2. Структура окремих криміналістичних методик розслідування злочинів1

Структура криміналістичної методики розслідування окремих видів і груп злочинів - це упорядкований послідов­ний розгляд основних елементів, що характеризує зміст поло­жень і рекомендацій щодо розслідування конкретного виду або групи злочинів.

¹ Оскільки напрацювапня окремих методик судового розгляду криміналь­них справ про злочини певних нидів (груп) - завдання майбутнього криміна­лістичної науки, вести мову про структуру таких методик завчасно. Тому не питания буде розглянуто тільки у контексті окремих методик розслідування.

Більшість окремих методик розслідування охоплює такі ос­новні розділи (складові елементи):

1. Криміналістична характеристика певного виду злочинів і обставини, що підлягають установленню у справі.

2. Типові слідчі ситуації на стадії виявлення ознак злочину та етапах його розслідування.

3. Криміналістичні питання порушення кримінальної справи (тобто дії на стадії порушення кримінальної справи, тактичні особливості цього етапу).

4. Слідчі версії, організація і планування (програми) розслі­дування.

5. Первинні слідчі дії та оиеративно-розшукові заходи.

6. Особливості проведення окремих слідчих дій та їх ком­плексів (тактичних операцій).

7. Питання використання спеціальних знань, призначення і проведення судових експертиз.

8. Забезпечення координації дій правоохоронних органів у розслідуванні та взаємодії з контрольними та іншими держав­ними органами, об'єднаннями громадян тощо.

9. Тактика подальших слідчих дій, особливості прийняття важливих слідчих рішень.

10. Основні тактичні питання пред'явлення обвинувачення і допиту обвинувачених із урахуванням наявних на етапі слідчої й тактичної ситуацій.

11. Рекомендації щодо перевірки показань обвинувачених і закінчення слідства у справі.

12. Особливості профілактичної діяльності слідчих під час розслідування злочинів.

Завдання криміналістичної методики розслідування окремих видів і груп злочинів

А. На початковому етапі розслідування

Сприяти особі, що здійснює розслідування, зорієнтуватися в обставинах справи, у правильному з'ясуванні фактів, які підля­гають дослідженню, одержанні даних для розгорнутого плану­вання розслідування.

Забезпечити збір і фіксування тих доказів, які через зволі­кання можуть бути загублені, втрачені.

Допомогти в ефективному і вчасному встановленні, розшуку й затриманні злочинця «по гарячих слідах».

Рекомендувати, як найкраще одержати інформацію, необхід­ну для попередження злочинів.

Б. На наступному етапі розслідування

Вирішуються завдання щодо формування, перевірки та оцінювання доказів із метою повного встановлення всіх обставин справи згідно з раніше визначеним предметом дока­зування.

Визначається наближений перелік подальших (після пер­винних і невідкладних) слідчих дій, напрацьовується (обмірко­вується) тактика їх виконання.

З'ясовуються причини вчинення розслідуваного злочину тощо.

Для успіху в розслідуванні злочинів слідчим, дізнавачам потрібні, крім іншого, їхні розгорнуті криміналістичні характе­ристики.

Криміналістична характеристика злочинів - це система узагальнених теоретичних даних (науково узагальненої інфор­мації) та розроблених на їх основі наукових висновків і реко­мендацій щодо найважливіших криміналістично значущих ознак розслідуваних суспільно небезпечних діянь.

Знання криміналістичних характеристик є необхідним для організації швидкого, всебічного та об'єктивного провадження в кримінальних справах. Основне їх призначення полягає в то­му, щоб інформувати слідчого відомостями про типові для пев­ного виду чи групи злочинів ознаками.

Розпочавши розслідування пізнанням усіх необхідних обставин злочину, яких може бути доволі багато і які можуть мати иайрізноманітні ознаки, слідчий поки що не знає, котрі з них відіграватимуть вирішальне значення для встановлення істини. За цієї ситуації знання всієї сукупності типізованих у системі криміналістичної характеристики певного виду злочи­нів закономірно взаємозв'язаних елементів дозволить слідчому за окремими з них, уже відомими на початок розслідування, зі значною часткою ймовірності робити висновки й про інші.

