2.Причини та характер Визвольної війни середини 18ст. Під проводом б. Хмельницького.

1648-1667р.- до Андрусівського перемир’я;

1648-1686р.- до Вічного миру;

1648-1654р.- до Переяславської ради( російська історіографія).

Причини:

1) соціально-економічні- швидке зростання в Україні землеволодінь польських магнатів і шляхти; збільшення панщини до 5 днів на тиждень, збільшення різних повинностей селян; закріпачення селян; економічні утиски міщан і козаків.

2) політичні- українці не мали своєї держави, усі посади належали полякам; українські князі і шляхта полонізувались; фактичне політичне лідерство в українському суспільстві перейшло до козаків; наступ польської влади на права і вільності козацтва. Завоювання національної свободи пов’язувалося з поваленням польсько-шляхетського панування в Україні.

3) національно-релігійні- утиск православної церкви і переслідування православного населення; загострення релігійних і національних протиріч.

Х-тер:

1)національно-визвольний, вітчизняний, спрямована проти польсько-шляхетського панування, антифеодальна, спрямовану проти феодально-кріпосницького ладу.

8 січня 1654р. Гетьман з козаками зустрів московське посольство; в Переяславі відбулась служба Божа при московській церкві. Козаки з Б. Хмельницьким присягнули на вірність московському царю і одразу почали вимагати від Бушуріна, що очолював московське посольство, що вони від імені царя присягнули на вірність українського народу, що московити відмовились зробити , заявивши що цар є посланцем Бога і підданим не присягає. Тоді козаки почали почали кричати : « розірви батьку з ними угоду!» Лише силою свого авторитету Богданові вдалось утихомирити козаків.

2 питання цього дня- створення двохсьоронньої комісії, яка мала підготувати умови входження Гетьманщини до складу Московії. Умови були готовими на березень 1654р., тому оримали назву березневих статтей.

Їх зміст:

1.Гетьманщина обирає протекторат Московії з наданням їй широких автономних прав.

2.Гетьмана обирає і далі козацька рада , а після чого його затверджує московський цар.

3.Гетьманщина має право на самостійну внутрішню та зовнішню політику, крім відносин з Річчю Посполитою Туреччиною.

4.60тис. козацьке військо.

5.Незалежність української православної церкви.

Після Переяславської ради московські війська зайняли все Лівобережжяі не думали воювати проти Речі Посполитої. А правий берег Дніпра зайняла Польща, і коли Хмельницький зрозумів як його використала Москва почав таємну переписку з шведським королем, ворогами якого була і П і М. Коли Хмельницький був готовий до розриву відносин з Московією, то несподівано помер в 1657р.

3.Дати оцінку позиції різних політичних сил України під час спроби державного перевороту в срср.

19 серпня 1991р. ЗМІ СРСР повідомляли, що Горбачова взято під домашній арешт на урядовій дачі у Форосі, а влада перейшла до рук ГКЧП.

Причини:

врятувати СРСР, не допустити його розпаду; зберегти панівне становище партії.

Сили, що здійснили путч - це була верхівка партії, люди з найближчого оточення Горбачова; генерали КДБ та армії. Не допустити розвалу СРСР можна було б за їх уявою тільки повернувшись до тоталітарного режиму і сталінщини.

В Москві проти ГКЧП виступили демократичні сили на чолі з Б. Єльциним. В УРСР: компартія та генерал Вареников і Чечеватов заявили, що стають на бік ГКЧП; народний рух України та 3 обласні ради Галичини заявили, стають на бік демократичних сил Росії та Єльцина, не визнають ГКЧП, вимагають повернення законно обраного президента Горбачова, а від голови ВР УРСР - дати політичну оцінку даній ситуації; лише опівдні до народу України звернувся голова ВР Кравчук, але з його промови не можна було зрозуміти на чиєму він боці.

надвечір 22 серпня з Москви надійшло повідомлення: армія стала на бік народу, справа ГКЧП провалилась. Л. Кравчуку оголосив, що 24 серпня скликає позачергову сесію ВР УРСР. Саме в цей день ВР прийняла історичний документ Акт проголошення незалежності України, в якому чітко визначила причини чому пішла на це:

1)смертельна небезпека, що нависла над У в зв’язку з державним переворотом з можливістю повернення до тоталітарного режиму;

2)тисячолітня традиція державотворення;

3)право націй на самовизначення проголошене статутом ООН;

4)декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990р.