2. Типові ситуації початкового етапу розслідування. Слідчі дії та оперативно-розшукові міроприємства

Слідча ситуація - певна сукупність інформації, обставин, умов, яка є наявною на тому чи іншому етапі розслідування в конкретній кримінальній справі та яка обумовлює вибір слід­чим відповідного напряму своїх пошуково-дослідницьких дій.

Проаналізуймо найтиповіші слідчі ситуації, які виникають на початковому етапі розслідування вбивств.

Ситуація 1. Убивство вчинено в умовах очевидності (відкри­те), труп жертви знайдено, особу потерпілого встановлено, вбивцю затримано. За такої ситуації конфлікт між убивцею та жертвою, можливо, назрівав протягом тривалого часу, і їхні не­приязні, ворожі відносини не становлять таємниці для родичів, знайомих і співпрацівників. Мотивами таких убивств, зазви­чай, є конфлікт на сімейному чи побутовому ґрунті, хуліганські спонукання, спалах негативних емоцій під час розпивання спиртних напоїв тощо.

Для такої ситуації характерними є такі коло і черговість слід­чих дій:

- затримання, допит і особистий обшук підозрюваного;

• освідування підозрюваного чи призначення щодо нього су­дово-медичної експертизи;

• огляд місця події, обшук помешкання чи за місцем роботи підозрюваного з вилученням чи окремою виїмкою його одягу, взуття, окремих предметів тощо;

- допити свідків - очевидців, інших свідків;

- призначення судових експертиз (судово-медичної трупа, ре­чових доказів, психолого-психіатричної експертизи вбивці тощо).

Різновидом цієї ситуації є вбивство без очевидців, коли підо­зрюваного встановлено, він визнає свою вину у вбивстві. У цьо­му випадку очікується зміна підозрюваним своїх показань і ви­сунення ним на свій захист нових версій про те, що вбивство вчинено іншим або за умов необхідної оборони. Перевіряються версії про самообмову і виконуються перелічені вище дії.

Ситуація 2. Виявлено труп людини, вбитої в умовах неоче-видності, однак особа загиблого відома або встановлена в про­цесі огляду місця події та трупа. Ці дії виступають початковими діями. По-іншому в літературі цю ситуацію називають «ситуа­цією, за якої вчинено таємне вбивство, але без заховання трупа, без інсценування і виявлене зразу ж після злочину».

Після огляду місця події та трупа за цієї ситуації або одно­часно з оглядом виконують оперативно-розшукові заходи щодо встановлення свідків, які виявили трун і повідомили про це в міліцію, знали потерпілого, а також для встановлення й розшу­ку злочинця «по гарячих слідах». Далі допитують цих свідків; призначаються судово-медична і криміналістичні експертизи. Коло свідків обумовлюється необхідністю з'ясування питання, кому ж була вигідною смерть потерпілого і яким міг бути мотив убивства: грабіж, розбій, сексуальний чи бізнесовий тощо?

Типові версії для такої ситуації - це версії про особу вбивці (або коло підозрюваних), версії, як уже було сказано, про моти­ви вбивства; розшукові версії щодо місця перебування злочин­ця, який переховується (до його затримання) та ін.

Результати аналізу кримінальних справ засвідчують:

• умисні вбивства осіб чоловічої статі віком до 21 року поза межами житла вчиняються їхніми нетверезими знайомими під час з'ясування особистих стосунків, сварок, бійок;

• умисні вбивства хлопчиків у віці від 5 до 16 років у помеш­каннях чи біля них найчастіше вчиняються їхніми батьками, вітчимами або коханцями їхніх матерів;

• 75% убивств осіб чоловічої статі віком до 23 років у місцях відпочинку вчинено особами чоловічої статі віком від 17 до 22 років (частіше за все знайомими потерпілих), які прожива­ють у районі місця вбивства;

• більше 50% убивств жінок віком від 28 до 57 років поза ме­жами їхнього житла вчинено їхніми нетверезими чоловіками або коханцями з мотивів, пов'язаних з інтимними стосунками.

