4. Фіксація перебігу і результатів слідчої дії та їх оцінка

Згідно з кримінально-процесуальним законом основним способом фіксації перебігу і результатів будь-якої слідчої дії, зокрема й відтворення обстановки та обставин події, є протоко­лювання.

Як відомо, протокол за своєю структурою передбачає три частини: вступну, описову, завершальну (за умов проведення відтворення обстановки та обставин події в суді - це протокол судового засідання).

Вступна частина відтворення повинна містити:

1. Назву протоколу, дату, місце проведення відтворення обстановки та обставин події, час початку і завершення слід- чої дії.

2. Відомості:

• про особу, яка проводила відтворення і склала протокол (посада, звання, класний чин, прізвище, ім'я, по батькові);

• про посадових осіб, що брали участь чи були присутніми на відтворенні (працівники міліції, прокуратури тощо);

• про спеціалістів (спеціаліста);

• про понятих: прізвище, ім'я, по батькові, адреси проживання;

• про інших учасників: адвокатів, перекладача та ін., участь яких передбачено законом;

• про підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка, показання яких перевіряються, або ж коли вони присутні на дослідних діях.

3. Посилання на закон, де регламентовано процесуальні умо- ви проведення відтворення із зазначенням конкретної мети його проведення.

Коли мова йде про перевірку показань на місці конкретної особи, називається ця особа і короткий опис цих показань. У цих випадках свідок або потерпілий попереджається про від­повідальність за дання завідомо неправдивих показань.

4. Факт роз'яснення всім учасникам їхніх прав та обов'язків. У разі потреби роз'яснюють недопустимість розголошення ре­зультатів відтворення з відібранням відповідної підписки.

5. Факт доведення до відома учасників слідчої дії про засто­сування технічних засобів.

Описова частина містить:

1. Відомості про умови проведення відтворення:

• точне місце проведення слідчої дії;

• метеорологічні, звукові та інші умови (видимість, освітлення);

• розміщення учасників перед початком дослідів і дій;

• які речові докази або їх замінники використовувались у слідчій дії;

• якщо перевірялися чиїсь показання і ця особа є присут­ньою, то в протоколі відображають, чи підтверджує вона відпо­відність умов проведення слідчої дії заданим (реальним).

2. Послідовний опис змісту і результатів дослідних дій, зо­крема:

• із зазначенням конкретних учасників - виконавців дослідів чи дій;

• із відображенням застосовуваних тактичних прийомів, зо­крема повтори однорідних дослідів і дослідів зі зміненими умовами;

• детально описують досліди, їх зміст із зазначенням резуль­татів кожного з них;

• якщо для відтворення мав певне значення чинник рапто­вості, то ця вимога також відображається в протоколі;

• що ж до перевірки показань на місці, то в описовій частині потрібно зазначити: звідки почався маршрут прямування до місця перевірки, як він проходив, які показання давав обвину­вачений чи інший суб'єкт, які дії він виконував на місці події, які запитання ставилися до особи, показання якої перевірялись, які вона давала відповіді, які сліди чи предмети було виявлено в ході перевірки показань на місці.

У завершальній частині протоколу фіксується інформація про таке:

1. Які схеми або плани було складено, чи долучаються вони до протоколу.

2. Чим і що сфотографовано, відзнято на кіно- чи відеокамері.

3. Зауваження або заяви учасників, якщо вони мали місце або робиться позначка про те, що таких не надходило. Якщо у ході відтворення обстановки та обставин події використовува­лися речові докази, вказується їхній стан після дослідів і де во­ни перебуватимуть.

4. Запис про прочитання протоколу, підтвердження його правильності й підписи учасників відтворення.

Оцінка результатів дослідних дій слідчим або судом має до­волі складний і різноаспектний характер: по-перше, повинна бути впевненість у тому, що всі необхідні умови, які існували у реальній дійсності, під час перевірюваної дії були відтворені або дотримані; по-друге, повинно бути зрозуміло, що суттєвих змін в обстановку не вносилось і що наявні відхилення жодно­го впливу на результати слідчої дії не спричинили. Тільки піс­ля цього можна оцінювати відповідні результати.

Результати відтворення обстановки та обставин події мо­жуть бути:

• позитивними (припущення підтвердилось);

• негативними (припущення не підтвердилось);

• нейтральними (коли у ході відтворення не було ні спросто­вано, пі підтверджено те чи інше припущення).

Коли внаслідок відтворення встановлюється, що дії, про які дав показання обвинувачений, неможливо відтворити саме вка­заним способом, робиться категоричний висновок про немож­ливість учинення вказаних обвинуваченим дій (категорично негативний висновок). Але тут можна розраховувати на винят­ки, коли все залежить від особисто-індивідуальних якостей ви­конавця (зокрема коли перевіряються його професійні або інші навички, фізичні дані).

У тих випадках, коли можливо повно та об'єктивно переві­рити певний перебіг чогось (наприклад, можливість перемісти­ти щось крізь отвір, пролом у стіні і т. ін.), висновок матиме категорично позитивний характер.

Завжди треба враховувати всі обставини перевірюваного факту, ретельно їх аналізувати; пам'ятати про можливість не­правдивих показань і про спроби спотворити результати від­творення обстановки та обставин події.

Коли внаслідок відтворення встановлюється, що перевірю-вана подія (сприйняття чи діяння) могла відбутися саме так, як про це каже допитувана особа чи припускає слідчий, ця обста­вина ще не означає, що саме так було насправді. У цьому випад­ку можна стверджувати лише про те, що таке було можливим у принципі.

Для категоричного висновку є необхідною сукупність до­казів.

Висновок може бути категоричним тільки за умови встанов­лення за результатами відтворення того, що певна подія, явище, діяння могли відбутися лише у певний спосіб, а не якось по-іншому.

Щодо наведеної вище діяльності слідчого (оцінювання ре­зультатів) застосовується лише логічна форма (не процесуаль­на), тобто, жодні висновки, резолютивні завершення у протоко­лі слідчої дії відображенню не підлягають.