1.4. Радіаційна обстановка, що може скластися на атомних електростанціях з реакторами типу ввер-1000

Основна частина атомних електростанцій України обладнані водяними енергетичними реакторами (ВВЕР-1000). Найбільша з них- Запорізька. За даними фахівців, у 1993-1994 роках (Надзвичайна ситуація, Київ 1999, №2) була змодсльована максимальна проектна аварія, яка передбачала, що трубопровід теплоносія великого діаметру внаслідок якоїсь причини може розірватися і теплоносій першого контуру з тиском 160 атм. при температурі 3000°С вийде в захисну оболонку реактора. Захисна оболонка побудована так, що зможе витримати можливі в таких випадках максимальний тиск і температуру.

Розрахунок дозових навантажень на населення при проектній аварії проводився для найгірших погодних умов: категорія стійкості атмосфери по Паскалю - інверсія, швидкість вітру - 1 м/с. Напрямок вітру був спрямований на м. Нікополь (відстань 17 км), Марганець (відстань 15 км).

Прогнозовані оцінки щільності забруднення території 30 км зони при розвитку максимальної проектної аварії наступні:

• тривалість близько 4 місяців;

• 80% активності буде викинуто упродовж першої доби, решта активності буде викинута протягом 100 діб;

• висота викиду 30 м.

Колективні дози опромінення при максимальній проектній аварії можуть становити для м. Нікополя 366,0 бер.

Основний внесок у дозове навантаження при випромінюванні від ґрунту дасть цезій-137 (понад 95%), в деяких випадках значний внесок зробить йод-131 - за рахунок інгаляції радіонуклідів. Максимальний внесок у формування дозових навантажень зроблять радіоізотопи йоду.

Згідно з міжнародною шкалою явищ на АЕС, розробленою МАГАТЕ і Агентством з ядерної енергетики організації економіч­ного співробітництва і розвитку, всі явища на АЕС поділені на сім рівнів. Найтяжчий - 7-й (глобальна аварія). Це порушення всіх бар'єрів безпеки з повним пошкодженням активної зони з викидом великої кількості радіоактивних речовин, накопичених в активній зоні реактора (Чорнобильська АЕС).

Прогнозові оцінки щодо такої аварії на Запорізькій АЕС певною мірою будуть відрізнятись від Чорнобильської, бо, як вже зазначалось, тип реактора інший. На відміну від РВПК-1000 (Чорнобильська АЕС), де після вибуху горів графіт (уповільнювач нейтронів), в реакторі ВВЕР-1000 горіти нічому, бо уповільнювачем нейтронів тут є вода.

Зони забруднення, які можуть утворитися внаслідок аварії 7-го рівня на ВВЕР-1000, сформуються за напрямком середнього вітру і матимуть форму еліпсів (подібно до прогнозувань при наземних ядерних вибухах). Розміри цих можливих зон забруднення визначаються, виходячи з відсотка викиду радіоактивних речовин з реактора, стану атмосфери, швидкості середнього вітру, а межі -рівнями радіації через 1 годину після вибуху або дозами опромінення людей за перший рік проживання на забрудненій території.

Таких зон визначають п'ять (при ядерному вибухові - 4):

• зона радіаційної небезпеки /М/;

• зона помірного забруднення /А/;

• зона сильного забруднення/Б/;

• зона небезпечного забруднення /В/;

• зона надзвичайного небезпечного забруднення /Г/.

При наявності наступних вихідних даних:

• вертикальна стійкість повітря - інверсія;

• швидкість вітру - 2 м/с;

• кількість викиду радіоактивних речовин - 10%.

Розміри прогнозованої зони радіаційної небезпеки /М/ за слідом хмари можуть становити: довжина - 186 км, ширина - 40,2 км, площа - 5850 км². На цій площі люди, які проживатимуть перший рік після аварії, можуть отримати дозу опромінення від 5 до 50 рад. У зоні помірного забруднення /А/ за цих самих умов довжина буде становити 39 км, ширина - 6,8 км, площа -211 км². Люди можуть отримати дозу за перший рік проживання від 50 до 500 рад.

Найбільші розміри можливих зон забруднення можуть створитися при 50% викиді радіоактивних речовин з реактора. За тих самих погодних умов, зона радіаційної небезпеки /М/ може утво­ритись довжиною 458 км, шириною - 111 км, площею - 38400 км².