2. Підготовка до проведення пред'явлення для впізнання

Забезпечення повноти й достовірності отриманої проведен­ням пред'явлення для впізнання інформації досягається належ­ним підготуванням цієї слідчої дії.

До підготовчих заходів (системи процесуальних, тактичних та організаційно-допоміжних дій) відносять:

• попередній допит особи (осіб), яка буде впізнавати;

• аналіз наявної слідчої ситуації та внесення тактичного рі­шення щодо потреби в проведенні пред'явлення для впізнання та визначення його завдань;

• підбір і підготування об'єктів для пред'явлення для впі­знання;

• підбір учасників слідчої дії - понятих, осіб, разом з якими буде пред'являтися впізнаваний об'єкт (надалі називатимемо їх статистами), а також групи забезпечення: працівників міліції (у разі потреби), спеціалістів тощо;

• вибір місця, часу, визначення й забезпечення інших умов проведення пред'явлення для впізнання;

• вибір і підготування необхідного комплексу технічних за­собів (зв'язку, транспорту, фіксації ходу та результатів слідчої дії та ін.);

• у разі потреби провести консультації з відповідними спеці­алістами без запрошення або із запрошенням їх до участі у слід­чій дії, обумовивши умови прибуття на місце її проведення;

• у разі потреби передбачити забезпечення охорони підозрю­ваного (обвинуваченого), який перебуває під вартою, або щодо якого передбачаються її застосування негайно після завершен­ня слідчої дії та інші заходи.

Розгляньмо детальніше деякі з названих підготовчих заходів.

> Необхідною слідчою дією, що обов'язково передує прове­денню пред'явленню для впізнання, є проведення допиту особи, яка буде впізнавати.

Метою цього є отримання інформації про зовнішній вигляд, ознаки та прикмети об'єкта, що раніше спостерігався цією осо­бою, та з'ясувати її спроможність впізнати його.

Обов'язковість проведення попереднього допиту передбача­ється статтями 174-175 КПК України. Якщо допитуваний за­явить, що він не пам'ятає ознак тощо, за якими міг би впізнати об'єкт, проведення пред'явлення для впізнання є недоцільним.

Залежно від об'єктів, що підлягають впізнанню, попередній допит особи має певні особливості, сутність яких обумовле­на характером з'ясовуваних питань. Так, допит, що передує пред'явленню для впізнання живих осіб, спрямований на з'ясу­вання такої групи питань:

• обставин, за яких впізнавач бачив особу у зв'язку зі злочи­ном (тривалість візуального контакту, віддаленість і перешко­ди, кількість спостережень об'єкта);

• загальних і окремих (характерних) ознак, рис, особливих прикмет зовнішності особи (з детальним описом анатомічних, функціональних та супутніх ознак і властивостей - максималь­но наближено до методики словесного портрета);

• психологічного та фізіологічного стану впізнавача на мо­мент спостереження (збудженість, афект, зір, слух, особливості пам'яті, стосунки із впізнаваним тощо);

• часу, що минув од моменту сприйняття об'єкта;

• можливості допитуваної особи впізнати об'єкт з урахуван­ням обстановки слідчої дії;

• наявність інших осіб, які спостерігали об'єкт.

У випадках, коли в особи, що підлягає впізнаванню, є унікаль­ні особливі прикмети, за якими допитаний може її впізнати і які вирізняють її з-поміж інших осіб (незвичне татуювання, рубець незвичної конфігурації, відсутність якоїсь частини тіла - руки, ноги, пальця тощо,- від проведення пред'явлення для впізнання у таких випадках необхідно відмовитись і провести огляд цієї особи за правилами ст. 193 КПК. У подальшому результати огляду зіставляються з даними, що були отримані під час допиту.

Під час допиту, що передує пред'явленню трупа, необхідно детально встановити у допитуваних осіб (передовсім осіб, у яких зникли родичі, близькі чи знайомі):

• прізвище, ім'я, по батькові зниклої особи;

• вік, фах, зовнішні ознаки;

• коли особу бачили востаннє і за яких обставин;

• як вона була вдягнена, які речі були при ній;

• особливі прикмети (наявність татуювань, рубців, шрамів, коронок, пломб, протезів тощо);

• під час допиту, що передує пред'явленню для впізнання предметів, необхідно встановити:

- обставини, за яких цей об'єкт спостерігався (аналогічно за­значеному вище);

- ознаки та особливості об'єкта, що відрізняють його від інших;

- наявність інших осіб, які можуть підтвердити належність речей впізнавачеві.

