Духовна культура та мистецтво

Писемні джерела не подають майже ніяких даних для реконструкції духовної культури сарматів, їхніх міфологічних або релігійних уявлень. У зв'язку з цим досить цінним джерелом є археологічні матеріали, зокрема поховання в Порогах, де на певному наборі речей − поясах, гривні, піхвах меча та срібному келиху − вміщено тамги схеми царя Інісмея. З досліджень зразків загальноіранської та скіфської міфології відомо, що такі речі мали інвеститурно-сакральне навантаження. Тож варто припускати, що іраномовні сармати мали схожий із скіфами світогляд.

Поховання царя в порогах

Зображення царських тамг на парадних поясах із Порогів не є випадковим. Інвеститурне значення пояса в іранському світі відбито в багатьох джерелах. Оперізування мало характер присвячувального акту (наприклад, обряд Упанаяна у ведичному ритуалі). За однією з версій Геродота про походження скіфів, Геракл залишає змієногій богині лук та пояс за умови, що царем стане той із його синів, хто натягне лук та опережеться поясом із золотим келихом на кінці пряжки. В грецькому оригіналі тексту вжито термін, що означає бойовий панцирний пояс, тобто річ, що стосується верстви воїнів − однієї з найвищих в іранському суспільстві, з якої походив і цар. Спостереження вказують, що коштовні пояси походять із чоловічих сарматських могил.

Не менш показовим є й інший предмет із Порогів з царською тамгою — золота гривна. І в персів, і в скіфів вона була не стільки прикрасою, скільки символом приналежності до певної соціальної верстви. Щодо сарматів, то цю думку також підтверджують знахідки коштовних гривен у похованнях вищої шляхти (Ногайчинський курган; Пороги; Кобяково, Хохлач та ін.).

Ще одним предметом із тамгою, соціально-сакральне навантаження якого перегукується зі скіфськими, є меч в оздоблених золотом піхвах. Меч у скіфів відігравав роль соціального індикатора, що вказував на приналежність до вищого прошарку касти воїнів та був уособленням бога війни Ареса.

Нарешті, останній предмет із тамгами з Порогів − срібний келих. Культова роль такого посуду в іранському світі безперечна. Келих фігурує серед священних дарунків, що їх одержали скіфи, в обох варіантах етногонічної легенди Геродота. Він же згадується серед священних предметів середньоазіатських саків. Коштовні келихи символізували жрецькі функції. Келихи з коштовних металів, а також дерев'яні, прикрашені золотом, досить широко репрезентовані в скіфських та савроматських старожитностях. Безумовно, у споріднених зі скіфами сарматів були подібні ідеологічні уявлення, які сягають ще доби пізньої бронзи, часів індо-іранської спільності. У цьому зв'язку показовими є нечисленні аналогії келиха з Порогів − золотий та срібний посуд із «царських» поховань на Нижньому Дону (Мігулинська, Височине, Хохлач) та в Поволжі (Жутове, Косіка, Бердія).

У світлі цих спостережень поховання біля с. Пороги є важливим джерелом для реконструкції ідеологічних та міфологічних уявлень сарматів. Збіг скіфського і сарматського наборів речей, які мають інвеститурно-сакральне навантаження, разом із констатацією спільного ряду далеких предків переконують у наявності в сарматів подібних до скіфських етногонічних легенд, пантеону, міфів тощо. На жаль, більш детальні реконструкції поки що неможливі за браком джерел.