2.Розкрити здобутки і прорахунки Центральної Ради у державотворчому процесі і порівняти з сьогоденням.

Позитивне:1)Своєю діяльністю вона поклала край сумнівам, що до самого факту існування українського народу.

2)Вона перетворила українське питання на одне з ключових революційного періоду.

3)Вона змусила Р.У. визнати себе і навіть піти на хитрість по відношенню до себе.

4)Вона взяла гору над українськими більшовиками, змусивши їх звертатися по допомогу до Росії.

5) Намагалася утвердити парламентський лад в Україні.

6)Залишилася відданою своїй меті.

7) Надала євреям широкої автономії.

8)Підірвала недоторканий принцип неподільної Росії.

Негативне:1)найважливіша причина – це відсутність двох головних опор державності і боєздатної армії та адміністративного апарату.

2)Не могла утримувати зв’язки з губерніями та селом зосередж. найбільше її можливих прибутків.

3)Відсутність угоди що до того, яку політику проводити.

4)Безпосередньою причиною кінця Центральної Ради стала її не спроможність задовольнити німецькі вимого.

5)Поразку Центральної Ради зумовила нерозвиненість українського національного руху.

6) Відчувався частий брак некомпетентних людей для організації та укомплектування армії та адміністративного апарату української держави. Наявні ж люди були молодими й недосвідченими. А особливості українського суспільства була у тому, що більшість освітчених людей на Україні або росіяни або русифіковані .

3.Визн. Головні пріорітети та напрями зовн.Політ. Укр.

Напрями:1. Роз.двосторонніх міждерж. відносин.

2. Розширення участі в європейському регіональному

співробітництві.

3. Співробітництво в рамках Співдружності незалежних держав.

4. Членство в ООН та інших універс.міжнародних

організаціях.

Кожен з цих напрямів має комплекс пріоритетів,які зумовлюються національними нтересами Укр та її прагненням

сприяти підтриманню регіонального і загального миру, забезпеченню

міжнародної безпеки, вирішенню глобальних проблем людства.

Пріорітети:Пріоритетними стратегічними напрямами у сфері двосторонніх

відносин є активний розвиток політичних, економічних,

науково-технічних, культурних та інших стосунків з такими групами

держав:а) прикордонні держави

Прикордонні держави - найближче зовнішнє середовище, від

взаємодії з яким безпосередньо залежить мир і стабільність по всій

периферії кордонів України, її нормальний внутрішній розвиток,

безперешкодне і широке спілкування із зовнішнім світом. б) зах.держ.- члени ЄС та НАТО

в) географічно близькі держави г) держ.Азії, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Африки та

Лат.Америки

ТЕСТИ:

1)б;2) ;3)1648р-Битв.під жовт водами;під Пилявцем;Нац-визв рев-ція;1708р- ;1710-конституція П.Орлика;1775-зруйн.Зап.Січ Катериною ІІ;4)а;5) ;6)Г.Є.Петрушевич;7)б;8) ;9)г;10)Б.Л.Каденюк

Білет 6

1. Кревська унія, її причини та наслідки

Великою загрозою для Литовсько-Руської держави стало зростання Московського князівства. Починаючи з середини XIV ст. міцніє тиск на Велике князівство Литовське з боку Польщі. Польських магнатів і шляхту перш за все приваблювали українські землі. Проте склалась ситуація, яка не дозволяла силою змусити Литву поділитися цими землями. Правлячі кола Польщі починають переговори з великим князем Ягайлом, пропонують йому руку польської королеви Ядвіги. За шлюбом Ягайло мав стати польським королем. Таким шляхом, через Ягайла поляки сподівались поширити свою владу на Велике князівство Литовське.

У серпні 1385 року була підписана Кревська унія, згідно з якою Ягайло мусив:

1) перевести Литву на латинську абетку;

2) вжити заходів, щоб повернути втрачені Польщею та Литвою землі;

3) повернути Польщі землі, забрані від неї будь-ким;

4) звільнити полонених (очевидно, поляків);

5) прилучити литовські й руські землі до Корони Польської.

У 1387 році Галичина і Поділля перейшли під владу Польщі. Але відносини Польщі з Литвою залишались напруженими. Литовці не хотіли пускати поляків безпосередньо на литовські землі. Ягайло в цьому не одержав підтримки з боку земляків. Вже у 1389 році Кревська унія була скасована і проголошена незалежність Великого князівства Литовського. Особливо вона зміцніла після битви під Грюнвальдом у 1410 році, де спільні сили Польщі та Литви протистояли Тевтонському ордену. Литва при цьому зіграла провідну роль в перемозі над німецькими рицарями, і Польща віддала литовцям Поділля.