Ситуація 3. Виявлено невпізнаний труп або частини розчле­нованого трупа (зі слідами приховання вбивства чи без таких). За такої ситуації:

- першочергово виконують огляд місця події, трупа чи його частин за правилами огляду невпізнаного трупа або частин трупа;

• допити свідків, які виявили труп або його частини;

• допити заявників про злочини;

- виконуються оперативно-розшукові міроприємства для встановлення особи загиблого;

• особам, які заявили про зникнення людини, труп пред'яв­ляється для впізнання, але після їх допиту про зовнішність зниклого;

• призначається судово-медична експертиза трупа, криміна­лістичні експертизи речових доказів;

• проводять перевірку за обліком безвісно відсутніх та облік засуджених;

• органам дізнання доручається проведення оперативно-розшукових міроприємств з метою встановлення особи загиб­лого, мотиву вбивства та особи, яка вчинила злочин тощо.

Іншими словами, щонайперше конструюються і перевіря­ються версії про механізм убивства та особу жертви. Коли вста­новлюють особу жертви, вивчаються версії щодо осіб, у кого була потреба не тільки вчинити вбивство, а й приховати його, передбачаючи, що не уникне викриття.

На практиці, інколи, вбивцю знаходять раніше за встанов­лення особи жертви, а тому черговість наведених вище проце­суальних і оперативпо-розшукових дій буде ситуативно іншою.

Ситуація 4. Має місце заява про зникнення людини і наявні підстави вважати, що це - результат убивства і заховання трупа.

У цій ситуації першочергово, ще до порушення кримінальної справи проводиться перевірка двох типових версій.

А. Зникла особа жива, але з якихось причин не повідомляє про себе (переховується від правосуддя, від кредиторів, хвора і лежить у лікарні під чужим іменем або в неї амнезія тощо).

Б. Зниклого немає в живих (його вбито, покінчив життя са­могубством, помер з інших причин тощо).

У кожному разі перевіряють, чи міг зниклий виїхати з місця постійного перебування не за власним бажанням. Це встанов­люють у спосіб;

• одержання пояснень від заявників зникнення, родичів, су­сідів, співпрацівників, знайомих;

• отримання довідок, особистих справ, історій хворіб тощо з установ і закладів (РАЦСів, моргів, лікарень), зокрема органів внутрішніх справ та ін.;

• проводять огляд місць проживання, праці чи іншого там перебування з метою виявлення предметів, речей, без яких зникла людина не могла кудись поїхати (речі туалету, окуляри, лікарські препарати, предмети одягу, взуття тощо), документів, які можуть наштовхнути або пояснити якось мотив її відсут­ності.

І тільки якщо в результаті такої перевірки стає достеменно відомо, що:

• після певної дати щезлу особу ніхто не бачив;

• не отримував від неї жодних повідомлень;

• що вона не переїхала на інше місце проживання;

• не знімалася з відповідних обліків (військового, лікарсько­го, адміністративного, коли такі були);

• особисті документи і речі, які зазвичай були при ній, зали­шилися вдома;

• жодних невідкладних (нагальних) причин до раптового виїзду не було;

• вона не перебуває у лікарнях, місцях відбування покаран­ня тощо -

тоді всі ці факти можна оцінювати як підстави для порушен­ня кримінальної справи.

Ознаками вбивства можуть також слугувати:

- сліди крові та інші джерела інформації щодо версії про вбивство, виявлені в помешканні зниклого чи на місці остан­нього його перебування;

- наявність неприязних відносин у сім'ї або з сусідами;

• факти погроз на адресу зниклого; заінтересованість когось у його смерті; малолітній вік потерпілого;

• відсутність захворювань, які можуть слугувати причиною раптової смерті, втрати пам'яті, нездатності орієнтуватись у ча­сі та просторі;

• зникнення з автотранспортом або значною сумою грошей, коштовностей;

- наявність у зниклого злочинних зв'язків;

- неправдоподібність і суперечності в заяві про зникнення, а також суперечливі пояснення тих, хто контактував із потерпі­лим перед його зникненням тощо.

Після порушення кримінальної справи проводять:

- допит заявника;

• повтортіі (у разі потреби) огляд та обшук останнього місця проживання чи перебування зниклого;

• огляд та обшук місця ймовірного переховування трупа чи його частин, або де було виявлено речові докази;

• судово-медичні та криміналістичні експертизи речових доказів;

- допити рідних, близьких, інших свідків;

• накладають арешт на поштово-телеграфну кореспонден­цію зниклого адресата і осіб, причетних до його зникнення, з якими він може мати переписку, а також здійснюють перевірку за обліком невпізнаних трупів;

• для можливої в подальшому психологічної чи психіатрич­ної експертизи вилучають щоденники, листи, інші документи зниклого.

