Відкриття левенгука

Багато учених давнини висловлювали ідею про існування дрібних живих істот, що проникають в організм і викликають захворювання. Але ніхто цих істот не бачив.

Вперше вдалося побачити бактерії голландцеві А. Ван Лсвенгуку. Цс сталося в 1676 р. Відомо, що перший мікроскоп був побудований у 1590 р. 3. Янсеном (Нідерланди).

Блискуче використовував мікроскоп у дослідженнях Р. Гук, який відкрив клітинну будову тканин.

Мікробіологія

Випадкове відкриття Левенгука стало початком нової науки -мікробіології. Ії засновником вважають видатного французького ученого Л. Пастера (1822-1895). За фахом Пастер був хіміком. Захопившись біологією, він встановив, що кожне інфекційне захворювання виникає внаслідок патогенної діяльності особливого виду мікробів і запропонував способи боротьби з ними.

Геніальність Пастера полягає в тому, що він використовував принцип послаблення збудника. Послаблений збудник, не викликаючи захворювання, створює імунітет в організмі людини або тварини, якій зроблено щеплення.

Пошуками збудників інфекційних хвороб займався не менш видатний лікар Р. Кох. Він відкрив збудників сибірської виразки, туберкульозу і холери.

Мікробіологія вивчає мікроорганізми, їхню систематику, морфологію, генетику, роль у кругообігу речовин у природі, патогенну дію, яка призводить до хвороб людини, тварин і рослин.

Мікроорганізми дуже різноманітні. їх іноді називають просто мікробами (від гр. тікго$ - малий і Ьіок - життя).

Як уже випливає із самої назви, мікроорганізми дуже маленькі об'єкти. Тому мікробіологи використовують дрібні одиниці виміру, такі, як мікрометр, нанометр і навіть ангстрем. Більшість бактерій мають величину 0,5-1 мкм, дріжджові гриби - 5-Ю мкм.

Найдрібніші бактерії мають у діаметрі біля десятої частки мікрометра.

Окремі види бактерій і грибів досягають у довжину декількох міліметрів і навіть сантиметрів. Але, як правило, мікроорганізми -це живі істоти дуже малих розмірів, яких без допомоги мікроскопа побачити не можливо.

Мікоплазми - це вид мікроорганізмів, що живуть у водоймах, гною. Патогенні мікоплазми викликають хвороби людини (пневмонію), тварин (запалення легень), та рослин.

Бацили (від лат. Ьасіїїит - паличка) - це паличкоподібні бактерії, які утворюють внутрішньоклітинні спори.

Аероби - організми, здатні жити тільки в присутності атмосферного кисню.

Анаероби - організми, здатні жити у відсутності кисню.

Бактеріологія ~ розділ мікробіології, що вивчає бактерії.

Мікроорганізми

Серед патогенних мікроорганізмів розрізняють бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, найпростіші.

Найпростіші складаються з однієї клітини. Найчастіше вони живуть у водоймах. Приклади деяких найпростіших тварин: амеба, радіолярія, грегарина, евглена, трипаносома, міксоспоридія, парамеція.

Трипаносоми мають розмір 12-100 мкм, є паразитами крові і тканин людини і хребетних тварин. Переносники - кровонесучи комахи (муха цеце). Викликають захворювання трипаносомоз, яким хворіють люди і тварини (лихоманка, ураження лімфатичних вузлів та ін.). Захворювання людей називають сонною хворобою (африканський трипаносомоз) або хвороба Шагаса (американський трипаносомоз).

Евглена живе переважно в дрібних прісних водоймах, часто викли­кає «цвітіння» води, відомо близько 60 видів, довжина до 0,1 мм.

Незважаючи на свою назву, найпростіші мають складнішу будову, ніж окрема клітина.

Лише через два сторіччя після відкриття Левснгука вчені встановили, що такі важкі захворювання, як малярія, сонна хвороба, що переслідували людину з давніх часів, спричиняються паразитами найпростішими.

