16. Загальна характеристика філософії Середньовічча. Номіналізм і реалізм.

Раннє середньовіччя характеризується становленням християнської догматики в умовах формування європейських держав в результаті падіння Римської імперії (V ст. н. е.), а зріле середньовіччя (поч.з XI ст.) пов'язано зі становленням і затвердженням феодалізму, який в якості своєї ідеологічної основи використовував розвинене в ранньому середньовіччі християнство.Ідеалістична орієнтація більшості філософських систем середньовіччя диктувалася основними догматами християнства.В умовах жорстокого релігійного диктату, підтримуваного державною владою, філософія була оголошена “служницею богослов'я”, яка повинна була використовувати силу свого раціонального апарату для підтвердження догматів християнства. Ця філософія отримала назву “схоластики”. Найбільш гостро колізія між духом і матерією проявилася в середньовіччі в суперечці між реалістами і номиналистами. Суперечка йшла про природу універсалій, тобто про природу загальних понять. Реалісти сформулювали концепцію про трьох видах існування універсалій. Універсалії, згідно Фомі Аквинскому, існують трояким чином: “до речей” в божественному розумі, “в самих речі” як їх сутність або форми і “після речей”, тобто в людський розум, як результат абстракції. Номіналісти (Росцелин), довели ідею заперечення об'єктивного існування загального до логічного кінця, вважаючи, що існують універсалії лише в людському розумі, в мисленні.Як і слід було очікувати, церква прийняла помірний реалізм Фоми Аквінського, а номіналізм Росцелина був засуджений.Таким чином, незважаючи на ідеалістичний характер всій середньовічної філософії, в ній тривало протиборство ліній Платона і Демокрита, хоча воно і облекалось найчастіше в логічні терміни. Середньовічний суперечка про природу універсалій значно вплинула на подальший розвиток логіки і гносеології, особливо на навчання таких великих філософів нового часу, як Гоббс і Локк. Елементи номіналізму зустрічаються також у Спінози, а техніка номиналистической критики онтологізму універсалій була використана Веркли і Юмом при формуванні доктрини суб'єктивного ідеалізму. Теза про реалізм наявності загальних понять у людській свідомості ліг згодом в основу ідеалістичного раціоналізму (Ляйбніц, Декарт), а положення про онтологічної незалежності універсалій перейшло в німецький класичний ідеалізм.Отже, середньовічна філософія внесла істотний внесок у подальший розвиток гносеології.

17. Загальна характеристика філософії нового часу. Обгрунтування раціоналізму

Новий час характеризується подальшим розвитком капіталістичних відносин. На відміну від Середньовіччя державна влада тепер не залежала від церковної, безпосередньо не підпорядковувалась їй. Ця ситуація певною мірою пояснює основний напрям зусиль передових філософів і соціологів названої епохи, зокрема їх боротьбу проти церковників, релігії, схоластики. Основні зусилля мислителів були спрямовані на захист віротерпимості, свободи совісті, звільнення філософії від впливу теології. В цій боротьбі використовувалися й надбання попередньої філософської думки, зокрема вчення Демокріта і Епікура, “теорія двох істин” та ін. Основною особливістю філософії Нового часу була її орієнтація на науку як найвищу цінність.Важко переоцінити вплив на передову тогочасну філософію науки, зокрема, досвідно-експериментальних досліджень природи і математичного осмислення їх результатів. Особливий вплив на філософію здійснювала механіка, яка була на той час зразком експериментально-математичної науки, що прагнула повністю пояснити рух тіл, включаючи й небесні тіла. У новий час філософія за традицією ототожнювалася з метафізикою в арістотелівському її розумінні, тобто визнавалася “першою філософією”, умоглядною наукою про найзагальніші принципи буття і знання. РАЦІОНАЛІЗМ філос. напрям, яким визнано розум основою пізнання і поведінки людей. Р. протистоїть як ірраціоналізму, так і сенсуалізму. Термін «Р.» використовується для позначення і характеристики філос. н. концепцій 19 ст. Як цілісна система гносеологич. Поглядів Р. почав складатися в новий час у результаті розвитку математики та природознавства. Обґрунтовуючи безумовну достовірність науч. принципів і положень математики та природознавства, Р. намагався вирішити питання: як знання, отримані в процесі пізнавал. діяльності людини, набуває об'єктивний, загальний і необхідний характер. В протилежність сенсуализму Р. стверджував, що науч. знання, що володіє цими логич. властивостями, можна досягти за допомогою розуму, який виступає його джерелом і разом з тим критерієм істинності.