Не пред'являються для впізнання унікальні та неповторні предмети, які існують в одиночному екземплярі (твори мистецтва видатних художників, унікальні ювелірні вироби тощо), об'єк­ти, які не можуть бути вирізнені серед інших (цукор, борошно, предмети серійного виробництва, а також номерні предмети).

Якщо пред'явленню для впізнання підлягає тварина, тоді, крім загальних ознак (масть, порода, колір, угодованість тощо) з'ясовуються також особливі прикмети.

> Підготування об'єктів для впізнання полягає в тому, що для проведення слідчої дії підшукуються такі об'єкти, які не ма­ють суттєвих відмінностей від впізнаваного об'єкта.

Відповідно до вимог статей 175-176 КПК, особи та речі по­винні пред'являтися до впізнання у кількості не менше трьох. У разі потреби (щоб ускладнити, а отже, ще більше впевнитись у позитивному результаті впізнання) ця кількість може бути збільшена, тобто, кількість статистів або неосновних об'єктів може бути збільшено.

Якщо для впізнання пред'являються люди, то підбирають (окрім впізнаваної особи) не менше двох осіб, які повинні бути однієї статі з особою, що буде пред'являтися, схожі за віком, на­ціонально-етнічними ознаками, мати схожий одяг, однакову статуру, носити схожу зачіску.

Під час підбору предметів і речей необхідно, щоб вони були одного найменування, виду, марки, моделі, кольору і стану. Але завжди цей підбір залежить, насамперед, від характеру ознак, які були зазначені в ході допиту впізнавачем. Коли той зазна­чив тільки родові ознаки, а отже, можна припустити, що впі­знанням можна буде встановити лише родову належність об'єк­та, підбираються об'єкти, схожі за родовими ознаками, однак вирізняються за видовими ознаками (наприклад, мисливські рушниці різних моделей, дамські сумочки, що збігаються за ко­льором і розміром, але різняться фасоном).

Якщо допитом указано ознаки, які дозволяють індивідуалі­зувати предмет, підбирають об'єкти одного виду, але з різними окремими ознаками (мисливські рушниці однієї системи, дам­ські сумочки одного зразка).

> Підготування учасників слідчої дії полягає в запрошенні понятих, яких повинно бути не менше двох, а в необхідних ви­падках можуть залучатися також спеціалісти (лікар, педагог, перекладач, спеціаліст-криміналіст та ін.).

У слідчій дії може брати участь і захисник, якщо його допу­щено до справи. Правила підбору:

• як понятих не запрошують осіб, які залежать від впізнава­ного, впізнавача чи працівників слідства;

• особи, серед яких пред'являється впізнавана людина, не повинні бути такі, що певним чином пов'язані з розслідуваною подією, або якщо впізнавач раніше їх бачив або знає їх;

• статисти не повинні різко різнитися між собою і впізнава­ним, вони добираються за схожими ознаками. До уваги беруть національність, вік, зріст, будову тіла. Одяг також повинен бути схожим (за родом, кольором тощо).

> Правильне та оптимальне визначення слідчим часу, місця та інших умов проведення пред'явлення для впізнання має важ­ливе значення для отримання достовірних результатів цієї слід­чої дії.

Стосовно часу проведення діє загальне правило - наскільки раніше буде проведено впізнання, настільки більшою є можли­вість отримати достовірну інформацію. Це пов'язано з власти­вістю пам'яті людини поступово забувати сприйняту подію. На вибір часу може також впливати і суб'єктивний чинник - неба­жання особи брати участь у впізнанні.

Місцем проведення цієї слідчої дії є кабінет слідчого або інше службове приміщення. У випадках, коли на якість впізна­вання можуть чинити вплив специфічні умови, що існують на місці початкового сприйняття об'єкта, проводити цю слідчу дію необхідно на цьому місти. У випадках, коли пред'явлення для впізнання з метою убезпечення впізнавача проводиться поза візуальним спостереженням особи, яка впізнається (ч. 4 ст. 174 КПК), слідчий повинен забезпечити створення відповідних умов для проведення слідчої дії. У таких випадках кримінально-процесуальний закон вимагає також від слідчого надання поня­тим можливості пересвідчитись у можливості впізнавання поза візуальним спостереженням того, кого впізнають.