3. Тактика відтворення обстановки та обставин події

Тактичні прийоми відтворення обстановки та обставин події багато в чому обумовлюються видом і змістом дослідних дій.

Водночас існує комплекс процесуальних і тактичних правил (рекомендацій) щодо проведення цієї слідчої дії. Частково про них уже зазначалося.

До процесуальних правил належать такі:

1) у проведенні відтворення обстановки та обставин події обов'язковою є участь понятих. Як уже було зазначено, їхня кількість визначається характером дослідів і просторовим роз­ташуванням учасників слідчої дії;

2. необхідною є участь фахівця у випадках, коли їхні спеці­альні знання можуть бути використані для відтворення, а та­кож для визначення місця розташування учасників або їхніх поз - у разі визначення пози потерпілого під час його поранен­ня тощо;

3. доцільною є присутність осіб, показання яких перевіря­ються дослідами; якщо перевіряються їхні показання на місці чи коли експериментом перевіряється можливість певних осіб бачити або чути щось, їхня участь у слідчій дії є обов'язковою;

4. хід і результати проведення відтворення обов'язково про­токолюються та фіксуються іншими допоміжними способами, як це передбачено КПК України;

5. у ході перевірки показань на місці чи у спосіб дослідів неприпустимо відтворювати цинічні дії чи дії, що загрожують безпеці присутніх осіб, принижують їхні честь і гідність. Про такі дії особа може тільки розповісти у ході відтворення обста­новки та обставин події;

6. слідчий не повинен допускати у своїх діях чи запитаннях навідних указівок чи слів.

До тактичних правил проведення відтворення обстановки та обставин події належать такі.

1. Відтворення має бути проведено в умовах, максимально наближених до умов реального перебігу досліджуваної події (діянь):

• у тому ж місці, особливо якщо це, як уже наголошувалось, обумовлено ситуацією події, а зміна місця призведе до спотво­рення перебігу і результатів дослідів;

• за тієї ж або реконструйованої обстановки;

• у той же час (період року, доби тощо);

• за таких самих умов освітлення (вид та інтенсивність);

• за таких самих погодних і кліматичних умов (сонце, дощ, спека, мороз). Наприклад, у ході перевірки характеру, швидкос­ті зміни властивостей різних речовин (перебіг хімічних реак­цій), слідів (крові, взуття тощо) та ін.;

• за аналогічних (наближених) звукових умов (зокрема: сиг­нал, розмова; рівень голосу, тембр, частота, наявність перешкод для розповсюдження звуку). Наприклад перевірка на можливість почути розмову, розрізнити зміст слів, крик, постріл, сигнал тощо крізь стіну за умов сторонньої музики, шуму з вулиці та ін.;

• із використанням тих самих приладів, механізмів, матеріа­лів або їх замінників;

• за такої ж величини та напряму прикладення сили. Наприклад, перевірка можливості взагалі щось перемістити (перекантувати), зламати тощо;

• за такого ж темпу і послідовності дій. Наприклад, під час перевірки можливості отримання певних результатів за зада­них умов;

• за участі тих самих осіб, що фігурували в досліджуваній по­дії (діях), або ж інших осіб, які за фізичними та іншими даними схожі з ними (статисти).

Ось чому існує рекомендація щодо залучення до проведення відтворення максимально обмеженої (тобто оптимальної) кіль­кості учасників.

Треба мати на увазі, що необумовлено велика кількість учасників ускладнює проведення дослідних дій, збільшує можливість розголошення результатів слідства, коли це не­бажано;

• з урахуванням умов, що не можуть бути відтворені повніс­тю. Наприклад, у ході перевірки дій особи, яка на час слідчої дії частково втратила зір, слух, рухливість тощо.

2. Для унеможливлення випадковості в результатах дослід- них дій їх треба проводити неодноразово (кілька разів їх повто- рювати).

Кількість повторів обумовлюється настанням стабільних ре­зультатів і можливістю з'ясування з максимальною достовір­ністю певних фактів.

3. У тих випадках, коли слідчий недостатньо володіє інфор- мацією про потрібні умови, відповідні параметри дії (події), що перевіряється (наприклад, недостатньо інформації про трива- лість впливу чи силу впливу або силу удару), доцільно не лише повторювати досліди, а й змінювати умови дослідів, тобто за- стосовувати різповаріантиі умови експериментів (ускладнені або спрощені).

Не рекомендується здійснювати досліди слідчому або поня­тим, це не їхнє завдання.

4. Досліди, особливо складні, тривалі за часом, повинні про- водитись у декілька етапів, черговість яких і специфіку визна- чає слідчий.

Таке розчленування може бути умовним (подумки), але може бути й реальним. Воно полегшить сприйняття, аналіз, фіксацію дій та результатів; сприятиме покращеному спостере­женшо за підданим експерименту явищем, подією, процесом на всіх його стадіях.

Крім того, є можливість корегувати хід відтворення або ж припинити його за певних умов.

5. Після прибуття на місце перевірки показань на пропози­цію слідчого, перевірювана особа, йдучи попереду інших учас­ників, без сторонньої допомоги і втручання визначає напрямок руху і спочатку розповідає про відомі їй обставини злочину, після чого вказує, де вони мали місце, і демонструє окремі свої дії та дії інших учасників події.

6. Показання повинні перевірятися лише на тому місці, де відбувалася досліджувана подія, де було ним або підозрюваним (обвинуваченим), свідком (потерпілим) залишено сліди чи зна­ряддя злочину тощо.

7. У разі потреби слідчий оглядає вказані перевірюваною особою місця та об'єкти.

8. Якщо перевіряються показання на місці кількох осіб, кож­на з них виводиться на нього окремо, іншим складом понятих, водія тощо.

Групова перевірка суперечить сутності цього різновиду слід­чої дії та втрачає доказове значення.

Тактика перевірки показань па місці як різновиду відтворен­ня обстановки та обставин події передбачає використання специфічних тактичних прийомів, зокрема:

• постановку уточнюючих, доповнюючих чи конкретизую­чих запитані);

• аналіз відповідей особи, показання якої перевіряються;

• зіставлення показань, що були одержані на допиті, з реаль­ною картиною місця події;

• падання свідкові (обвинуваченому) можливості пояснити розбіжності між показаннями і даними місця події.

Якщо особи, показання котрих перевіряються дослідами чи на місці події, заявляють клопотання про проведення тих чи ін­ших дослідів або дій, такі клопотання задовольняються.

Під час дослідів чи перевірки слідчому доцільно робити по­значки про їх результати, а в разі потреби - фотографувати чи іншим способом фіксувати окремі моменти перебігу слідчої дії, незалежно від фіксації її в цілому.

Суттєвою вимогою є те, що незалежно від того, хто є учасни­ками, хто керує дослідними діями (спеціалісти, керівники чи помічники слідчого), обов'язковим є постійний та безпосеред­ній за ними контроль з боку слідчого.