
- •8.2. Типи родовищ і види відкритих розробок
- •8.3. Кар’єр, його елементи і періоди гірничих робіт
- •8.4. Поняття про виробничі процеси на кар’єрах
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •9. Підготовка гірських порід до виймання
- •9.1. Способи підготовки
- •9.2. Сутність розпушення порід вибухом
- •9.3. Буріння свердловин і шпурів
- •9.4. Параметри та конструкції свердловинних зарядів
- •9.5. Керування процесом вибухового подрібнення порід
- •9.6. Технологічні особливості методів підривання зарядів
- •9.7. Вторинне подрібнення гірських порід
- •10. Bиймання та вантаження гірських порід
- •10.1. Засоби механізації виймально-навантажувальних робіт, область їх застосування
- •10.2. Типи вибоїв, порядок їх розробки
- •10.3. Структура виймально-навантажувальних робіт
- •10.4. Виймання і завантаження порід механічними лопатами
- •10. 5. Виймання і переміщення порід драглайнами
- •10.6. Виймання і вантаження порід машинами безупинної дії
- •10.7. Розрахунок продуктивності одно- і багатоковшевих екскаваторів
- •10.8. Виймання гірських порід скреперами, бульдозерами та одноковшевими навантажувачами
- •10.9. Механізація допоміжних робіт при вийманні та навантаженні гірської маси
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •11. Переміщення кар’єрних вантажів
- •11.1. Особливості роботи кар’єрного транспорту
- •11.2. Кар’єрний залізничний транспорт
- •11.3. Автомобільний транспорт
- •11.4. Конвеєрний транспорт
- •11.5. Комбіновані та спеціальні види транспорту на кар’єрах
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •12. Відвалоутворення розкривних порід
- •12.1. Сутність процесу відвалоутворення і засоби механізації відвальних робіт
- •12.2. Процеси відвалоутворення розкривних порід
- •12.3. Рекультивація поверхні відвалів
- •Запитання для самоперевірки до розділу
- •13. Керування технологічними процесами на кар’єрах
- •13.1. Взаємне ув’язування технологічних процесів на відкритих гірничих розробках
- •13.2. Планування і керування технологічними процесами на кар’єрах
- •14.2. Технологія добування облицьовувального та стінового каменю
- •Запитання для самоперевірки до розділу
11.2. Кар’єрний залізничний транспорт
Залізничний транспорт застосовують на кар’єрах із великим річним вантажообігом (більше 15 млн. т) при глибині розробки до 300 м і дальності транспортування більш 4 км. Цей вид транспорту ставить найбільш жорсткі вимоги щодо профілю і плану шляху, тому його
застосування доцільно насамперед на кар’єрах з великою протяжністю фронту робіт (700... 800 м) при невеликих підйомах і ухилах шляхів (до 25...30, рідше 40...60 %). Великі радіуси заокруглень залізничних колій зумовлюють значні обсяги похилих траншей, загальні обсяги гірничих робіт і термін існування кар’єру. Значною мірою на умови роботи транспорту впливають погодні і кліматичні умови, особливо при розробці глинистих порід.
Залізничний транспорт, як і інші види транспорту, є одним із найважливіших елементів технологічного процесу, що формує вантажопотоки в кар’єрі. Говорячи про залізничний транспорт, мають на увазі поїзди (локомотиви, кар’єрні вагони) і залізничні колії.
Локомотиви – це тягові установки, призначені для переміщення по залізничних коліях поїздiв. В якості локомотивів на кар’єрах застосовують електровози, тепловози і тягові агрегати. На великих кар’єрах найбільше поширення одержали електровози постійного струму зi зчіпною масою 100... 150 т. Перевагою електровозів є можливість подолання підйомів до 40 ‰, досить високий к.к.д. (14...16 %), надійність при експлуатації в різноманітних кліматичних умовах, простота керування й обслуговування. Недолiком електровозiв є значнi початкові витрати на будівництво тягових підстанцій і контактної мережі, складність її експлуатації і залежність від джерела енергії.
Сучасні тепловози мають електричну передачу, високий к.к.д. (до 28 %), невелику витрату умовного палива й автономне живлення, що виключає будівництво контактної мережі, вартість якої складає 12...15 % загальної вартості транспортування. До недолiкiв тепловозів вiдносять складність їхнього ремонту, високу вартiсть пального.
Для перевезення корисної копалини на відстань більше 20 км досить часто застосовують вагони типу «гондола» вантажо-підйомністю 60...90 т, рідше вагони типу «хопер» вантажо-
підйомністю 60 т. При менших відстанях для перевезення вугілля більш економічно застосовувати спеціальні вагони-самоскиди вантажопідйомністю 90... 140 т. Для перевезення породи, а також руди застосовують саморозвантажувальні вагони-думпкари з одностороннім або двостороннім розвантаженням вантажопідйомністю до 180 т.
Рейкові колiї за умовами експлуатації ділять на стаціонарні, що зберігають своє положення постійно або протягом тривалого періоду часу, і тимчасові, що періодично переміщуються на уступах і відвалах.
Важливим параметром залізничної колії є її ширина, що визначає вид рухомого складу, швидкості прямування поїздів, а також розміри гірничих виробок (траншей, сполучних і робочих майданчиків). На кар’єрах середньої і значної потужності прийнята стандартна ширина колії, рівна 1524 мм. Вузьку колію (750 мм, іноді 900 і 1000 мм) застосовують зрідка – на кар’єрах із невеликим вантажообігом.