4.Сучасні теорії особистості. Гуманістичні теорії особистості (к. Роджерс, а. Маслоу, г. С. Костюк).

Епоху активного наукового вивчення проблем особистості можна умовно поділити на два етапи.

Перший охоплює період з кінця ХІХ до середини ХХ ст. і приблизно збігається з з періодом становлення класичної психології. У цей час були сформовані фундаментальні положення про особистість, закладені головні напрями психологічних досліджень особистості.

Другий етап досліджень проблем особистості розпочався у другій половині ХХ ст. До цього часу утворилось багато підходів і теорій особистості. Підґрунтям для класифікації обирався спосіб пояснення поведінки людини, спосіб отримання даних про особистість; кут зору на особистість; віковий діапазон; поняття, в яких описується особистість.

Теорії особистості поділяються на декілька типів. У залежності від способу пояснення поведінки вирізняються психодинамічні, соціодинамічні та інтеракціоністські теорії особистості.

До типу психодинамічних відносяться теорії, які описують особистість і пояснюють її поведінку, виходячи з її психологічних чи внутрішніх, суб’єктивних характеристик.

Соціодинамічні теорії головну роль в детермінації поведінки відводять зовнішній соціальній ситуації і не надають суттєвого значення внутрішнім властивостям особистості.

Інтеракціоністські теорії ґрунтуються на принципі взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників в управлінні актуальними діями особистості.

Залежно від способу отримання даних про особистість теорії особистості поділяються на експериментальні та неекспериментальні.

Експериментальні теорії побудовані на аналізі й узагальненні зібраних дослідним шляхом чинників.

Неекспериментальні теорії спираються на життєві враження, спостереження, досвід і роблять теоретичні узагальнення, не звертаючись до експерименту.

Гуманістична психологія – напрям у сучасній психології, яка визнає своїм головним предметом цілісну особистість у процесі її саморозвитку.

Гуманізм (лат. humanus – людський, людяний) – 1) система ідей та поглядів на людину як найвищу цінність. Гуманізм як інтелектуальна течія сформувався у західноєвропейській культурі доби Ренесансу. 2) Чуйне ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності; людяність.

Виникла гуманістична психологія у 50-х роках ХХ ст. Одна з основних галузей практичного застосування гуманістичної психології – психотерапія. Важливий прикладний аспект гуманістичної психології складають проблеми виховання й навчання, що обумовило виникнення нового поняття – «гуманістичного виховання». Згідно з гуманістичною психологією основне завдання школи – формування людини як унікальної особистості.

Одним із фундаторів гуманістичної теорії психології вважається американський дослідник Карл Роджерс (1902–1990). Він вважав, що центральною ланкою особистості є самооцінка, уявлення людини про себе, «Я-Концепція», що породжується у взаємодії з іншими людьми.

Однак формування самооцінки не проходить без конфліктів. Вона часто не збігається з оцінкою людини оточуючими, і тоді виникає дилема – чи прийняти оцінку інших, чи залишитися зі своєю.

Неправильне уявлення про себе призводить іноді до крайнощів у перекручуванні самооцінки. Такі випадки можуть викликати невротичні конфлікти і потребують допомоги психолога у створенні гнучкої самооцінки.

Здатність до гнучкої самооцінки, вміння під тиском досвіду переоцінювати систему цінностей, що виникла раніше, – все це визначається К. Роджерсом як важлива умова психічної цілісності особистості та її психічного здоров’я в різних життєвих ситуаціях.

Завдяки К. Роджерсу явища самосвідомості та самооцінки, їхні функції в поведінці й розвиткові суб’єкта стали важливим предметом подальших психологічних досліджень.

Американський психолог, один з основоположників гуманістичної теорії Абрахам Маслоу (1907–1970) головною характеристикою особистості вважав потяг до самоактуалізації, самовираження, розкриття потенційних можливостей до творчості та любові, в снові яких лежить гуманістична потреба приносити людям добро.

Він стверджував, що людині, як і тварині, не властиві природжені інстинкти жорстокості й агресії, як уважав З. Фрейд. Навпаки, в них закладений інстинкт збереження своєї популяції, що змушує їх допомагати одне одному.

Потреба в самоактуалізації своїх можливостей і здібностей властива здоровій людині, а найбільшою мірою – видатним людям. Суспільство може процвітати, якщо воно знаходить шляхи розвитку здорових, сильних, розумово повноцінних особистостей.

Ядро особистості, вважав А. Маслоу, утворюють гуманістичні потреби в добрі, моральності, доброзичливості, з якими народжується людина і які вона може реалізувати в певних умовах. Однак ці потреби в самоактуалізації задовольняються лише за умов задоволення інших потреб і передусім фізіологічних. Більшості ж людей не вдається досягти задоволення навіть нижчих потреб.

Ієрархію потреб, згідно з Маслоу, складають:

7 ) потреби в самоактуалізації

6 )естетичні потреби

5 ) пізнавальні потреби

4)потреби поваги, поклоніння

3)потреби в належності й любові

2)потреби в безпеці

1)фізіологічні

потреби

Видатний український психолог Григорій Силович Костюк (1899–1982) зробив значний внесок у психологічну теорію особистості. За його концепцією, індивід стає суспільною істотою в міру того, як у нього формуються свідомість і самосвідомість, утворюються системи психічних властивостей, здатність брати участь у житті суспільства, виконувати соціальні функції.

Структуру особистості утворюють різні психічні властивості. Це передусім свідомість і самосвідомість. Формою існування свідомості є насамперед знання. Вони входять у систему психічних властивостей як певна підсистема, що характеризує освіченість особистості.

Важливою підсистемою структури особистості є спрямованість її діяльності, яка визначається

• потребами

• інтересами

• ціннісними орієнтаціями

• цілями та установками

• моральними та іншими почуттями.

Особистість являє собою діалектичну єдність різноманітних та взаємопов’язаних психічних процесів і властивостей. Це – система, що сама себе регулює і характеризується єдністю протилежних процесів – інтеріоризації та екстеріоризації.

Динамічність і стійкість особистості дають їй змогу бути незалежною від впливів ззовні, змінювати середовище, створювати умови для власного розвитку.