Коли версія вбивства вже однозначно знаходить підтвер­дження, а інші обґрунтовано спростовуються, вивчення особи зниклого, способу його життя, стосунків і взаємовідносин з ін­шими людьми сприяє конструюванню версії про мету, мотиви, час і місце вбивства та, зрештою, про особу вбивці. Працівни­кам органу дізнання дають доручення про розшук трупа і вста­новлення підозрюваного.

Ситуація 5. Виявлено труп або зникнення особи за обставин, коли є підстави для припущення, що вбивство вчинено з метою заволодіння житлом. У таких випадках проводять огляд місця виявлення трупа і самого трупа за загальними правилами так­тики огляду і методики розслідування вбивств. Окрім цього, виявляються, вилучаються, досліджуються документи про при­ватизацію житла і перехід права власності на нього до іншої особи (довіреність на розпорядження майном, договір купівлі-продажу, дарування, заповіт тощо). Документи перевіряються на предмет їх відповідності вимогам офіційного діловодства та справжності підписів.

Як свідки допитуються родичі, сусіди за місцем проживання жертви, знайомі, колеги по роботі. З'ясовується фізичний і пси­хічний стан загиблого чи зниклого, його наміри щодо долі сво­го житла, коштів, коштовностей; про стосунки зі спадкоємцями та особами, до яких перейшло право на житлову площу чи бу­динок тощо. Допитуються посадові особи, які оформляли і за­свідчували документи. Для дослідження підписів проводять кримі і іалістичну експертизу.

Ситуація 6. Обстановка, в якій виявлено труп, дає підстави для припущення про можливе інсценування вбивства під само­губство, нещасний випадок, природну смерть. До інсценувань найчастіше звертаються близькі до потерпілого особи, від яких, зазвичай, очікують відповіді на питання, що ж мало місце, а та­кож наймані вбивці.

Інсценують ту подію, яка за наявної обстановки може вигля­дати найбільш правдоподібно: задушивши людину, інсценують самоновішання; вбивши з вогнепальної зброї, інсценують нещасний випадок від необережного поводження зі зброєю або самогубство з її використанням; утопивши потерпілого,- не­щасний випадок на воді; вивівши з ладу гальмівну систему ав­томобіля,- смерть в автокатастрофі; вбивство у помешканні інсценують під нещасний випадок від побутових приладів і т. ін.

Ось наближений перелік фактів (негативних обставин), що суперечать закономірним наслідкам убивства.

Наявність слідів, які не могли утворитися внаслідок само­губства, нещасного випадку, природної смерті чи насильницької смерті, але відмінної від убивства, а саме:

• горизонтальні потоки крові належачому трупі;

• посмертні тілесні ушкодження на трупі; наявність на місці події слідів боротьби або самооборони;

• наявність на трупі тілесних ушкоджень, які не могли бути наслідком інсценованої події (труп висить у петлі, однак наявні сліди удушення руками; наявні дві странгуляційні борозни на шиї повішеного тощо);

• невідповідність характеру і напряму слідів крові на трупі, його позі;

• ознаки, що засвідчують факт переміщення трупа (сліди во­лочіння на ґрунті, одязі та шкірній поверхні трупа);

• наявність слідів перебування на місці події сторонніх у мо­мент настання смерті потерпілого та ін.

Відсутність слідів, які мусили би закономірно виникнути, якби мала місце інсценована подія за конкретних умов:

- відсутність:

а) слідів пересування потерпілого до місця, на якому настала смерть;

б) відбитків слідів ніг на м'якому ґрунті під висячим у петлі трупом;

в) знаряддя самогубства;

- відсутність:

а) можливості вчинення самогубства виявленими знаряддями;

б) додаткрвих (допоміжних) пристосувань, які повинні були використовуватися для самогубства;

- відсутність:

а) слідів крові, тілесних ушкоджень, характерних для інсце- нованих подій;

б) слідів ґрунту на взутті потерпілого, котрі повинні були бути як наслідок руху особи до місця своєї загибелі;

- відсутність слідів мікрочастин на руках і одязі потерпілого від предметів, яких він повинен був обов'язково торкнутися тощо.

