3. Організаційні заходи та слідчі дії початкового етапу розслідування злочинів, пов'язаних із невиплатою заробітної плати, пенсій, стипендій, інших установлених законом виплат громадянам

Залежно від якості й повноти матеріалів дослідчої перевірки, які стали підставами до порушення кримінальної справи, необ­хідно здійснити організаційні заходи із забезпечення повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, в найбільш стислі строки, оскільки службові особи, які вчинили злочин, після порушення такої справи вживають усіх можли­вих заходів, щоби погасити заборгованість із зарплати і в подальшому бути звільненими від кримінальної відповідаль­ності. Серед таких заходів: створення слідчо-оперативної гру­пи, накреслення плану першочергових слідчих дій та оператив-но-розшукових заходів, якого необхідно скласти з урахуванням хиб дослідчої перевірки, наявної інформації про злочинну ді­яльність, обсягу слідчих дій, які проводяться невідкладно та за подальшого проведення досудового слідства визначення уста­нов, яким буде необхідно доручати проведення перевірок, реві­зій, та інші заходи.

Привід для порушення кримінальної справи, передбачений ст. 94 КПК України (заява працівників підприємства, яким не виплачують зарплати, або громадян, яким не виплачують сти­пендій, пенсій чи інших установлених законом виплат, акт Дер­жавної інспекції праці про результати перевірки додержання на підприємстві вимог законодавства про працю, довідка про ре­зультати прокурорської перевірки). Оскільки відповідно до Рі­шення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. поста­нови слідчого, прокурора про порушення справи щодо певної особи можуть бути оскаржені до суду, який повинен перевіри­ти наявність законних приводів і підстав для порушення кримі­нальної справи, кримінальні справи цієї категорії необхідно по­рушувати тільки тоді, коли під час перевірки зібрано достатні й повні дані щодо ознак злочину в діях саме цієї особи.

До порушення кримінальної справи необхідно витребувати:

• довідки з бухгалтерії підприємства (організації, установи), завірені підписом головного бухгалтера, про наявність і розмір заборгованості із зарплати, період часу, протягом якого утвори­лась заборгованість; список працівників, яким підприємство заборгувало зарплату, зокрема звільнених;

• довідки з бухгалтерії підприємства (організації, установи), завірені підписом керівника чи головного бухгалтера, про над­ходження грошей до каси підприємства та на банківські рахун­ки за період роботи керівника, стосовно якого порушено спра­ву, або якщо він працює на займаній посаді тривалий час, то починаючи з 01.09.2001 р., коли встановлено кримінальну від­повідальність за невиплату зарплати. У довідці повинно бути вказано, в яких конкретно регістрах бухгалтерського обліку та первинних документах бухгалтерського обліку відображено надходження коштів та їх витрачання (накладні на отриман­ня товарно-матеріальних цінностей, касова книга, головна книга;

• довідку щодо розміру місячного фонду оплати праці на підприємстві (установі, організації), завірену підписом голов­ного бухгалтера;

• статистичну звітність підприємства (організації, установи) про стан заборгованості із заробітної плати. Оскільки мають місце випадки, коли керівники підприємств, які не виплачують зарплати, вносять до звітності, яка додається до державних статистичних органів, неправдиві відомості щодо відсутності заборгованості із зарплати, тобто вчиняють іще й злочин, пе­редбачений ст. 366 КК України (службове підроблення), тому в таких випадках дії керівника слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 175 та 366 КК України.

Крім цього, необхідно вилучити статутні документи підпри­ємства, накази про призначення та звільнення з посади керів­ника підприємства (організації) чи протокол зборів колегіаль­ного органу, який обрав керівника на посаду чи звільнив із по­сади (загальні збори акціонерів ВАТ тощо), функціональні обов'язки (посадові інструкції) керівників підприємства; заре­єстрований належним чином колективний договір підприєм­ства, в якому передбачено порядок і строки виплати зарплати па підприємстві, а також положення про оплату праці праців­ників підприємства, якщо таке розроблено.

Вилучення документів треба правильно процесуально офор­мити, ретельно вивчити й оглянути, склавши відповідний про­токол.

Документа під час розслідування злочинів цієї категорії є го­ловним джерелом доказів, особливо на першочерговій стадії розслідування. Тому необхідно проводити їх огляд і вилучення. Витребування документів менш ефективне. При цьому існує можливість знищення чи фальсифікації зацікавленими особа­ми необхідних слідству документів. Тому тактично правильно проводити огляд документів безпосередньо на підприємстві, за­лучивши до участі в ньому спеціалістів, які знайомі з характе­ром документів. У ході огляду документів звертається увага на дотримання встановленої форми та на ознаки, що свідчать про можливе підроблення. Також необхідно проаналізувати зміст документа, порівнюючи його з іншими документами, показан­нями свідків, іншими матеріалами справи.

