
- •Тема: Особистість. Структура особистості.
- •1.Наукове визначення поняття «особистість».
- •Мал. 1. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість» та «індивідуальність».
- •2.Зовнішні і внутрішні чинники розвитку особистості.
- •Мал. 3. Рівні розвитку особистості
- •3.Психологічна структура особистості.
- •Мал. 4. Основні компоненти особистості
- •Мал. 5. Тривимірна структура особистості
- •Іі. Діяльнісний вимір («горизонтальний»)
- •Мал. 6. Періодизація розвитку особистості впродовж життя.
- •4.Сучасні теорії особистості. Гуманістичні теорії особистості (к. Роджерс, а. Маслоу, г. С. Костюк).
- •Питання та проблеми для обговорення
- •Словник основних понять теми
Іі. Діяльнісний вимір («горизонтальний»)
1 – потребно-мотиваційні компоненти
ІІІ 2 – інформаційно-пізнавальні компоненти
3 – цілеутворюючі компоненти
4 – операційно-результативні компоненти
5 – емоційно-почуттєві компоненти діяльності
ІІІ. Генетичний вимір («віковий»)
3.1. – задатки
3.2. – здібності
Це базові параметри психологічно структури особистості, які становлять єдиний процес. Будь-яка функція горизонтального ряду залишає свої сліди у вертикальному ряді нашарувань, позицій і навпаки. За допомогою генетичного виміру характеризується розвиток властивостей особистості, її задатків і здібностей на певному етапі становлення індивіда як особистості. Ці виміри становлять основу цілісної психологічної структури особистості.
Особливості психіки людини залежать від її психічного розвитку, тобто пов’язані з віковою характеристикою особистості.
У психології зроблено багато спроб періодизації психічного розвитку індивіда, проте дотепер немає загальноприйнятої системи періодизації. Узагальнюючи результати досліджень багатьох психологів, український психолог В. Ф. Моргун разом з Н. Ю. Ткачовою запропонував цілісну схему періодизації розвитку особистості впродовж усього життя.
Мал. 6. Періодизація розвитку особистості впродовж життя.
№ |
Період |
Вік |
Характеристика |
1 |
Фаза новонародженості |
1-2 місяці |
Виникають умовні рефлекси на окремі подразники, слухова та зорова зосередженість. Формується диференційоване ставлення до фізичних предметів і до людини. |
2 |
Стадія немовляти |
До 1 року |
Провідною є потреба у спілкуванні. Розвивається апарат тонкої емоційної чутливості відносно дорослих. |
3 |
Перехід до раннього дитинства |
1-3 роки |
Різке зростання незалежності дитини від дорослого (оволодіває ходінням та предметними діями). Зв'язок між дорослим та дитиною опосередковується предметами. Центральна лінія психічного розвитку – предметна маніпулятивна діяльність. Формується пізнання, спілкування, праця у вигляді самообслуговування. Усвідомлення себе окремою людиною, діячем, зявляється «Я». |
4 |
Дошкільне дитинство |
4-6 років |
Реалізується новий тип діяльності – гра. Суспільні мотиви вперше підпорядковують собі індивідуальні мотиви поведінки дитини. Починається процес утворення мотиваційної сфери, її опосередкування свідомістю. |
5 |
Молодше шкільне дитинство |
7-10 років |
Головна потреба – набуття певного суспільного становища, реалізація суспільно значущої діяльності, якою є систематична навчальна діяльність у школі. Провідна діяльність – навчальна. Усвідомлення свого нового місця в системі суспільних відносин. |
6 |
Підлітковий вік |
11-14 років |
Відбувається якісна перебудова особистості, змінюються стосунки з дорослими, підліток засвоює нові суспільні норми поведінки. Виникає криза, що виявляється в різкому протиставленні себе дорослим, внутрішній дисгармонії, потягу до самостійності. Провідна потреба – вибіркове спілкування з однолітками. Спілкування знову стає провідною діяльністю. Центральне психічне новоутворення – почуття дорослості. Інтенсивно формується власна особистість. |
7 |
Старший підлітковий вік |
15-17 років |
Потреба зайняти своє місце в дорослому світі, обрати напрям професійного становлення, підготуватися до професійної діяльності. Провідна діяльність – навчання, але таке, що забезпечує підготовку до майбутнього дорослого життя, засвоєння основ наук, які є базовими для майбутньої професійної діяльності. Основні напрямки пошуків – професійне і моральне самовизначення. |
8 |
Перехід до юності |
17-18 років |
Суттєва перебудова особистості, пов’язана із змінами в житті молодої людини. Перехід від пізнання світу до його перетворення. |
9 |
Юнацький вік |
18-23 роки |
Відбувається саморозвиток, свідоме самовдосконалення, особисте самовизначення. У перший період встановлюються дружні стосунки з оточенням; у другий період провідною діяльністю стає конкретне професійне самовизначення. |
10 |
Молодість |
24-30 років |
Перший стан – час пошуків себе, вироблення індивідуальності, усвідомлення себе як дорослої людини з відповідними правами й обов’язками, формування конкретнішого уявлення про майбутнє життя. Постає завдання спеціалізації в обраній професії або свідомої зміни професії. |
11 |
Перехід до розквіту |
Близько 30 років |
Відбувається велика криза в житті людини, коли її уявлення про життя розходяться з дійсністю, життя перестає здаватися легким і зрозумілим, іноді перебудовується вся особистість. Це наслідок окремих помилок у попередній період. |
12 |
Розквіт |
31-40 років |
Період найвищої працездатності й віддачі. Виникає потреба передати людям те найкраще, що накопичено, напрацьовано. |
13 |
Зрілість |
40-55 років |
Досягає вершини професійної майстерності, певного становища в суспільстві. Знову постає питання сенсу життя, але у специфічній формі, підбиття підсумків прожитого. |
14 |
Старість
а)похилий вік
б)старечий вік
в)довголіття |
55 років
55-75 років 75-90 років понад 90 років |
Провідна потреба – передати молодому поколінню набутий досвід. Реалізується у спілкуванні з іншими людьми. Виявляється потреба у колективі, у повазі до себе.
Провідною є діяльність із самообслуговування. Накопичений упродовж життя досвід, сформовані раніше особистісні якості, життєва мудрість – усе це має полегшувати адаптацію людей старечого віку до нової ситуації становлення особистості. |
Важливо наголосити, що кожне з особистісних новоутворень виникає не на порожньому місці: їх поява на певній стадії підготовлена усім процесом попереднього розвитку особистості. Новоутворення можуть виникнути і утвердитися, якщо в минулому уже були створені відповідні психологічні і поведінкові умови.