5. Профілактичні дії слідчого у ході розслідування вбивств

Кожне злочинне посягання на життя людини вчиняється за умов певної специфічної ситуації, що обумовлюється, зазвичай, неправомірною поведінкою вбивці, його особистими спонукан­нями та мотивами, на виникнення яких впливає багато чинників.

До причин і умов, які сприяють учиненню вбивств, можна від­нести: а) обставини, що характеризують особу вбивці; б) обставини, що характеризують потерпілого та його взаємовідносини з убив­цею; в) організаційно-правові та виховні недоліки і прогалини.

Для з'ясування обставин, іцо характеризують особу обвинува­ченого, збираються дані про: стан його здоров'я; освітній і культур­ний рівень; сімейпо-побутові умови та спосіб життя; поведінку в трудовому колективі (коли обвинувачений працював) і в най­ближчому оточенні; зв'язки зі злочинним середовищем; негативні звички і схильності (зловживання спиртними напоями, наркоти­ками, антигромадські погляди, аморальна поведінка тощо).

Залежно від виду вбивства і його мотивів у ході розслідуван­ня також з'ясовують: а) наявність в обвинуваченого задатків до насильства; б) що сприяло розвиткові цих задатків; в) чи вчи­няв обвинувачений правопорушення раніше, чи притягався за них до відповідальності; г) які причини та умови сприяли вчи­ненню правопорушень і які застосовувалися заходи впливу тощо.

Відповідно до вимог КПК поряд з іншими вже названими обставинами, підлягають установленню (доказуванню) і моти­ви вчинення злочину. В обвинувальних висновках, вироках та інших процесуальних документах доволі часто відображають лише зовнішній бік мотиву вбивства (вчинене на грунті сварки, у стані сп'яніння, з хуліганських спонукань тощо). Однак зали­шають без детального аналізу соціально-психологічні та інші криміногенні чинники, що сприяли зародженню та розвитку злочинного спонукання і мотивів посягання на життя загибло­го. А це ускладнює повне встановлення причин і умов вчинено­го вбивства, крім того, фактично, мотиви підмінюються обста­винами (наприклад, образа, бійка, сп'яніння тощо). І все ж, для правильного кваліфікування вчиненого, для його попереджен­ня важливим є встановлення саме мотивів убивства. Це також дозволить слідчому і судові обрати ефективні заходи щодо ви­правно-виховного впливу на винного, усунути умови, що спри­яють виникненню злочинної ситуації.

Під час установлення причин та умов, що сприяли вчиненню вбивства, вивчаються також обставини, які характеризують особу потерпілого, його спосіб життя, поведінку, відносини з обвинуваченим. Необхідно з'ясувати: чи не мало місце втягнен-пя потерпілим обвинуваченого у злочинні зв'язки; примушу­вання до вчинення крадіжки; вимагання; вороже ставлення; знущання, розбещення тощо. Варто враховувати, що у профі­лактичних цілях велике значення має встановлення не тільки характеру неправомірних і аморальних дій потерпілого, а й чинників (соціально-психологічних, патологічних тощо), яки­ми ті чи інші його дії були зумовлені.

Умовами, що сприяють убивствам, стають інколи й різні за характером організаційні недоліки, правопорушення - придбан­ня мисливської зброї та боєприпасів, вибухових та отруйних речовин, їх неправильне зберігання та використання - будучи легкодоступними, вони часто стають знаряддями вбивств.

У кожній справі про вбивство з використанням указаних знарядь і речовин необхідно з'ясовувати обставини, що спри­яли придбанню або виготовленню та використанню їх з метою вчинення злочину; встановлювати, у кого вони були придбані, ким і коли виготовлені тощо. Доказування цих даних важливо не тільки для правильної кваліфікації злочинних діянь обвину­ваченого, а й для вжиття заходів до усунення обставин, що сприяють неправомірному придбанню та використанню назва­них видів знарядь і засобів скоєння посягань на життя людини.

Вчиненню вбивств сприяють зловживання спиртними напоя­ми, алкоголізм і наркоманія, неналежна боротьба з рецидивною злочинністю і недоліки в роботі правоохоронних органів.

Є декілька форм профілактичної діяльності слідчого: а) подан­ня в порядку ст. 23-1 КПК України; б) повідомлення про обстави­ни вчинення злочину на зборах трудового, навчального колекти­ву; в) узагальнення відповідей на подання слідчого відповідним органам і громадським організаціям; г) публічні виступи слідчого, прокурора перед населенням, колективом тощо; публікація замі­ток, статей у ЗМІ; виступи по радіо, телебаченню та ін.