Пред'явлення для впізнання живої особи

Необхідність проведення пред'явлення для впізнання живої людини може виникнути за таких ситуацій:

• допитуваний пояснює, що з особою, про яку він дав пока­зання, він не знайомий, але запам'ятав її і в змозі впізнати;

• допитана особа повідомляє певні відомості, пов'язані з роз­слідуваною подією про будь-кого зі своїх знайомих, але остан­ній заперечує факт знайомства і заявляє, що допитана особа йому не знайома;

• коли необхідно встановити особу людини, яка не має доку­ментів, або пред'явила не свої документи;

• допитуваний знає в обличчя особу, про яку дає свідчення, але не може повідомити про неї жодних даних;

• коли впізнавальна особа знайома з впізнаваним, але не мо­же назвати його прізвища, імені, по батькові або неправильно їх називає.

Пред'явлення для впізнання особи в натурі за зовнішнім ви­глядом проходить за переліченими вище загальними правила­ми, з урахуванням таких особливостей:

• першими заходять поняті, інші учасники (захисник, пред­ставники, спеціалісти і статисти);

• запрошують впізнаваного і пропонують йому зайняти будь-яке місце серед статистів;

• останнім заходить впізнавач.

Слідчий пропонує йому уважно оглянути пред'явлених осіб і вказати, чи когось із них впізнає. Впізнавач без обмеження в часі оглядає цих осіб.

Слідчий на прохання впізнавача або з власної ініціативи може запропонувати пред'явленим для впізнання (впізнаваному та ста­тистам) змінити позу, вчинити якісь дії або ж змінити освітлення.

Після огляду впізнавач заявляє, чи впізнає кого-небудь із пред'явлених і за якими ознаками (з короткою заявою про обставини, за яких той спостерігав чи знав впізнану особу).

Коли впізнавач не знає прізвища впізнаної ним особи, слід­чий пропонує останній назвати себе та дає можливість зробити коротку заяву щодо показань впізнавача.

У випадках, коли виникає необхідність гарантування осо­бистої безпеки особи, що впізнає, пред'явлення для впізнання проводиться поза візуальним спостереженням особи, яку впі­знають за правилами ч. 4 ст. 174 КПК.

Окрім цього, наголосимо ще ось на чому:

- не можна одночасно пред'являти декільком впізнавачам одного впізнаваного;

• коли відбувається пред'явлення для впізнання однієї особи по черзі декільком впізнавачам, слідчий повинен надати впізнавачам, можливість за його бажанням змінювати своє міс­це серед статистів;

• коли проводиться пред'явлення для впізнання декількох осіб одному впізнавачеві, це повинно відбуватися відокремлено щодо кожного впізнаваного.

Пред'явлення для впізнання людини може проводитись і за функціональними ознаками (властивостями) особи - ознаками голосу, мови, ходи та жестикуляції.

Специфіка пред'явлення для впізнання людини за голосом і мовою полягає ось у чому:

• слідча дія організовується та проводиться так, щоби впізнавач не міг бачити особу, яку впізнає, а міг тільки чути її голос (інакше матиме місце пред'явлення для впізнання за зовнішністю). Він не повинен знати, в який саме момент слухатиме впізнавану особу;

• прослуховується вільна мова впізнаваної особи в умовах або наближених до реальних, або навіть на тому ж місці, на яко­му впізнавач чув голос (розмову) впізнаваного у зв'язку з кри­мінальними подіями;

- у ході слідчих дій її учасники поділяються на дві групи.

У першій - впізнаваний, статисти, поняті та помічник слідчого.

У другій - впізнавач, поняті та слідчий (можлива участь й інших осіб, які можуть залучатися до слідчої дії: спеціалістів, захисників, представників впізнаваного чи впізнавача тощо).

Обидві групи перебувають у різних приміщеннях:

• впізнавач вислуховує голоси осіб, що впізнаються (впізна­ваного і статистів) та повідомляє слідчому, який голос він впі­знав, тобто голос якої за чергою людини;

• після цього всі учасники збираються разом і з'ясовують, голос чиєї людини впізнав упізнавач. (Перебуваючи разом із впізнаваним і статистами, слідчий по черзі розмовляє з ними на сторонню тему, пропонуючи в разі потреби змінити силу зву­чання голосу).

Пред'явлення людини для впізнання її за ходою та жестику­ляцією здійснюється з дотриманням таких вимог:

• провадження слідчої дії відбувається здебільшого на тому місці, де впізнавач уперше бачив особу, яку впізнає;

• впізнаваний не повинен знати, в який момент за його дія­ми слідкуватиме той, хто його впізнає (проглядається хода та­кож і статистів, черговість довільна);

• впізнавачеві повинно бути надано достатньо часу для спо­стереження ходи та жестикуляції пред'явлених осіб.

Зустрічне пред'явлення для впізнання - слідча дія за ситуа­ції, коли основні учасники (свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений) як з боку впізнавача, так і з боку впізнаваного бажають впізнати один одного.

Тактика проведення цього різновиду пред'явлення для впізнання має такі особливості:

- у слідчій дії беруть участь одночасно дві процесуальні особи: обвинувачений - потерпілий, свідок - обвинувачений чи в ін­ших варіантах незалежно від процесуального статусу. Вказані учасники поперемінно (за чергою) виступають у рамках однієї слідчої дії в ролі впізнавача та впізнаваного;

• також формуються дві групи учасників, у кожній з яких впізнавана і виізнавальна особи, не менше двох статистів, стіль­ки ж понятих і слідчий чи його помічник. Розташовуються гру­пи в різних приміщеннях. У послідовності, визначеній основ­ним учасником тієї з груп, що перебуває за межами кабінету слідчого, учасники цієї групи заходять до кабінету чи іншого визначеного для цього приміщення;

• розташувавшись навпроти учасників іншої групи, за вка­зівкою слідчого групи взаємно оглядають одна одну. Потім будь-яка з груп виводиться слідчим в інше приміщення;

• основні учасники (тобто впізнавана і впізнавальна особи) роблять у присутності своїх понятих заяви про те, чи вони ко­гось впізнали і за якими ознаками;

• на завершення обидві групи знову збираються в одній кім­наті разом, де впізнавачі та впізнавані повторюють уже в при­сутності всіх учасників зроблені раніше висновки з уточненням зафіксованих у нам'яті ознак впізнання та обставин, за яких во­ни спостерігали один одного у зв'язку з кримінальною подією.