Бактерії - типові представники мікроорганізмів. Бактерії, що мають форму правильних кульок, називаються коками. Групи коків називають стафілококами або стрептококами. До коків зараховують збудники різних інфекційних хвороб. Дуже багато бактерій мають форму паличок, наприклад, що живе в нашому організмі кишкова паличка (ЕксЬегісЬа соїі) - збудник тифу (8а1топе11а ІурЬі), дизентерії (8ЬІ£е11а сіукепіегіае).

Бактерії всюдисущі і витривалі. їх знаходили у воді гейзерів з температурою близько 100°С, у вічній мерзлоті Арктики, де вони пробули понад 2 млн. років; не гинуть вони й у відкритому космосі, не страшний для них і вплив смертельної для людини дози радіації. Є серед них бактерії-хижаки, що ловлять найпростіших. Деякі бактерії харчуються аміаком, метаном. Розмножуються бактерії найпростішим розподілом надвоє, у сприятливих умовах через кожні 20 хв.

Бактеріальними захворюваннями є чума, туберкульоз, холера, правець, проказа, дизентерія, менінгіт та ін.

Від чуми в середні віки загинуло десятки мільйонів людей. Ця хвороба наводила на людей панічний жах. Вважається, що в XX ст. небезпека чуми зникла.

Туберкульозні бактерії відкрив Р. Кох у 1882 р., але остаточно ця хвороба не переможена.

Холера в Європу була занесена в 1816 р., до 1917 р. у царській Росії холерою перехворіло понад 5 млн. осіб, половина з них померла.

Зараз випадки холери трапляються вкрай рідко. Правець уражає нервову систему. Хвороба переможена за допомогою профілактичних щеплень.

Випадки захворювання проказою стали рідкими. Хворих на цю хворобу, як і раніше розміщають у лепрозорії.

Віруси (від лат. уігш - отрута) - дрібні неклітинні частки, що складаються з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) і білкової оболонки ). Форма паличкоподібна, сферична та ін. Розмір від 20 до 300 нм і більше. Віруси - внутрішньоклітинні паразити: розмножуючись тільки в живих клітинах, вони використовують їхній ферментативний апарат і переключають клітину на синтез зрілих вірусних часток. Віруси дрібніші за бактерії у 50 разів. їх не можливо побачити у світловому мікроскопі. їх не затримують найтонші порцелянові фільтри. Віруси поширені всюди. Викликають хвороби рослин, тварин і людини. Вивченням вірусів займається наука вірусологія.

Отже, віруси маюгь наступні особливості, в порівнянні з бактеріями. Для вірусів характерна така властивість, як вміння проходити через фільтри. Учень Пастера Шарль Шамберлан використовував для фільтрування рідин, у яких бактерії розмножувалися, особливий порцеляновий фільтр (свічу Шамбсрлана), який затримує найдрібніші з усіх відомих бактерій. Саме такий фільтр було використано для доведення не бакгеріального характеру збудника сказу.

Віруси, на відміну від бактерій, не здатні існувати і розмножу­ватися самостійно. Кожна бактерія є клітиною, що володіє своїм обміном речовин. Бактерії здатні рости і розмножуватися на штучних живильних середовищах.

Віруси як справжні клітинні паразити цілком залежать від обміну речовин у клітині-господииі. „Скорена" клітина змушена синтезувати складові речовини вірусу, з яких незабаром монтуються нові вірусні частки.

Бактерії і живі клітини організму завжди містять одночасно два типи нуклеїнових кислот: рибонуклеїнову (РНК) і дезоксирибо­нуклеїнову (ДНК) кислоти. Віруси містять тільки один тип нуклеїнової кислоти - або РНК, або ДНК.

Віруси здатні „нав'язувати" свою генетичну інформацію спадкоємному апаратові ураженої ним клітини.

Віруси заражають клітину і змушують її допомагати їхньому рОЗмНОжєнніо, Що, як правило, Закінчується загибеллю клітини. Віруси, на відміну від бактерій, розмножуються лише в живих клітинах. Тому віруси вивчають на рівні організму піддослідної тварини або культури клітин.

Вірусними захворюваннями є віспа, сказ, грип, енцефаліт, кір, свинка, краснуха, гепатит та ін.

