43 Філософська категорія буття і субстанції, їх сутність і значення

Філософська категорія “буття” є однією із найзагальніших: вона не виражається ні через жодну з інших категорій, а лише зіставляється з категоріями “суще”, “сутність”, “існування”, “субстанція”, “матерія”, “природа”, що є похідними від “буття” і представляють собою її різні сторони й аспекти. Вчення про буття складає один з розділів філософії, який має назву онтологія (онтос – буття, логос – вчення).Вперше в історії філософії ця категорія була введена Парменідом ще в VI ст. до н.е. Розглядаючи першооснову світу, він відійшов від розгляду конкретної першоречовини (вода, повітря, апейрон, вогонь) як основи всього існуючого (світу) і показав єдність космосу через абстракцію буття. Для нього буття є і не може не бути; небуття немає і не може ніде й ніяк бути. Буття у Парменіда є те, що не народжуване й не знищуване, бо, якби воно народжувалося, то – з небуття, що є абсурдним, адже встановлено, що небуття немає. Визнання народження його з буття є теж абсурдним, бо тоді воно вже є, а отже, народитися знову не може. З тієї ж причини немає небуття. Тому буття існує поза часом: у нього немає ні минулого, ні майбутнього, воно завжди є лише тепер.В античній філософії категорія “буття” розглядалася у творах Платона та Аристотеля. У Платона справжнє, істинне й незмінне буття було притаманне лише світу ідей, а світ речей, як бліде відображення світу ідей, не мав істинного буття. Тобто буття у нього було тотожним світу ідей (ейдосів). Аристотель розглядав буття як певну ланку, що зв’язує між собою сутності та речі чуттєвого світу. Так, він писав, що сутністю є прості тіла: земля, вогонь, вода і все, що з них складається, - живі істоти, небесні світила та їх частини. Усі вони мають матерію й форму, які є невіддільними одна від одної. Буттям володіють і матерія, й форма. Але буття матерії є можливість, а буття форми – дійсність (Аристотель. “Метафізика”). Іншого змісту категорія “буття” набула у філософії XVII-XVIII століть. У цей час більшість філософів проводили дослідження природних явищ і їх властивостей, тому під буттям вони розуміли частіше за все природу. Наприклад, Гоббс вважав предметом філософії тіло (природні тіла та речі, штучно створені людиною.А в його формулі “мислю, отже, існую” відбувається зміщення акцентів із буття на знання. У ХХ ст.. з’явилися “нові онтології” (тобто нові підходи до розуміння буття).

44. Поняття *суспільного буття* та *суспільної свідомості* у марксист.Філософ

— основні взаємодіючі сфери (матеріальна і духовна) життя суспільства. Головною, визначальною складовою частиною сусп. буття є сусп. виробництво матеріальних благ, що включає продуктивні сили і виробничі відносини. Сусп. свідомість — це екон., соціальні, політ., правові, моральні, художні, реліг., філос., наук., орг. та ін. погляди, а також уявлення, ідеї та теорії . Питання про відношення сусп. буття і сусп. свідомості є конкретизацією основного питання філософії щодо пізнання сусп. життя. Залежно від того, що визнається первинним — сусп. буття чи сусп. свідомість,— соціологи, суспільствознавці поділяються на два табори — матеріалістів та ідеалістів. "Якщо матеріалізм взагалі пояснює свідомість з буття, а не навпаки, то в застосуванні до суспільного життя людства матеріалізм вимагав пояснення суспільної свідомості з суспільного буття" (Ленін В. І.). Всі домарксівські, а також сучасні бурж. сусп. теорії і концепції є ідеалістичними, вони викривлено тлумачать співвідношення С. б. і с. с. Марксистсько-ленінська філософія, що виходить з визнання первинності сусп. буття і вторинності сусп. свідомості, дає ключ до правильного розуміння сутності всесвітньо-істор. процесу розвитку людства, його закономірностей та рушійних сил. У процесі розвитку суспільства механізм визначального впливу сусп. буття на сусп. свідомість ускладнюється, до нього включаються нові опосередковуючі ланки. В класовому суспільстві на сусп. свідомість значно впливають політ., правові та ін. суспільні інститути. В умовах класового суспільства суспільна свідомість набуває класового характеру, стає ареною непримиренної боротьби протилежних ідеологій. Сусп. свідомість у процесі свого розвитку набуває відносної самостійності й робить зворотний активний вплив на сусп. буття. Сила цього впливу залежить від ступеня правильності відображення сусп. буття, природи й характеру сусп. ладу, усвідомлення широкими масами трудящих назрілих потреб сусп. буття. Велику роль у розв'язанні завдань розвитку зрілого соціалістичного суспільства відіграє виховання комуністичної свідомості — формування комуністичного світогляду, моралі, комуністичного ставлення до праці, соціалістичного патріотизму й інтернаціоналізму. Підкресливши високу значимість завдання формування нової, всебічно розвинутої людини, XXVI з'їзд КПРС зазначив, що "успіх виховання забезпечується лише тоді, коли воно спирається на міцний фундамент соціально-економічної політики".