А ось які ознаки обов'язково за певних умов є закономірно характерними для вбивства:

Під час інсценування самогубства холодною зброєю:

• атиповий для самогубства напрям ранового каналу та міс­це рани (локалізація поранень);

• відсутність значного крововиливу за умов значного зов­нішнього поранення тіла жертви;

• невідповідність форми і розміру рани виявленому на місці події знаряддю;

• наявність на одязі й тілі слідів опору нападникові (напри­клад, порізи на долонях жертви) тощо.

За умов інсценування самогубства з вогнепальної зброї:

• атиповий напрям ранового каналу і потоків (бризок) крові;

• відсутність ознак слідів близького пострілу або пострілу впритул;

• невідповідність калібра кулі калібру виявленої (знайденої на місці події) зброї тощо.

Інші:

• відсутність під трупом і на його одязі крові за значних ушкоджень тіла;

• наявність ушкоджень на тілі та пошкоджень на одязі, які не відповідають місцю події;

• наявність слідів волочіння;

• наявність на трупі слідів боротьби, тоді як на місці події во­ни відсутні;

• невідповідність пози трупа ушкодженням;

• невідповідність розташування трупних плям положенню трупа;

• невідповідність одягу на трупі погодним умовам та ін.

За такої ситуації успіх розслідування залежить від результатів одночасної перевірки двох протилежних версій: а) вбивство - са­могубство; б) вбивство - нещасний випадок; в) вбивство - при­родна смерть.

Щодо кожної версії конструюються мисленнєва модель уяв­ної події, характерне для неї слідоутворення і здійснюється по­шук закономірних для цієї події слідів.

У процесі огляду місця події і трупа обов'язково відбуваєть­ся пошук негативних обставин відповідно до кожної ймовірної версії. Ця ж мета реалізується й під час допиту свідків. Призна­чення судово-медичної експертизи трупа і судово-медичної експертизи підозрюваного також слугує перевірці наявних версій і контрверсій.

Ретельно вивчається особа потерпілого (потерпілої), для чо­го досліджуються різного роду записи, документи, листування, допитуються свідки з його оточення, які знали потерпілого в різні періоди часу, щоби з'ясувати, чи був у особи мотив для са­могубства і яким був її психічний стан.

Ситуація 7. Має місце за наявності виявлених ознак діто­вбивство. Тут можливі два варіанти.

Перший - коли виявляють труп новонародженої дитини: коло і послідовність першочергових слідчих дій і оперативно-розшукових міроприємств такий самий, як і за ситуації виявлен­ня невпізнаного трупа дорослої людини. Зокрема, проводять огляд місця події і трупа дитини; допит осіб, що виявили труп і заявили про це у правоохоронні органи; пред'явлення трупа і предметів, знайдених при ньому, для впізнання різним особам з метою встановити належність трупа і цих предметів. Якщо вста­новлено осіб, які могли бачити дитину ще живою, їх допитують, а потім труп і речі пред'являють їм для впізнання. Призначають судово-медичні, криміналістичні експертизи. Органам дізнання доручають оперативно встановити жінок, котрі були вагітними, народжували, після чого дитина зникла, а також виявити свід­ків, яким щось відомо про такі факти.

Другий - коли мало місце зникнення новонародженої дитини і в правоохоронні органи надійшла інформація про те, що в кон­кретної жінки зникла новонароджена живою дитина. У таких ви­падках, після відповідної перевірки і порушення кримінальної справи, виконують такі дії: допитують підозрюваних, свідків із кола заявників, близьких, родичів; призначають судово-медичну експертизу підозрюваної; проводять виїмку документів; доруча­ють органові дізнання виконати оперативно-розшукові міропри-ємства щодо виявлення трупа дитини тощо.

У криміналістичній літературі можна зустріти дещо більш роз­ширений поділ типових ситуацій початкового етану розслідуван­ня вбивств. Зокрема, крім уже проаналізованих, називають такі:

- вбивство вчинено під час розбійного нападу, або на сексу­альному грунті, чи з хуліганських спонукань, коли відомий по­терпілий чи потерпіла, але підозрюваний невідомий;

- вбивства, вчинені у ході кримінальних «розбірок»;