
- •Хрестоматія з історії української культури: збірник матеріалів
- •Передмова
- •Розділ і. Перший період розвитку української культури: від її витоків до прийняття християнства Населення України у передскіфські часи. Кіммерійці та їхні сусіди
- •Геродот із Галікарнасу Скіфія. Найдавніший опис України з V століття перед Христом
- •Неоліт (5.000-1.000 літ до Хр.) (Трипільська культура − упорядн.)
- •Скотарські племена
- •«Велика Скуф» − велика Сколотія
- •Побут сколотів
- •Слава та велич Трипільської землі
- •Трипільці ідуть до Дніпра
- •Трипільське житло четвертого тисячоліття
- •Трипільські протоміста
- •Особливості забудови протоміст
- •Значення Трипільської культури
- •Скіфи і сармати
- •Сармати: життя, побут, релігія, мистецтво Житло, їжа, хатнє начиння
- •Одяг та прикраси
- •Військова справа
- •Духовна культура та мистецтво
- •Поховання царя в порогах
- •Мистецтво
- •«Бірюзово-золотий» стиль
- •Релігійні уявлення
- •Походження слов’ян
- •Етнокультурні особливості давніх слов'ян
- •Звичаї та вірування давніх слов’ян
- •Витоки українського народу та походження назви «Україна»
- •Розділ іі. Другий період розвитку української культури: княжа доба (епоха Київської Русі та Галицько-Волинського князівства) Християнська церква в Київській Русі
- •Золотий гомін давнини (Павло Загребельний про літопис «Повість минулих літ»)
- •Про Анну Ярославну
- •Анна Ярославна − королева Франції
- •Культура Русі
- •Витоки слов’яно-руської культури
- •Писемність і освіта
- •Слово Данила Заточеника, що написав він князю своєму Ярославу Володимировичу
- •Святий Серапіон Печерський − маловідомий український письменник XIII ст.
- •Освіта від 988 р. До упадку Києва
- •Джерела та історія тексту Печерського патерика
- •Києво-Печерський патерик
- •2. Про дитячий подвиг святого Теодосія
- •3. Про втечу Святого з паломниками
- •16. Про призначення святого Теодосія ігуменом
- •17. Про спорудження Печерського монастиря
- •Внесок Данила Галицького в розвиток української культури (Літопис Руський)
- •Зодчество Давньої Русі від Десятинної церкви до монгольської навали (традиції, зв'язки, розвиток)
- •Розділ ііі. Третій період розвитку української культури: литовсько-польська доба Галицько-Волинська Русь. Культурні явища й процеси
- •Містобудування. Архітектура
- •Прикладне і образотворче мистецтво
- •Писемність. Освіта
- •Література. Історіографія
- •Галицько-Волинський літопис
- •Україна під татарами і Литвою. Духовна культура
- •Занепад українського життя у XV−XVI ст.
- •Упадок церковного життя
- •Боплан Гійом. Як дівчата залицяються до парубків
- •Боплан Гійом. Як відбуваються весілля
- •Таємничий дивосвіт українського еросу
- •Про Великодні обряди
- •Про два ментальні стереотипи української шляхти
- •Освіта від упадку Києва до половини XVI ст.
- •Свято української культури. Нарис з історії початків українського друкарства
- •З післяслова до Львівського видання «Апостола» (про друкування книг у Львові (1574 р.))
- •Розділ IV. Четвертий період розвитку української культури: козацько-гетьманська доба Традиції та побут Норми поведінки
- •Звичаї та побут
- •Зовнішній вигляд і їжа
- •Своєрідність культурного розвитку Мовні особливості и нові явища в літературі
- •«Брама мудрості й ученості»
- •Київ середини XVII ст.
- •Перенесення культурної роботи до Києва
- •Доба бароко
- •Український живопис доби середньовіччя. До питання про так зване «українське бароко»
- •Пам’ятки братських шкіл на Україні к. Сакович «Арістотелівські проблеми, або Питання про природу людини» коментар
- •Про голову
- •Про легені
- •Про народження в батька чи в когось іншого
- •Промови при одруженні
- •З листа братчиків міста Вільно Львівському братству про культурні зв'язки між ними (1588 р.)
- •Зі статті і. Нечуя-Левицького «Унія. Петро Могила, київський митрополит» (1596 р.)
