
- •1.Передумови виникнення філософії. Специфіка міфологічного і релігійного пояснення світу.
- •2.Предмет філософії. Суперечливий характер відношення філософії і науки.
- •3.Світогляд, його структура та роль у житті людини
- •4.Функції філософії: світоглядна, методологічна, гносеологічна, аксіологічна
- •6. Натурфілософія Мілетської школи
- •7. Діалектична філософія Геракліта
- •8. Піфагорійська філософія та її роль у становленні математики як науки
- •9. Атомістична концепція Демокріта
- •10. Софістична філософія (Протагор)
- •11. Загальна характеристика докласичного періоду в розвитку античної філософії
- •14. Філософія Арістотеля
- •15.Загальна характеристика класичного періоду в розвитку античної філософії
- •16. Загальна характеристика філософії Середньовічча. Номіналізм і реалізм.
- •17. Загальна характеристика філософії нового часу. Обгрунтування раціоналізму
- •18. Сенсуалізм та емпіризм у філософії Бекона і Локка
- •20. Свобода та необхідність у вченні Спінози
- •22. Філософія Фіхте і Шеллінга
- •23. Загальна характ. Філос. Гегеля. Взаємозв*язок феноменології і логіки.
- •24. Проблема відчуження та способи її вирішення у філософії марксизму
- •28. Культурно-історичні особливості становлення філ.. Думки Київської Русі
- •29. Києво-Могилянська Акад. – перший в Укр. Центр профес. Філос..
- •43 Філософська категорія буття і субстанції, їх сутність і значення
- •44. Поняття *суспільного буття* та *суспільної свідомості* у марксист.Філософ
- •45 Поняття свідомості. Еволюція уявлень про свідом. В історії філософ.
- •46. Сутність і структура свідомості. Свідомість і самосвідомість
- •49. Загальна хар.Проц пізнання. Принц.Пізнання світу. Агностизм та його історичні форми
- •52 Структура пізнання. Емпіричний та теоретичний рівень пізнання
- •53. Методи емпіричного рівня наукового пізнання філософія (спостереження, експеримент)
- •54. Методи теоретичного рівня наукового пізнання філософія
- •55 Форми наукового пізнання (факт, проблема, гіпотеза і теорія)
- •56. Загальнологічні методи пізнання ( індукція, дедукція, аналіз, синтез)
- •57. Проблема істини в пізнанні. Істина як процес
- •58. Практика як основа, мета пізнання і критерій істини
- •59. Природа і суспільство. Вплив суспільства на природу
- •60.Історичні форми спільності людей
- •61.Поняття «географічного детермінізму» та «геополітики».Закон народонаселення.
- •62.Поняття індивід, індивідуальність, особистість.Соціальне середовище і особистість.
- •63.Антропосоціогенез та його сутність. Проблема антропосоціогенезу в сучасній філософії і науці.
- •64.Колективність, свідомість, мова і праця як основні соціоутворюючі чинники людини.
- •65.Духовна діяльність та її особливості.
- •67.Філософія як об’єкт філософського дослідження.Специфіка суспільного пізнання.
- •68.Поняття способу виробництва. Діалектика продуктивних сил і виробничих відносин.
- •69.Категорії «базису» і «надбудови» та їх співвідношення.
- •70.Матеріальне виробництво та його значення у розвитку суспільства.
- •73.Формація,епоха і цивілізація як феномен культури.
- •74.Поняття цивілізації.Цивілізація як динамічне утворення еволюційного типу.
- •75.Сучасна науково-технічна революція,її сутність і основні напрямки.
- •76.Соціальні наслідки науково-технічної революції.
- •77.Суспільний прогрес та його критерії.
- •78.Глобальні проблеми сучасного світу.Їх сутність та шляхи розв’язання.
- •79.Національна самосвідомість як джерело становлення держави.
- •80.Цінності та їх роль в житті суспільства.Природа цінностей та їх класифікація.
- •80.Цінності та їх роль в житті суспільства.Природа цінностей та їх класифікація.
73.Формація,епоха і цивілізація як феномен культури.
Кожна формація розвивається і функціонує якза загальними, так і за специфічними, лише їй притаманними законами. Вона характеризується тільки їй властивим способом виробництва, особливим способом поєднання і продуктивних сил і виробничих відносин, своєю соціальною структурою, певною політичною системою та своєрідним духовним життям суспільства.Суспільно-економічна формація, як і будь-яке інше соціальне утворення, функціонує і розвивається через діяльність людей, яка реалізується у взаємодії кожного нового покоління, що приходить до життя, з тими об'єктивними суспільними відносинами, які вже склалися ідо нього.При характеристиці історичного процесу поряд з категорією «формація» широко використовуються такі категорії, як «епоха» і «цивілізація». Якщо «формація» фіксує і характеризує певний історичний тип окремого суспільства, то «епоха» — інший відрізок всесвітньої історії, контролюючи при цьому провідну (для того часу) тенденцію суспільного розвитку. Ця тенденція може обмежуватися однією формацією або навіть її певною частиною, а може охоплювати міжформаційні періоди розвитку людського суспільства (епоха первісного суспільства, епоха феодалізму, епоха первісного нагромадження капіталу, епоха монополістичного капіталізму, епоха переходу від капіталізму до соціалізму тощо).
74.Поняття цивілізації.Цивілізація як динамічне утворення еволюційного типу.
У сучасній філософії цивілізацію розглядають як універсальне поняття, що визначає зміст усіх суспільних процесів і лежить в основі класифікації основних історичних етапів розвитку суспільства.Під цивілізацією розуміють не тільки і, головним чином, не стільки результати матеріальної і духовної діяльності людей, хоча самі по собі вони також важливі, а й спосіб або технологію відтворення суспільних відносин, "соціальну організацію, що творить і відтворює суспільне життя" (П. Сорокін). Тобто, цивілізація поєднує в собі перетворену людиною природу та засоби цього перетворення, людину, що засвоїла культуру і здатна жити і діяти в окультуреному середовищі, а також сукупність суспільних відносин як форм соціальної організації культури, що забезпечують її існування та розвиток.У наш час до змісту цивілізації додається також здатність суспільства вирішувати глобальні проблеми, в тому числі основну з них – виживання людства. Таким чином, в основі цивілізації лежить діяльнісний підхід, який вирішальну роль у цивілізаційному процесі відводить суб'єктивному фактору та духовній культурі. Отже, цивілізація є соціокультурним утворенням. Якщо поняття "культура" характеризує людину, визначає рівень її розвитку, способи самовиразу в діяльності, творчості, то поняття "цивілізація" характеризує соціальне буття самої культури. На думку Арнольда Тойнбі, цивілізації народжують, еволюціонують і адаптуються у відповідь на різні «виклики» географічного середовища. Відповідно ті суспільства, які опинилися в стабільних природних умовах, намагалися пристосуватися до них, нічого не змінюючи, і навпаки — соціум, який відчував регулярні або раптові зміни навколишнього середовища, неминуче повинен був усвідомити свою залежність від природного середовища, і для ослаблення цієї залежності протиставити їй динамічний перетворювальний процес