типу злочинів і можуть бути використані у практичній роботі слідчих під час розслідування конкретних кримінальних справ цієї категорії.

Окремі складнощі, що виникають у працівників прокуратури

ті розслідуванні злочинів цієї категорії, вимагають від них знань не тільки чинного законодавства, а й спеціальних нормативних актів, які регулюють питання щодо оплати праці. Це:

1. Закон України «Про оплату праці».

2. Закон України «Про внесення змін до деяких законодав­чих актів України щодо забезпечення своєчасної заробітної плати».

3. Закон України «Про колективні договори і угоди».

4. Закон України «Про підприємства».

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про прак­тику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99.

6. Рішення Конституційного Суду України від 27.10.99 № 9-рп/99.

Крім того, необхідно врахувати, що особливістю правового регулювання трудових відносин, зокрема з питань оплати пра­ці, є те, що вони регламентуються розгалуженою системою нор­мативних актів, прийнятих органами різних рівнів, зокрема за участі трудових колективів і профспілок.