12.3. Рекультивація поверхні відвалів

Відповідно до законодавчих положень підприємства й організації, що одержали в тимчасове користування сільськогосподарські угіддя, повинні відшкодовувати збиток, нанесений народному господарству, і не пізніше, ніж через рік, здійснити рекультивацію порушених земель.

Розрізняють гірничо-технічну і біологічну рекультивації. Гірничо-технічна рекультивація здійснюється гірничим підприємством і включає формування відвалів, виймання, складування і збереження родючого грунту, надання укосам визначеної форми і проведення меліоративних та інших заходів. Біологічну рекультивацію, зазвичай, здійснюють після гірничо-технічної, вона включає ряд агротехнічних заходів.

Первинне планування поверхні внутрішніх і зовнішніх відвалів із перевезенням порід засобами транспорту проводять в період формування відвалу. Повторне планування виконують бульдозерами через 1...2 роки. Після цього укладають грунтовий прошарок і підготовлену площу засівають травою для захисту поверхні грунту від ерозії.

Технологічні схеми гірничо-технічної рекультивації тісно взаємопов’язані з засобами механізації розкривних і відвальних робіт і з їхніми основними параметрами. При екскаваторному перевалюванні порід розкриття у відпрацьований простір провадять планування відвалу, родючий прошарок грунту укладають на вирівняну поверхню відвалу (рис. 12.2, a). У деяких випадках переміщення родючого прошарку грунту може здійснюватися основним устаткуванням із наступним розміщенням його драглайном, бульдозером або навантажувачем (рис. 12.2, б).

Запитання для самоперевірки до розділу

1. В чому полягає суть відвалоутворення, які основні параметри відвалів, з чого починається побудова відвалу?

2. В чому полягає сутність відвалоутворення мехлопатами, драглайнами, плужними пристроями, абзетцерами, бульдозерами?

3. Залежність процесів відвалоутворення від виду транспорту.

4. Які види рекультивації порушених земель застосовують на кар’єрах і в чому їх суть?

13. Керування технологічними процесами на кар’єрах

13.1. Взаємне ув’язування технологічних процесів на відкритих гірничих розробках

Мета і завдання керування технологічними процесами на усіх гірничо-видобувних підприємствах подібні. Між окремими технологічними ланками виробництва, між основним і допоміжним устаткуванням існує як жорсткий, так і гнучкий зв’язок. Для підвищення ефективності виробництва в цілому треба налагодити надійний і ефективний зв’язок між окремими процесами. На сучасних великих кар’єрах працюють десятки бурових станків, екскаваторів, локомотивів, сотні автомашин, що формують вантажопотоки з екскаваторних вибоїв, і окремі процеси, що зв’язуються у єдиний технологічний ланцюг. У цьому випадку загальна мета організації та керування технологічними процесами на кар’єрах полягає в забезпеченні максимального використання технологічних можливостей устаткування при високій ритмічності його роботи і виконанні вимог технології, техніки безпеки, забезпечення якості продукції. В решті-решт, кінцевою метою виробничого процесу є забезпечення заданої кількості певної продукції відповідної якості, реалізації цієї продукції, досягнення визначеного рівня рентабельності роботи підприємства.

Завдання організації і керування полягають в установленні оптимального порядку роботи виймальних машин, в ув’язуванні з комплексом гірничих і допоміжних робіт, в оптимізації й узгодженні в єдиному технологічному ланцюзі різноманітного за потужністю і призначенню устаткування, в організаційному узгодженні роботи інших екскаваторів і суміжного устаткування, що забезпечує заданий розвиток фронту гірничих робіт.

Рішення цих завдань зводиться до встановлення оптимальної послідовності виконання в часі й у просторі всіх бурових, вибухових, екскаваторних, відвальних і пов’язаних із ними допоміжних робіт.