Древні рукописи донесли до нас опис страшних епідемій віспи, у яких загинуло до 40% хворих. Англієць 3. Дженнер у 1796 р. запропонував свій метод віспощеплення (вакцинація), поклавши тим початок боротьби з цією недугою. Але тільки в 1980 р. ВОЗ оголосила про тс, що віспа переможена.

Сказ, або водобоязнь, - смертельна хвороба людини і тварин, відома з глибокої давнини. Найчастіше сказ буває в собак. Хворіють на сказ також вовки, кішки, пацюки, ворони та інші тварини.

Щеплення - єдиний надійний засіб проти сказу. Перше щеплення проти сказу було зроблено Л. Пастером у 1885 р. Дитина, що була дуже покусана скаженим собакою, не занедужала. Людину, що захворіла вилікувати від сказу неможливо. Прихований (інкубаційний) період хвороби триває від 8 днів до року. Тому при будь-якому укусі тварини необхідно звертатися до лікаря.

У 1981 р. у Сан-Франциско (СІЛА) було виявлено людей, хворих незвичайними формами запалення легень і пухлин. Захворювання закінчувалося смертю. Як з'ясувалося, у цих хворих був різко ослаблений імунітет (захисні властивості) організму. Ці люди почали гинути від мікробів, що викликають у звичайних умовах лише легке нездужання. Хворобу назвали СНІД - синдром набутого імуно­дефіциту.

Віруси СНІДу були водночас відкриті в 1983 р. біологами у Франції і США. З'ясовано, що вірус СНІДу передається під час переливання крові нестерильними шприцами, а також статевим шляхом, під час вигодовування дитини грудним молоком.

Перші півроку-рік, а іноді й протягом декількох років після зараження в людини не помітно жодних ознак хвороби, але вона є джерелом вірусу і може заразити навколишніх. Дотепер ліків проти СНІДу не знайдено. СНІД називають „чумою XX ст.".

Епідемія грипу описана Гіппократом ще в 412 р. до н.е.

У XX ст. було зареєстровано 3 пандемії грипу. У січні 1918 р. в Іспанії з'явилися повідомлення про епідемії грипу, що одержала назву „іспанка". „Іспанка" обійшла увесь світ, заразивши близько 1,5 млрд. людей, оминаючи лише загублені в океані острівці, і забрала 20 млн. життів - більше, ніж Перша світова війна.

У 1957 р. близько 1 млрд. людей занедужали „азіатським грипом", загинуло понад 1 млн. людей. У 1968-1969 р. на планеті Земля лютував „гонконгський грип".

Число епідемій грипу, як не дивно, з кожним сторіччям зростає. У XV ст. було 4 епідемії, у XVII ст. - 7, у XIX ст. - вже 45. Чому дотепер немає надійних щеплень проти грипу? Вияв­ляється, що вірус грипу дуже швидко змінюється. Не встигли лікарі зробити вакцину проти однієї форми грипу, як збудник хвороби з'являється вже в новому вигляді.

Рикетсії (від імені американського вченого КіскеШ) - дрібні хвороботворні бактерії, розмножуютея в клітинах хазяїна (так само, як віруси). Викликають рикетсіози (висипний тиф, ку-лихоманку та ін.) у людини і тварин.

Рикетсіоз - те саме, що ку-лихоманка. Ку-лихоманка (рикет-сіоз (?) - гостра інфекційна хвороба людини і тварин, що спричинюється рикетсіями. Ознаки захворювання: головний біль, слабкість, безсоння, біль у м'язах. У тварин протікає безсимптомно. Людина заражується від тварин.

Спірохети - мікроорганізми, клітини яких мають форму тонких звитих ниток. Живуть у ґрунті, стоячих і стічних водах. Патогенні спірохети - збудники сифілісу, поворотного тифу, лептоспірозу та ін. хвороб. Спірохетози, захворювання людини і тварин, спричи­нюються патогенними спірохетами.

Актиноміцети - мікроорганізми з рисами організації бактерій і найпростіших грибів. Поширені в ґрунті, водоймах, повітрі. Деякі види є патогенними, викликають такі хвороби, як актиномікоз, туберкульоз, дифтерію та ін. Деякі актиноміцети утворюють антибіотики, вітаміни, пігменти і т.п. Використовуються в мікробіологічній промисловості.