У разі відсутності документів, які мають значення для пра­вильного вирішення справи, необхідно допитати свідків через чиї руки вони проходили (виконавець документа, друкарка, секретар, реєстратор та ін.)

Проаналізувавши вилучені документи, треба невідкладно призначити документальну ревізію на підприємстві щодо до­держання вимог законодавства про працю (якщо вона не прово­дилася під час дослідчої перевірки), проведення якої доручити територіальним підрозділам Державної інспекції праці.

За результатами такої ревізії мусить бути складено акт, де зазначається: наявність заборгованості із зарплати на підпри­ємстві за певний період, її розмір, сума коштів, що надійшла на розрахунковий рахунок підприємства, на які цілі вони викорис­тані, скільки з них витрачено на виплату зарплати, обов'язко­них платежів на інші цілі, список звільнених працівників під­приємства, з якими при звільненні не було проведено повного розрахунку відповідно до законодавства. У разі встановлення факту нецільового використання коштів, призначених для ви­плати заробітної плати, залежно від конкретних обставин, такі дії можуть кваліфікуватися додатково за іншими статтями КК України.

Одночасно з призначенням перевірок і ревізій необхідно з використанням витребуваних документів допитати керівника підприємства (організації), головного бухгалтера, бухгалтера, який безпосередньо нараховує зарплату (якщо такий є), касира. У ході допитів зазначених осіб необхідно з'ясувати такі пи­тання:

• наявність заборгованості із зарплати, її сума, коли виникла заборгованість, скільки місячних зарплат заборгувало підпри­ємство своїм працівникам;

• які причини виникнення заборгованості, які заходи вжива­лися до її зменшення;

• яка сума коштів надходила на "розрахунковий рахунок під­приємства, яким чином витрачено зазначені кошти;

• якщо в державну статистичну звітність форми ПВ внесено неправдиві відомості щодо відсутності заборгованості із зар­плат, то з'ясувати, з якої причини це зроблено, чи не було з цьо­го приводу відповідних указівок керівника, якщо такі були,-провести ставки віч-на-віч. Тактичні особливості допиту свід­ків у справах цієї категорії залежать від становища цих свідків. Більшість з них перебуває з керівником у службових стосунках, що обумовлює різне ставлення свідків до одних і тих же обста­вин у справі. Тому оперативність проведення допитів служить гарантією достовірності показів.

Також необхідно допитати службових осіб Державної інспекції праці щодо проведення на підприємстві (організації) перевірок раніше, з'ясувавши, чи виявлялася при цьому забор­гованість із зарплати, які вживалися заходи за результатами перевірок, і витребувати документи, що ці показання підтвер­джують. У всякому разі необхідно допитати службових осіб Державної інспекції праці, коли керівництво підприємства від­мовилося підписати акт перевірки, що став підставою для пору­шення справи, або перевірки, проведеної в ході слідства, або подало на цей акт заперечення.

Крім того, необхідно з'ясувати, чи не притягнуто керівника підприємства (організації) до адміністративної відповідальнос­ті за ст. 41 КУпАП за тим же самим фактом невиплати зарпла­ти, за яким порушено кримінальну справу, щоб не виникла ситуація, коли особа двічі притягується до юридичної відпові­дальності за одне правопорушення.

Під час провадження досудового слідства у справах цієї кате­горії па практиці виникає питання щодо необхідності визнання потерпілими, цивільними позивачами і допитів усіх працівни­ків підприємства (організації), яким не виплачується заробітна плата.

Злочин цієї категорії вважається закінченим од моменту фактичної умисної безпідставної невиплати грошових сум хо­ча б одній особі. Кількість осіб, чиї конституційні права пору­шено внаслідок учинення злочину, конкретна сума невиплаче-них коштів на кваліфікацію вчиненого не впливають.

Тому визнавати на досудовому слідстві всіх працівників під­приємства, яким не виплачено заробітну плату, потерпілими й цивільними позивачами та допитувати немає необхідності, як­що тільки вони на цьому не наполягають, оскільки їхні показан­ня не мають істотного значення для встановлення істини у справі. Вони знають тільки, що працюють, а зарплата їм не ви­плачується. Проте, коли в ході досудового слідства хтось із пра­цівників підприємства вимагає, щоб його визнали потерпілим, і заявляє цивільний позов, то ці законні вимоги треба задоволь­нити, виконавши при цьому вимоги ст. 217 КПК України. Од­ночасно за наявності таких звернень до матеріалів криміналь­ної справи можна долучити виписку з протоколу колегіального органу, який доручив комусь із працівників представляти інте­реси колективу, це дасть змогу прискорити завершення досудо­вого слідства і сприятиме надісланню таких справ до суду з об­винувальними висновками, а не з постановами для звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності.