18. Сенсуалізм та емпіризм у філософії Бекона і Локка

Ф. Беккон поклав початок філософії Нового часу.Бекон вважав, що тільки одними відчуттями знань не отримаєш. Цього можна досягти в процесі раціонального співставлення, узагальнення. Справжнє знання, зазначав Бекон,— те, що отримане в процесі власного досвіду — чуттєвого і раціонального. Бекон вважав, що в процесі пізнання людині перешкоджають «ідоли», їх 4 види:1. «ідоли роду» - це загальні помилки, яких людина допускається в пізнавальному процесі;2. «ідоли печери» -пом., які ми робимо, виходячи з нашого рівня освіти, виховання, оточення;3. «ідоли площі» - пом., які ми робимо, коли неправильно називаємо речі, явища. Десь допустилися помилки, наприклад, через недосконалість виразу у мові — ось і помилка в пізнанні;4. «ідоли театру» - це хибні вчення, які своєю зовнішньою досконалістю вводять нас в оману. Щоб позбутися цих «ідолів», писав Бекон, людина повинна вибрати правильний метод. Експеримент і індукція, зазначав мислитель,— ось два крила наукового методу пізнання: експеримент служить для виявлення фактів, індукція — для їх узагальнення. Бекон поділяв сферу філософського знання на філософію природи і філософію людини. Філософія природи, вважав він, мас два аспекти: спекулятивний, змістом якого є пізнання законів філософії, і оперативний, який стосується практичного використання філософських знань у пізнанні процесів навколишнього світу. Філософія людини, згідно з Ф.Беконом, теж має два аспекти: . антропологічний (коли ми вивчаємо конкретно взяту людину, її внутрішній світ, дії тощо) і політичний — висвітлення життя суспільства. Дещо іншим є сенсуалістичний метод пізнання. Відповідно до нього, знання ми отримуємо виключно за допомогою відчуттів. У науковій літературі утвердилась думка, що сенсуалістичної лінії дотримувався англійський філософ Локк. Це твердження вимагає деякої корекції. Так, дійсно,Локк вважав, що у народженої людини мозок - «чиста дошка», на якій життя пише свої письмена; так, дійсно, англійський мислитель стверджував, що пізнання грунтується на чуттєвому досвіді. Немає нічого такого в думці, чого не було б перед тим у відчуттях. Але ні Локк, ні його послідовники не були прихильниками абсолютного сенсуалізму. Локк і Бекон вважали, що в основі пізнання лежить не тільки чуттєвий досвід, але і досвід рефлексії. Але якщо Бекон був переконаний, що «не може бути істинних знань без досвіду», то Локк приходить до висновку, що досвід лежить в основі не тільки істинного знання, але і помилок. Досвід у Локка виступає у двох формах - зовнішнього (чуттєве сприймання зовнішніх матеріальних речей і явищ) і внутрішнього досвіду (внутрішнє сприймання діяльності нашого розуму). Зовнішній досвід у Локка - це сукупність відчуттів, внутрішній - рефлексія. Виходячи з цього, Локк приходить до висновку, що є первинні і вторинні якості речей. До первинних він відносить вагу, протяжність, форму, рух. До вторинних - колір, смак, звук. Первинні якості - матеріальні і очевидні, вторинні - суб'єктивні.

19.Формування раціонального підходу до суспільства. Концепція суспільного і громадського суспільства (Гобс, Локк). Проблема становлення громадського суспільства в Україні.Томас Гоббс і його теорія суспільного договору.Гоббс, англійський філософ XVII ст. вперше, мабуть, виклав теорію суспільного договору у визначеній ,чіткій і раціональній формі. На думку Гоббса, появі держави передує так називане природний стан, стан абсолютної, нічим необмеженої свободи людей, рівних у своїх правах і можливостях. Люди рівні між собою і в бажанні панувати, володіти тими самими правами. Тому природний стан для Гоббса є в повному розумінні "стан війни всіх проти всіх ". Абсолютна воля людини - прагнення до анархії, хаосу, безперервна боротьба, в якій виправдується й убивство людини людиною. У цій ситуації природним і необхідним виходом стає обмеження, приборкання абсолютної волі кожного в ім'я блага і порядку всіх. Люди повинні взаємно обмежити свою волю щоб існувати в стані суспільного миру. Вони домовляються між собою про це обмеження. Це взаємне самообмеження називається суспільним договором. Обмежуючи свою природну волю, люди разом з тим передають повноваження по підтримці порядку і нагляду за дотриманням договору тій чи іншій групі або окремій людині. Так виникає держава, влада якої суверенна, тобто незалежна ні від яких зовнішніх чи внутрішніх сил. Влада держави, за переконанням Гоббса, повинна бути абсолютною, держава вправі в інтересах суспільства в цілому застосовувати будь-які примусові заходи до своїх громадян. Тому ідеалом держави для Гоббса була абсолютна монархія, необмежена влада по відношенню до суспільства. Держава зобов'язана захищати їх природні права на власність, життя, волю. Чим більше прав у людини, тим ширше коло її обов'язків перед суспільством. Держава при цьому не володіє абсолютною довільною владою. Суспільний договір припускає, на думку Локка, і відповідальність держави перед громадянами. Якщо держава не виконує свого обов’язку перед людьми, якщо вона порушує природні свободи - люди вправі боротись проти такої держави.