54. Методи теоретичного рівня наукового пізнання філософія

Мета теоретичного дослідження - встановлення законів і принципів, які дозволяють систематизувати, пояснювати і передбачати факти, встановлені в ході емпіричного дослідження.На теоретичному рівні пізнання обєкт досліджується з боку його сутнісних звязків, часто прихованих від безпосереднього сприйняття. На цьому рівні пізнання формулюються закони, що відносяться по суті не до емпірично заданої реальності, а до реальності як вона представляється ідеалізованими обєктами (предметами теоретичного пізнання).лізований обєкт - уявна пізнавальна конструкція, що є результатом ідеалізації та абстрагування. Теоретичні обєкти, на відміну від емпіричних обєктів, наділені не тільки тими ознаками, які ми можемо виявити в реальних обєктах, але і ознаками, яких немає в жодного реального обєкта. Наприклад, матеріальна точка - тіло, позбавленого розміру, але зосереджує в собі всю масу; ідеальний газ, абсолютно чорне тіло). Теоретичне знання - це знання, зміст якого не має безпосередньо чуттєвого носія (кореляти).Теоретичне знання може розвиватися відносно незалежно від емпіричних досліджень шляхом уявного експерименту з ідеалізованими обєктами; за допомогою введення різних гіпотетичних припущень або теоретичних моделей (особливо математичних); за допомогою знаково-сим-воліческіх операцій за правилами математики або логічних формалізмів. Кращий приклад цьому дає математика. Н. Лобачевський, основоположник неевклідової геометрії, що побудував систему геометричних положень шляхом заміни евклідового постулату про паралельних лініях новим постулатом, не спирався при цьому на дані спостереження.

55 Форми наукового пізнання (факт, проблема, гіпотеза і теорія)

Для наукового пізнання характерні такі форми, як емпіричний факт, проблема, ідея, гіпотеза, теорія.

Фактом називають подію, явище, процес, які мають місце в об'єктивній дійсності і є об'єктом дослідження. У науковому пізнанні сукупність фактів утворює емпіричну основу для висування гіпотез і створення теорій. Завданням наукової теорії є описування ф-ів, їх пояснення, а також пророкування раніше невідомих фактів. Ф. відіграють важливу роль у перевірці, підтвердженні і спростуванні теорій. Розходження теорій з фактами розглядається як суттєвий недолік теоретичної системи знання. Внаслідок наміру пояснити явище, знайти його причини виникає наукова проблема. Наукове дослідження завжди являє собою ланцюг прямуючих одна за одною проблем. Поштовхом до створення наукової проблеми є нові факти, що виникають на практиці; вони не вкладаються в існуючу систему знань і тому потребують для свого пояснення нових ідей. Правильно поставити проблему, значить, частково вирішити її. Гіпотеза - це науково обгрунтоване припущення про існування явищ, про внутрішню структуру або функції явищ, про причини виникнення і розвиток явищ, вірогідність яких на сучасному етапі виробництва і науки не може бути перевірена й доведена. Гіпотеза являє собою форму імовірнісного знання, оскільки вона є таким висловлюванням, істинність і помилковість якого ще не встановлені.Теорія - це система узагальненого знання, основних наукових ідей, законів і принципів, які відображають певну частину навколишнього світу, а також матеріальну й духовну діяльність людей. Дуже часто під теорією розуміють людське пізнання взагалі, на відміну від практики, або в сукупності вірогідних знань, на відміну від гіпотези, а часом просто як сукупність суджень у тій чи іншій сфері пізнання. Термін "наукова теорія" використовується і в більш вузькому розумінні - як сукупність понять і суджень щодо деякої предметної сфери, об'єднаних у єдину істинну, вірогідну систему знань за допомогою певних логічних принципів.