2. Коли та за якими обставинами Зх. У. Була приєднан до урср? які підсумки та іст. Значення цієї події.?

Злам З0—40-х років ознаменувався різкими пе­ремінами в житті укр. населення на західноукр. землях, загарбаних після перш. св. війни Польщею, Румунією і Чехословаччиною. Позбавлене реального права самостійно вирішувати свою долю, воно стало закладником політ. гри, яку вели між собою великі європ.і держави — Німеччина, СРСР, Великобританія, Франція, Італія. За досягнутими закулісними угодами, Закарпаття було окуповане Угорщиною, а Зх. У, Пн Буковина, Хотинський, Акерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії приєднані до СРСР. Вирішальна роль у такому розподілі укр. земель належала Німеччині. Пакт Молотова-Ріббентропа.За таких умов радянський уряд пішов на укладення договору про ненапад з Німеч. був підписаний у Кремлі в ніч з 23 на 24 І 1939 р. після кількагодинних переговорів міністерства закорд.справ СРСР Молотова і Німеччини Ріббентропа в присутності Сталіна.Окремою частиною радянсько-німецького договору став таємний протокол, в якому був обумовлений те ритор. устрій майбутньої Європи. Окреме його положення стосувалося укр. земель: “У разі територ.-політ. перевлаштування областей, які входять до складу Польської держави,— читаємо в цьому документі, — межа сфер та інтересів Німеччини і СРСР буде проходити приблизно по лінії рік Нареву, Віоли і Сяну”. Отже, більшість Західної України, згідно з умовами протоколу, повинна була відійти до Радянського Союзу.Обидва ці документи — договір про ненапад і таємний протокол як єдине ціле очевидно суперечили принципам міжнародного права, ігнорували загаль­новизнані норми міжнародних стосунків і, по суті, були протиправними, оскільки грунтувалися на насильстві щодо третьої країни. Вони не лише не відвернули загрози гітлерівської агресії, що нависла над СРСР, але ще більше загострили цю небезпеку, сприяли міжнародній ізоляції Р. Союзу. Зх У цікавила Сталіна передусім як нове володіння імперії, а також як зона безпеки на її зх. кордонах. Водночас, скориставшись сприятливим моментом, сталінський режим прагнув якомога швидше покласти край ненависному йому нац.-визв. рухові укр. населення на західноукр.землях, не допустити його активізації на території радянської У. В цьому наочно проявлялась стандартність дій рос.ї зовнішн. політики, якій завжди була властива схильність шляхом інкорпорації супротивної сторони вирішувати свої внутр.проблеми.

3.Чому незалежність у 1991 році вдалось здобути без збройної бор….

непродумані реформи,прискорений розпад рад.сюзу.

тести

1.б 2а 3б 4а 5в 6а 7в 8в 9б 10а

Білет 21

1.Причини,характер визвольна війна під проводом богдана хмельницького

Визвольна війна, яку академік І. П. Крип'якевич назвав у свій час українською революцією, спалахнув­ши в середині XVII ст., сили, що брали в ній участь, ставили за мету визволення України з-під влади Речі Посполитої. Нова політична еліта України прагнула створити свою національну державу, сформувати в ній новий соціально-економічний лад з козацькою влас­ністю на землю.

Війна характеризується переплетінням національ­но-визвольних та соціальних мотивів. Великим і знач­ним було і релігійне протистояння православ'я і като­лицизму, тим більше, що інтереси українців і поляків оберталися в колі двох різних світоглядів. Перед у бо­ротьбі з Річчю Посполитою вели козаки, які очолили селян, міщан і духовенство. Війна почалася в лютому 1648 р. із захопленням повстанцями Запорізької Січі і обранням гетьманом Богдана Зиновія Хмельницько­го. Роком її закінчення вказується 1654 p., коли відбу­лася Переяславська Рада між Україною і Москвою.

Отже, рушійними силами революції були козаки, се­ляни, міщани, шляхта. Характер війни був всенарод­ний, національно-визвольний, справедливий. Лідером визвольної війни став Б. Хмельницький, син дрібного українського шляхтича, на початок війни — чиги­ринський сотник. У кінці 30-х років Б. Хмельниць­кий був генеральним писарем.

Запорізька Січ, що перебувала тоді на Микитиному Розі (поблизу м. Нікополя), обрала його гетьманом. Звідси під його проводом 22 квітня 1648 р. вируши­ли козаки, щоб об'єднатись з повстанським рухом на Наддніпрянщині і розпочати велику визвольну війну українського народу.

Перший період війни ознаменувався перемогами (1648-1649 pp.) під Жовтими Водами і Корсунем, битва­ми під Пилявцями, облогою Львова і Зборівським дого­вором. Другий період (1650-1653 pp.), незважаючи на кровопролитну боротьбу повсталих і поляків, жодній із сторін успіху не приніс. Третій період (1654-1655 pp.) визначився допомогою Росії Україні в боротьбі з Поль­щею. Четвертий період (1656-1657 pp.) —укладен­ням союзу між Україною і Семигородським кня­зівством, а також спільними діями козацтва і шведської армії проти Польщі.

Очевидна заслуга Б. Хмельницького полягає в тому, що він протягом року війни зумів створити з розріз­нених селянських і козацьких загонів народно-виз­вольну армію. Із Запорізької Січі він вийшов із заго­ном у три тисячі чоловік, а під Зборовом мав 360 тисяч повстанців.