Тема 16 розслідування вбивств

Право людини на життя є невід'ємним, і посягання на нього за всіх часів і народів вважалось особливо небезпечним злочином, який жорстко карався - чи багаторічним ув'язненням, каторгою, чи стратою, яку часто влаштовували публічно, для остраху іншим.

Вбивство - не особливо тяжкий злочин проти життя та здо­ров'я людини.

КК України передбачає кримінальну відповідальність:

• за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, в тому числі за обтяжуючих обставин (ст. 115);

• за вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилю­вання (ст. 116);

• за вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів (ст. 117);

• за умисне вбивство при перевищенні меж необхідної обо­рони або у разі перевищення заходів, необхідних для затриман­ня злочинця (ст. 118);

• за вбивство через необережність (ст. 119);

• за погрозу вбивством (ст. 129).

1. Криміналістична характеристика вбивств

У методиці розслідування вбивств, як системі наукових поло­жень, тактичних прийомів, методичних правил і рекомендацій, су­купності технічних засобів, що використовуються у процесі роз­криття, розслідування й попередження цього виду злочинів, одне із центральних місць належить їх криміналістичній характеристиці.

Криміналістична характеристика вбивств - система взаємо­пов'язаних узагальнених даних про найбільш типові ознаки, які проявляються у способі та механізмі вбивства, обстановці його вчинення, особі вбивці й жертви та в інших аспектах цього зло­чину, відомості про які є важливими для практичного вирішен­ня завдань кримінального судочинства під час провадження у кримінальних справах про вбивства.

Основою криміналістичної характеристики вбивств висту­тіають об'єктивні пронеси вчинення і приховання цього злочи­ну, певні закономірності відображення ознак учиненого в реальному навколишньому середовищі.

Структурними елементами криміналістичної характерис­тики вбивств є узагальнені дані про:

1. найбільш типові способи вчинення вбивств;

2. способи приховання злочину;

3. час, місце, обстановку вчинюваних убивств;

4) сукупність найбільш характерних слідів цього злочину (слідова картина);

5. типові особистісиі характеристики вбивці;

6. типові особистісиі характеристики жертв.

> Очевидно, що одним із основних елементів криміналістич­ної характеристики вбивств виступають узагальнені дані про способи вчинення та приховання цих злочинів.

Людину позбавляють життя різними способами і засобами. Для цього використовують вогнепальну, холодну, вибухову зброю, електричну енергію. Завдають удари по тілу різноманіт­ними тупими знаряддями (предметами), руками, ногами. Отру­юють, здушують, топлять у рідинах, розчиняють у кислотах, скидають із висоти, з рухомого транспорту і т. д. (людська фан­тазія у цьому не знає меж).

Отже, спосіб убивства - це сукупність методів, знарядь і за­собів, а також провадження з їх використанням діянь щодо під­готування і вчинення вбивства.

Знання способів учинення вбивства допомагає слідчому або працівникові органу дізнання:

A. Встановити вид зброї або знаряддя, що використовува- лися для злочину.

Б. Визначити коло осіб, серед яких слід шукати підозрюва­ного. Адже спосіб убивства може вказувати на стать злочинця, його фізичну силу, інші фізичні дані; спеціальні навички; рід за­нять; військовий чи інший досвід; вміння володіти певними знаряддями тощо.

B. Відшукати і виявити сліди та інші докази на місці події. Г. Викрити інсценування самогубства, нещасного випадку,

завчасної (раптової) смерті чи окремих обставин злочину (міс­це, час, мотив тощо).

> Із способом учинення вбивства нерозривно пов'язаний такий елемент криміналістичної характеристики - узагальнені дані про спосіб приховання вбивства.

Як зазначав Р. С. Бєлкін, «приховання злочину - діяльність

(елемент злочинної діяльності), що має на меті перешкодити розслідуванню через заховування, знищення, маскування або фальсифікацію слідів злочину і злочинця та їх носіїв»¹.

У криміналістичній літературі існує багато класифікаційних рубрик різновидів способів приховання злочинів узагалі та вбивств зокрема. Однак, найпоширеною є класифікація спосо­бів приховання злочинів за змістом виконуваних для цього дій. Така класифікація передбачає:

1) приховування (замовчування або завідомо неправдиві по- казання) інформації та/або її носіїв;

2. знищення інформації та/або її носіїв;

3. фальсифікація інформації та/або її носіїв;

4) змішані (комплексні) способи - поєднують у собі різні способи або їх елементи².

Якщо говорити про конкретні способи приховання вбивств, то варто назвати такі:

• дії щодо знищення чи приховання трупа або його частин;

• переміщення трупа з місця вбивства на інше місце;

• розчленування або спотворення трупа;

• заховання знарядь убивства, одягу і взуття вбивці, речей жертви;

• знищення слідів на місці вбивства;

• інсценування події під самогубство, нещасний випадок, природну смерть тощо.

Спосіб приховання слідів убивства може вказувати на зв'язок злочинця і жертви. Так, убивства, що маскуються інсце­нуваннями, зазвичай вчиняються або особами, які знайомі з по­терпілими і саме в яких щонайперше з'ясовують причину смер­ті людини, або найманими вбивцями. Сторонні вбивці (зокрема не наймані) частіше за все тільки переміщають труп на незнач­ну віддаль від місця вбивства, закидають гіллям, землею, скида­ють у провалля тощо.

> Подальшим елементом криміналістичної характеристики вбивств є слідова картина, тобто узагальнені дані про комплекс слідів, що відображають картину події злочину (труп, сліди його розчленування або знищення, знаряддя вбивства, зброя і т. ін.).