5. Висновок експерта і його оцінка

Після проведення необхідних досліджень експерт із дотриман­ням вимог ст. 200 КПК складає письмовий акт - висновок, що містить: вступну, дослідницьку і завершальну частини.

У вступній частині зазначаються:

• найменування судової експертизи з указівкою на її номер;

• дата і місце складення висновку;

• дата складення постанови про призначення судової екс­пертизи, посада і прізвище її автора;

• перелік об'єктів дослідження та порівняльних зразків, що надійшли для проведення експертизи (відомості про можливі зміни об'єктів після вчинення злочину);

• короткий опис обставин справи та питання, поставлені слідчим перед експертом для вирішення;

• відомості про особу експерта (посада, стаж, освіта, спеці­альність, науковий ступінь);

• позначка, що експерт попереджений про кримінальну від­повідальність за ст. 385 КПК;

• клопотання про надання додаткових матеріалів і результа­тів їх розгляду (якщо таке мало місце);

• відомості про участь експерта у проведенні слідчих дій (ко­ли це мало місце);

• прізвища та процесуальний стан осіб, які брали участь у проведенні експертизи.

У дослідницькій частині (висвітлюються процес і результа­ти експертного дослідження):

• описання виду і стану об'єктів, що були направлені на екс­пертизу;

• виклад процесу експертного дослідження, з описом мето­дики дослідження та всіх відповідних їм реальних дій з об'єкта­ми дослідження;

• наукове пояснення виявлених і з'ясованих діагностичних, ідентифікаційних, класифікаційних ознак із наведенням розра­хунків і довідкових даних, якими користувався експерт;

• відзначаються результати зіставлення об'єктів за їхніми загальними та окремими ознаками, відмічаються виявлені збіги та відмінності;

• виклад обґрунтування експертного оцінювання результа­тів порівняння, діагностування, класифікації;

• якщо експертиза була комплексною або під час її прове­дення виконувалися комплексні дослідження, дослідницька частина завершується синтезувальною частиною, в якій експер­ти, що є фахівцями з різних галузей знань, узагальнюють роз­дільно отриману інформацію для формулювання спільної від­повіді на поставлені запитання. У завершальній частині:

• повідомляються встановлені експертом факти і містяться відповіді на поставлені слідчим або судом питання;

• коли якесь питання залишається без відповіді через не­можливість його дослідження, експерт зобов'язаний спочатку ще в дослідницькій, а згодом і в завершальній частинах зазна­чити причини залишення питання без відповіді.

Висновки експерта можна класифікувати за різними крите­ріями на певні види:

> За визначеністю:

• категоричні (достовірні висновки про досліджувані факти і об'єкти);

• ймовірні (припускні). Часто причинами ймовірних ви­сновків є нечіткі сліди, недостатня кількість порівняльного ма­теріалу, не розробленість методики експертного дослідження.

Категоричні висновки експерта слугують джерелом доказів, а викладені в них фактичні дані є доказами, які можуть бути покладені в основу відповідного процесуального (проміжного чи кінцевого) рішення, зокрема обвинувального висновку чи обвинувального вироку.

Імовірний висновок про принципову можливість чи немож­ливість існування того чи іншого факту або обставин, як вида­ється, також має певне доказове значення. Але в основу обвину­вачення (згідно з презумпцією невинуватості) ймовірний ви­сновок експерта покладений бути не може. Проте, без сумніву, такі висновки у жодному випадку не повинні ігноруватись, оскільки вони не заперечують існування альтернативних варіантів у справі. їх необхідно продумано і обережно використовувати, якщо не в доказуванні, то як орієнтувальну, пошукову інформа­цію, що сприятиме версійному конструюванню та його перевірці.

> Залежно від ставлення до встановлюваного факту:

а) позитивні (стверджувальні);

б) негативні (заперечні).

> Щодо характеру відносин між слідством та його підста­вами:

в) умовні висновки (звучить за схемою: «...якщо цей факт існує за таких то умов, тоді можна зробити такий висновок..., а якщо за таких умов - тоді висновок такий...);

г) безумовні висновки, тобто без жодних умовних позицій, майже категорично.

> Залежно від вибору однієї із двох (чи кількох) взаємозапе-рсчних можливостей:

1) багатоваріантні (альтернативні), тобто за таких висновків існує категоричне припущення про існування певного з декіль- кох перелічених взаємовиключних фактів (а вибір потрібно зробити слідчому);

2) одноваріантні (безальтернативні, роздільні).

