Управлінські принципи

Управлінськими називаються принципи, що визначають взаємозв'язок і відносини між окремими стадіями й етапами процесу забезпечення безпеки.

Принцип плановості означає встановлення на визначені періоди напрямків і кількісних показників діяльності. Відповідно до розглянутого принципу повинні встановлюватися конкретні кількісні завдання на різних ієрархічних рівнях на основі контрольних цифр.

Планування в області безпеки повинно орієнтуватися на досягнення кінцевих результатів, виражених у показниках, що характеризують безпосередньо умови праці. Інші показники є похідними.

Принцип стимулювання означає облік кількості і якості витраченої праці й отриманих результатів при розподілі матеріальних благ і моральному заохоченні. Принцип стимулювання реалізує такий важливий фактор, як особистий інтерес.

Принцип компенсації (від лат. сотрепкаїіо - відшкодування) полягає в наданні різного роду пільг з метою відновлення порушеної рівноваги психічних і психофізіологічних процесів або попередження небажаних змін у стані здоров'я. Одним з видів компенсації є підвищення тарифних ставок для тих, хто працює на гарячих, важких і шкідливих роботах, приблизно на 13%, а для тих, хто працює на особливо важких і особливо шкідливих роботах - на 30-33% вище, ніж для тих, хто працює у нормальних умовах.

Тим, хто працює в особливо шкідливих умовах, видається безкоштовно лікувально-профілактичне харчування для зміцнення здоров'я і попередження професійних захворювань. Розроблено 5 науково обґрунтованих раціонів лікувально-профілактичного харчування, які застосовують залежно від особливостей заподіяної шкоди. Лікувально-профілактичне харчування видається перед початком роботи та під час обідньої перерви. Калорійність денного раціону становить 1364-1481 калорій. Великій кількості робітників та службовців, що зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці, у дні роботи видається 0,5 л молока або рівноцінні йому продукти.

Організаційні принципи

До організаційних належать принципи, що реалізують з мстою безпеки положення наукової організації діяльності.

Принцип захисту часом допускає скорочення до безпечних значень тривалості перебування людей в умовах впливу небезпеки. Цей принцип має значення під час захисту від іонізуючих випромінювань, від шуму, під час встановлення тривалих відпусток та в інших випадках. Розглянемо кілька прикладів.

Відпустка. Усі трудящі одержують оплачувану відпустку. Цс знімає втому і сприяє поліпшенню здоров'я й підвищенню життєвого тонусу.

Тривалість робочого дня. Там, де ще не усунуті шкідливі умови праці, чинне законодавство передбачає систему компенсацій професійної шкоди. Одним з видів компенсацій є скорочення тривалості робочого дня.

У хімічній промисловості для значного числа працівників встановлено скорочений робочий день тривалістю 6 годин (36-годинний робочий тиждень), для деяких професій — 5 годин і навіть 4 години.

Запобігання вибухам. Значну небезпеку становлять балони з агресивними зрідженими газами при тривалому зберіганні. Волога з часом вступає в реакцію з газом. При цьому утворюються побічні газоподібні продукти, що збільшують тиск у балоні. Водночас відбувається корозія внутрішніх стінок балона, що супроводжується утворенням водню і солей, що забивають сифонну трубку. Зняти надлишковий тиск у такому балоні вже неможливо. Тому не можна довго зберігати балони зі зрідженими газами.

Вибухонебезпечні речовини можуть утворюватися за умови тривалого зберігання розчинів деяких комплексних солей і при зберіганні ефірів та інших речовин при доступі повітря. Тому подібні речовини не можна зберігати тривалий час.

Захист від гідравлічних ударів. Під раптової зупинки рідини, що рухається в трубопроводі, відбувається різке підвищення тиску, під впливом якого трубопровід може зруйнуватися. При поступовому закриванні запірних пристосувань підвищення тиску в трубопроводі залежить певним чином від тривалості закривання засувок: зі збільшенням часу тиск знижується. Тому в трубопроводах з великими швидкостями застосовують засувки, що закриваються поступово і зі значною кількістю обертів маховичка. Таким чином, безпека в цьому випадку досягається блокуванням часом.

Принцип нормування складається із регламентації умов, дотримання яких забезпечує заданий рівень безпеки. Необхідність нормування обумовлюється тим, що досягти абсолютну безпеку практично неможливо. Нормування має важливе методологічне значення. Норми є вихідними даними для розрахунку й організації заходів щодо забезпечення безпеки. При нормуванні враховуються психофізичні характеристики людини, а також технічні й економічні можливості.

Показником, що лімітує, при нормуванні шкідливих факторів є відсутність патологічних змін у стані здоров'я. Наведемо деякі приклади норм безпеки.

Концентрація шкідливих речовин. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони нормується граничнодопустимими концентраціями (ГДК).

ГДК - цс такі концентрації, які при встановленій тривалості роботи протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювань або відхилень у стані здоров'я. Ці концентрації є максимально разовими.

ГДК установлюються також для атмосферного повітря населених пунктів. У цьому випадку використовуються максимально разові і середньодобові концентрації. Встановлені граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин у водоймах санітарно-побутового водокористування, а також для ґрунтів, продуктів і т.д.

Параметри мікроклімату. Нормуються оптимальні і припустимі значення температури, відносної вологості і швидкості руху повітря для різних умов діяльності.