- •Іван Мазепа − будівничий і церковний меценат
- •Початки української преси
- •Освітній рух від половини XVI до половини XVII ст.
- •§22. Якщо хтось з братів, що не має достатків, дістане яке нещастя або хоробу, то брати допомагають йому братськими грошима та доглядають за ним під час хороби». [...]
- •Про шкільні звичаї (хvі − хvіі ст.)
- •Із записок Павла Алеппського про освіту в Україні у XVII ст. (1654 р.)
- •Внесок випускників Києво-Могилянської академії в розвиток шкільної освіти поза межами України (XVIII ст.)
- •Розділ V. П'ятий період розвитку української культури: від часів зруйнування Гетьманщини і до початку XX століття Українська культура першої половини хіх ст. Гоніння на українську культуру
- •Наука та освіта
- •Традиційно-побутова культура
- •З обвинувального вироку у справах т.Г. Шевченка (26 травня 1847 р.)
- •Українська культура другої половини хіх ст.
- •Література
- •Театральне, музичне, образотворче мистецтво
- •Фольклор, побут та декоративно-ужиткове мистецтво
- •Із царського указу про заборону друкувати і ввозити з-за кордону книги українською мовою (1876 р.)
- •З роздумів м. Драгоманова про українську літературу другої половини XIX ст.
- •Зі спогадів м. Старицького про розвиток українського театру та перешкоди, які чинив цьому царизм
- •Розвиток культури в Україні на початку хх ст. Стан освіти і громадська думка навколо неї
- •Література
- •Мистецтво: театральне, музичне, образотворче
- •Наука і техніка
- •Нові риси у побуті та народній творчості
- •Початки української преси Народження преси на українських землях
- •Початки української преси на східноукраїнських землях
- •Програма перших українських часописів
- •Перші українські часописи на східноукраїнських землях. Піонери української журналістики. «Украинский вестник»
- •Суспільство і «Украинский Вестник». Передплата. Припинення
- •Нова спроба. «Украинский журнал». Акція, її наслідки
- •«Харьковский Демокрит»
- •Заступники часописів − альманахи
- •Преса на західноукраїнських землях. Історичне тло. Перші спроби
- •«Руська трійця». Спроба видання часописів. Альманах «Зоря»
- •«Русалка Дністровая» та нові спроби видання періодичного органу
- •Українська літературна мова. Історія становлення й розвитку
- •З листа к. Станіславського до а. Кримського про український народ і кращих представників української культури (1911 р.)
- •Розділ vі. Шостий період розвитку української культури: міжвоєнне та повоєнне поневолення України (до кінця 80-х роківXx століття) Духовне життя суспільства Гасло «культурної революції»
- •Українізація: форма та зміст
- •Здобутки и проблеми культурного життя
- •Релігійне життя
- •Духовне життя Успіхи в ліквідації неписьменності
- •Стан шкільної освіти
- •Розвиток вищої школи
- •Розвиток науки
- •Література та мистецтво
- •Підсумки «культурної революції»
- •Культурний стан західноукраїнських земель
- •Постанова цк кп(б)у про використання цінностей колишньої Києво-Печерської Лаври (21 грудня 1933 р.)
- •Із листа в. Затонського до я. Письменного з приводу Михайлівського собору
- •Лист в. Затонського до і. Бродського щодо Михайлівського собору (1934 р.)
- •Обґрунтування зміни національної політики в умовах утвердження тоталітарного режиму
- •Для чого треба українізуватися
- •Доба українізації 20-х років. Концепція мовно-культурної політики Миколи Скрипника
- •З резолюції Пленуму цк кп(б)у про підсумки українізації
- •1930-Ті роки: українська мова в добу Великого терору
- •З Постанови цк кп(б)у «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в «Нарисі історії української літератури»
- •З Постанови цк кп(б)у «Про журнал «Вітчизна»»
- •1950-1960-Ті роки: альтернативне мовознавство шістдесятників
- •Зі статті і. Багряного «Українська література й мистецтво під комуністичним московським терором»
- •Із книги і. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?»
- •Із книги є. Сверстюка «Блудні сини України» (про «шістдесятників»)
- •Постанова пленуму цк компартії України «Завдання Комуністичної партії України по виконанню рішень червневого пленуму цк кпрс про дальше піднесення ідеологічної роботи» (1 − 2 липня 1963р.)