Наприклад, під час огляду місця події - наркологічного дис-паисера було встановлено, що мав місце злам вхідних дверей до кабінету головного лікаря, звідки із сейфа викрадено наркотичні препарати, більше нічого не пропало. Сейф - доволі важкий, однак його зрушено з місця, замок сейфа кваліфіковано зламано.

Отже, маючи мінімум інформації, а саме: про предмет зло­чинного посягання і способи вчинення злочину - слідчий, ви­користовуючи знання про криміналістичну характеристику цього виду злочинів, сконструював обґрунтовану версію про те, що крадіжку вчинено групою злочинців - наркоманів, які воло­діють навичками зламу відповідного типу замків.

Зміст (структура) криміналістичних характеристик видів чи груп злочинів залежить від:

1) сутності характеризованого злочинного діяння;

2) виду і рівня напрадювання окремої методики розсліду- вання таких злочинів;

3) завдань і способів наукового дослідження питання тощо. Здебільшого криміналістична характеристика охоплює

такий набір узагальнених даних про:

1. способи вчинення злочинів. Однак доволі часто цей еле­мент диференціюють відповідно до етапів злочинної діяльності на: а) способи готування до злочину (пошук відповідних зна­рядь злочину, заходи щодо створення лишку сировини, готової продукції, резерву коштів тощо); б) способи вчинення злочину (ненасильницькі дії, заходи з заволодіння майном, його вилу­чення, збуту, реалізації); в) способи приховування злочину (мас­кування злочинних дій);

2. обстановку вчинення злочину: місце як частина матері­ального середовища, що охоплює, крім приміщення та ділянки місцевості, сукупність різних предметів. До обстановки нале­жать також чинники регулятивного характеру, що визначають порядок діяльності людей у побуті і трудовій діяльності;

3. предмет злочинного посягання: кошти, цінні папери, матері­альні цінності у вигляді сировини, палива, матеріалів, напівфабри­катів, готових виробів з урахуванням їхньої споживчої вартості, які можуть бути віднесені до різних джерел посягання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені під час їх виробництва за рахунок лишку, який надійшов зі сторони (сторонні цінності), від співучасників, майно, приховане від оподаткування);

4. наслідки у вигляді будь-яких матеріальних навколишніх змін (слідова картина), обумовлених злочином, виражені у фізичній матеріальній шкоді або ж відображені в матеріальній обстановці злочину (характерні сліди пошкоджень, викликані злочинними діями, їх локалізація і взаємозв'язок), і моральній шкоді, заподіяній злочином;

5. мотиви і цілі злочинного діяння;

6. властивості особи злочинця, які характеризуються фізич­ними, соціально-демографічними даними; категорії службових матеріально-відповідальних та інших осіб, які можуть бути причетними до злочину; чинники, що мали вплив на формуван­ня та здійснення злочинної мети, створення злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками;

7. властивості особи потерпілого (демографічні дані, відо­мості про спосіб життя, риси характеру, звички, зв'язки і сто­сунки, ознаки віктимпості тощо).

Структура криміналістичної характеристики для окремих нидів і груп злочинів не є однаковою: в одних характеристиках деякі елементи переважають, тобто мають більш важливіше криміналістичне значення, в інших - його втрачають. Усе зале­жить від ролі, яку цей елемент відіграє в розкритті й розсліду­ванні виду злочинів. Так, відомості про способи можливого вчинення умисних злочинів виступають найбільш важливими у криміналістичній характеристиці, а у злочинах, вчинених з необережності, відіграють другорядну, похідну роль.

Резюмуючи наведене вище, констатуємо, що окремі криміна­лістичні методики, як сукупність теоретичних узагальнень і практичних рекомендацій, допомагають слідчим в організації та здійсненні розслідування різноманітних видів злочинів.

Але вони не дають і не можуть дати слідчому поради для роз­слідування кожного конкретного злочину, тобто вони не є ре­цептами на всі випадки життя. У них містяться тільки загальні рекомендації, що відображають особливості діяльності слідчого під час відшукання, виявлення, розкриття, розслідування й по­передження певного виду, групи (різновиду) злочинів.

Для того щоби криміналістичні методики сприяли найбільш ефективному провадженню у кримінальних справах, слідчі по­винні вміти творчо застосовувати напрацьовані криміналісти­кою рекомендації, домагаючись максимальної повноти, опера­тивності, швидкості та об'єктивності розслідування.