Шум. Для шумів встановлюються припустимі рівні звукового тиску в дБ в октавних смугах із середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц, а також рівні звуку і еквівалентні рівні звуку в дБ. При нормуванні шумів враховується характер об'єктів і вид виконаної роботи.

Освітленість. У нормуванні освітленості визначальною є розмір об'єкта розрізнення (мм), за яким визначають тип зорової роботи.

Природна освітленість нормується коефіцієнтом природної освітленості. Для бокового освітлення нормується мінімальне значення, а для верхнього і комбінованого - середнє.

Найменша штучна освітленість на робочих поверхнях у виробничих приміщеннях установлюється з врахуванням тіла, контрасту об'єкта з тілом, застосовуваних ламп і виду освітлення.

Робочий час і час відпочинку. Формою нормування є регламентація тривалості робочого дня, робочого тижня, виробничого стажу, а також перерв у роботі і відпусток.

Компенсаційні пільги. Встановлено норми видачі спецодягу, мила, молока, лікувально-профілактичного харчування.

Засоби захисту. Існують визначені нормативні вимоги до огороджень, заземлень та інших засобів захисту. Вібрація. Вібрація нормується за рівнями в октавних смугах із середньогеометричними частотами від 1 до 2000 Гц. Розрізняють при цьому локальну і загальну вібрації для різних умов.

Перенесення ваги. Незважаючи на широке впровадження механі­зації трудомістких робіт, усе ще існує необхідність у підійманні ваги. Тому встановлено межові норми перенесення ваги жінками:

- підйом і переміщення ваги за умови передування з іншою роботою (до 2 разів на годину) - 10 кг;

- підйом і переміщення ваги постійно впродовж робочої зміни - 7 кг.

Принцип несумісності полягає в просторовому і тимчасовому поділі об'єктів реального світу (речовин, матеріалів, устаткування, приміщень, людей), заснованому на обліку природи їхньої взаємодії з позицій безпеки. Такий поділ має на меті виключити виникнення небезпечних ситуацій, породжуваних взаємодією об'єктів. Цей принцип досить розповсюджений у різних галузях техніки.

Розглянемо деякі приклади використання принципу несумісності.

Збереження речовин. За можливістю спільного зберігання речовини поділяються на вісім груп:

1. - вибухові речовини;

2. - селітри, хлорати, перхлорати, нітропродукти;

3. - стиснуті і зріджені гази;

4. - речовини, що самозаймаються при контакті з повітрям або водою (карбіди, лужні метали, фосфор);

5. - легкозаймисті рідини;

6. - отруйні речовини (миш'яковисті з'єднання, ціанисті та ртутні солі, хлор);

7. - речовини, що здатні викликати запалення (азотна і міцна сірчана кислоти, бром, хромова кислота, перманганати);

VIII- легкогорючі матеріали (нафталін, вата, деревна стружка).

Зберігати разом дозволяється тільки речовини, що входять до визначеної групи. Крім того, кожна з речовин VII групи повинна зберігатися ізольовано.

Збереження СДОР. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) за умовами безпеки поділяються на 5 груп.

Спільне зберігання речовин різних груп не дозволяється за умовами безпеки.

Виробничі приміщення. Принцип несумісності реалізується при плануванні виробничих і побутових приміщень. Побутові приміщення ізолюють від виробничих. Виробничі приміщення планують так, щоб виключалося забруднення повітря одних приміщень токсичними речовинами, що надходять з інших цехів.

У виробництвах категорії А та Є за вибухо- і пожежонебезпечністю не допускається добудова підвальних і цокольних приміщень, тому що вони можуть виявитися місцем скупчення отруйних і вибухонебезпечних газів і пару. В інших випадках добудова таких приміщень повинна бути обгрунтованою. Виробничі будинки не повинні мати горищ.

Зонування території. З метою підвищення вибухо-, пожежо-небезпечності й поліпшення санітарного стану при розробці генеральних планів підприємств застосовується зонування території. Сутність зонування полягає в територіальному об'єднанні в групи (зони) різних об'єктів, що входять до складу підприємства за ознакою технологічного зв'язку.

Виділяють наступні зони: передзаводську, підсобну, складську, сировинну і зону товарних ємностей.

Передзаводська зона включає заводоуправління, прохідну, їдальню, пожежне депо, стоянки транспорту.

У виробничій зоні знаходяться виробничі та допоміжні будинки і споруди. Підсобна зона поєднує ремонтно-механічні, ремонтно-будівельні і тарні цехи, центральну заводську лабораторію та ін.

Складська зона містить склади, устаткування, приміщення для збереження хімікатів, жирів, готової продукції та ін.

Зона сировинних і товарних ємностей призначається для складів пальних і легкозаймистих рідин і газів.

Принцип ергономічності полягає в тому, що для забезпечення безпеки враховуються антропометричні, психофізичні та психо­логічні властивості людини.

Антропометричні вимоги зводяться до обліку розмірів і позицій людини при проектуванні устаткування, робочих місць, меблів, одягу, 313 та ін.

Психофізичні вимоги встановлюють відповідність властивостей об'єктів особливостям функціонування органів чуття людини.

Психологічні вимоги визначають відповідність об'єктів психічним особливостям людини.