> Залежно від обсягу:

• висновок про окремий (одиничний) факт;

• висновки про множину фактів.

Висновки експерта в доказовому плані не мають переваг над іншими джерелами доказів. Хоча в літературі існує позиція про доказову особливість висновку експерта щодо інших доказів (те­орія Л. Володимирського, згідно з якою судді не можуть критич­но ставитися до результатів судової експертизи, оскільки їм бра­кує для цього спеціальних знань, отже, їм залишається тільки йти за авторитетною вказівкою експертів). Але така позиція супере­чить закону. Відповідно до ст. 75 КПК, висновок експерта для особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суду не є обо­в'язковим, але незгода з ним повинна бути мотивованою. Через це оцінювання висновку експерта проводиться за загальними прави­лами (ст. 67 КПК), позицій аналізу повноти, обґрунтованості, до-казаності, відповідності (зіставлення) іншим доказам у справі.

Як уже зазначалося, до висновку експерта можуть долуча­тися фототаблиці, схеми, креслення тощо. Висновок і додатки підписуються експертом (експертами).

Необхідними вимогами, яким має відповідати висновок екс­перта, є його:

• логічність,

• послідовність і чіткість викладу,

• детальність опису виконаного експертом дослідження,

- належне обґрунтування кожного конкретного умовиводу (результату).

Оцінювання висновку проводиться перевірянням:

• процедури проведення судової експертизи,

• наукової обґрунтованості висновку,

• доказового значення результатів.

Насамперед перевіряється дотримання процесуальних вимог закону на всіх етапах - від призначення судової експер­тизи до отримання висновку, зокрема:

• чи було призначено судову експертизу в порушеній кримі­нальній справі;

• чи дотримано процесуальний порядок підготування до призначення судової експертизи та прийняття процесуального рішення про це;

• чи ознайомлено обвинуваченого (підозрюваного) з поста­новою про призначення судової експертизи і чи роз'яснено йо­му права у зв'язку з призначенням і проведенням експертних досліджень у кримінальній справі;

- чи попереджено експерта про кримінальну відповідальність. Оцінювання наукової обґрунтованості висновку експерта

полягає в аналізі умов і методів проведеного дослідження. Цим аналізом оцінюється:

• компетентність судового експерта (чи не вийшов він за ме­жі своєї компетенції);

• ефективність і обґрунтованість обраної експертом науко­вої методики дослідження;

• повнота дослідження об'єктів експертизи;

• достатність представлених експертові порівняльних зразків;

• наявність суперечностей у висновках експерта.

У ході оцінювання доказового значення висновку слідчий, використовуючи методи логічного аналізу, способи групуван­ня, зіставлення та порівняння висновку з іншими доказами та матеріалами кримінальної справи, визначає:

- чи обґрунтовано висновки щодо кожного питання, чи ви­пливають вони з результатів дослідження, чи немає в них супе­речностей;

- чи належать до справи дані, що містяться у висновку;

• як повно обґрунтовуються обставини справи даними з ви­сновку;

• чи не суперечать дані, що містяться у висновку, іншим зі­браним у справі доказам, у чому причини цих суперечностей;

• чи допустима процесуальна форма висновку та відповід­ність цієї форми результатам дослідження тощо.

У результаті оцінювання висновку експерта слідчим може бути прийнято одне з таких рішень:

• висновок експерта є повним, обґрунтованим і досто­вірним;

• висновок експерта визнається неповним або недостатньо зрозумілим. У таких випадках призначається додаткова судова експертиза;

- висновок експерта визнається необгрунтованим, сумнів­ним, таким, що суперечить іншим доказам і матеріалам справи -призначається повторна або комісійна судова експертиза.

З метою одержання роз'яснень або доповнень щодо отрима­ного висновку слідчий може допитати експерта або прокон­сультуватися в інших спеціалістів, якщо це не потребує додат­кового чи повторного дослідження.

Згідно зі ст. 202 КПК матеріали судової експертизи повинні бути пред'явлені обвинуваченому, про що слідчим складається протокол, у якому зазначаються пояснення, зауваження чи за­перечення обвинуваченого щодо проведеної судової експерти­зи, а також клопотання цієї особи.