3. Перша медична допомога при асфіксії

Асфіксія може виникнути при здавлюванні трахеї або гортані, попаданні сторонніх тіл, аспірації слизу, крові, при западанні язика. Клінічна смерть настає протягом 2-3 хв. Допомога полягає у швидкому очищенні ротоглотки від блювотних мас, крові, землі, сторонніх тіл. Для цього треба відкрити рот і не дати йому зімкнутися, поклавши між щелепами скручену носову хусточку, бинт, потім два пальці обмотати хусточкою або іншою матерією і усунути сторонні тіла. При западанні язика потрібно покласти потерпілого на бік з опущеною головою або на живіт і повернути голову на бік. Якщо після звільнення дихальних шляхів від сторонніх тіл дихання не відновилося, слід негайно приступити до проведення штучної вентиляції легень, а якщо виникає потреба - до закритого масажу серця.

Штучну вентиляцію легень способом «рот до рота» проводять так:

• кладуть потерпілого на спину з закинутою назад головою;

• підкладають під лопатки валик з одягу;

• рот потерпілого накривають хусточкою або іншою тканиною;

• ліву руку підкладають під шию, великим і вказівним пальцями правої руки затискають носові ходи потерпілому;

• роблять глибокий вдих і видихають у рот.

Такі видихи треба проводити з частотою не більше 14-16 разів за 1 хв. Якщо дихання проводять способом «рот до носа», то потерпілого кладуть так, як і першому випадку, тільки лівою рукою щільно закривають щелепу, а праву руку кладуть на його чоло. Видих проводять у ніс з частотою 14—16 разів за 1 хвилину.

Якщо потерпілий знаходиться у зоні радіаційного або хімічного зараження, то штучну вентиляцію легень проводять у протигазі за методом Каллістова таким чином:

- кладуть потерпілого на живіт, повернувши голову на бік; через лопатки та пахвові западини проводять ремінь, утворюючи петлю на кінцях ключиці;

- той, хто надає допомогу, стає у головах потерпілого, розставивши ноги; піднімає за лямки тулуб від землі (вдих);

- поволі опускає його на землю (видих).

Частота піднімань і опускань 14-16 разів за 1 хв.

При потребі проводять закритий масаж серця. Для цього хворого кладуть спиною на тверду основу. Той, хто надає допомогу, кладе долоні обох рук, одну на одну, на нижній відділ грудини потерпілого і робить енергійні поштовхоподібні надавлювання з частотою до 60 разів за 1 хв. При надавлюванні грудина повинна прогинатися до хребта на 4-5 см, серце при цьому здавлюється, кров з нього виштовхується в аорту й легеневі вени (систола), при відсутності здавлювання серце заповнюється кров'ю (діастола).

Грудним дітям здавлювання треба проводити кінчиком пальця на рівні середньої третини грудини. У дітей 9-10 років закритий масаж серця можна робити однією рукою.

4. Перша допомога при електротравмах

Електротравми виникають унаслідок дії на органи і тканина електричного струму великої сили або напруги. При враженні струмами великої напруги найперше зупиняється дихання, а потім серце; настає клінічна смерть, що триває при електротравмі до 8-10 хв. Унаслідок дії на організм і тканини електричного струму виникають загальні й місцеві симптоми.

Загальні симптоми проявляються в результаті враження центральної нервової системи і характеризуються різним ступенем порушення дихання й серцево-судинної діяльності та підвищенням тонусу мускулатури. Потерпілий не може самостійно відірватися від джерела струму. При важкій електротравмі людина втрачає свідомість, у неї зупиняється дихання й серцева діяльність, настає смерть від паралічу серця. Іноді спостерігається так звана „уявна смерть", коли настає глибоке пригнічення функції нервової системи, дихання й серцевої діяльності, пульс на сонних артеріях та дихання відсутні, але збережене серцебиття.

При враженні блискавкою виникають червонуваті смуги деревоподібної форми. Місцеві зміни характеризуються появою так званих електроміток у вигляді жовто-бурих плям.

Місцеві симптоми - це глибокі кратероподібні опіки й тяжкі ура­ження тканин, при стиканні з вольтовою дугою - обвуглювання. Для електротравм характерна відсутність гіперемії шкіри і больових відчуттів.

Першу медичну допомогу при електротравмах надають так:

• негайно припиняють дію електричного струму (вимкнути струм, відвести проводи тощо);

• потерпілого треба покласти на сухе місце на спину і створити повний спокій, незалежно від стану, в якому він перебуває;

• при відсутності дихання проводять штучну вентиляцію легень і дають вдихати 0,5% розчин аміаку; при відсутності серцевої діяльності роблять непрямий масаж серця. Це слід проводити до повного віднов­лення самостійного дихання, серцевої діяльності або появи ознак смерті;

• на місця опіків („знаки струму") кладуть первинну асептичну пов'язку;

• терміново відправляють потерпілого на ношах до лікуваль­ного закладу (рис. 8, 9).