- •1970-Ті − початок 1980-х років: посилення русифікації
- •Початки комуністичної та офіційної советської преси на вкраїнських земляк. Три доби розвитку
- •Радянська модель кохання-любові
- •Розділ vіі. Сьомий період розвитку української культури: доба розбудови державної незалежності Олесь Гончар. Не будемо рабами! (Слово напередодні референдуму 1991 р.)
- •Зміни у сфері культури Курс на провінціалізацію української культури
- •Освіта і наука
- •Система цензури
- •Практика «ждановщини»
- •Нова хвиля «чисток»
- •«Відлига» в культурному житті Нова хвиля українізації
- •Шістдесятники
- •За фасадом лібералізації
- •Особливості культурного життя Стан освіти і науки
- •Літературно-художня творчість
- •Політика русифікації сфери культури
- •Репресії проти інтелігенції
- •Дисидентський рух Зміни в русі опору
- •Утвердження дисидентства
- •На новому етапі
- •Ліна Костенко «Гуманітарна аура нації або дефект Головного дзеркала»
- •Усні форми побутування мови. Явище вульгаризації мовлення
- •Суржик як соціолінгвістичний феномен
- •Мовна ситуація України
- •Соціальна стратифікація української мови. Мовне середовище
- •Вступ до теорії українського кохання
- •Люмпенізація
- •Вульгаризація
- •Використана література
Вступ до теорії українського кохання
Українці ніколи не були циніками, тому сьогоднішня «еротизація» нації через масову культуру чи то зі Сходу, чи то із Заходу є не лише антиполітичною та антиестетичною: вона − протиприродна.
Символом українського кохання завше була душа, точніше − серце. Тіло ж, на відміну від культур деяких інших народів, ніколи не було самодостатнім ідолом обожнювання. Тому марними будуть наші намагання віднайти яку-небудь українську Венеру в скульптурних формах або серед численних малярських праць. [...]
Водночас сьогоднішній стан речей змушує нас повернутися до проблеми традиційного розуміння інтимного світу українства, його місця в національній і світовій культурі. Нині склалася така ситуація, коли, з одного боку, експансія маскультури, помножена на український правовий хаос, руйнує культурні цінності та етику людських взаємин, а з іншого − в суспільстві продовжує насаджуватися псевдоукраїнська культура, замішана на квазіпатріотичному ґрунті.
Томенко М. В. Теорія українського кохання / Микола Томенко. − Вид. 3-тє, доповнене й перероблене. − К.: Генеза, 2010. − 128 с. − С. 11.
Люмпенізація
«Люмпен» з німецької перекладається як «лахміття». У «Великому тлумачному словникові сучасної української мови» написано що цей термін використовується для означення «людини з декласованих верств населення», а поєднання «люмпен-пролетаріат» − для назви «декласованих елементів, що втратили зв'язок з виробництвом: босяків, злодіїв, старців тощо». На нашу думку, для характеристики явища насичення «лахміттям» і брудом української мови, її денаціоналізації й упослідження російськими шовіністами й українськими манкуртами, за допомогою духовних і космополітичних заброд цілком доречно використати слово «люмпенізація». Його синонімом може бути «зубожіння».
Найганебнішою й найогиднішою ознакою люмпенізації є «русский мат». Матюк як найбрудніший мотлох проник у нашу мову, став характерною рисою не лише бродяги й пияка, але й колишнього президента, міністра й директора підприємства, студента, школяра й, на жаль, сучасної модерної літератури. Він є постійним засобом спілкування у пролетарській російській родині, в середовищі російськомовної молоді чоловічої і жіночої статі. Не раз, ризикуючи бути зневаженими, звертаємо на це увагу таких співрозмовників: невже вони втратили пошану до російської культури й рідної нації? [...]
Яскравим зразком люмпенізації стало дієслово «давати», давайте сядемо, давайте подумаємо, давайте дамо, давайте не дамо, давайте проголосуємо, давайте обдумаємо, давайте обговоримо, давай відберемо, давай прийди і безмежна кількість інших давайте, давай. Зверніть увагу на це безкінечне «давай» у нашому «парламенті». Хіба такою убогою була мова наших класиків, хіба так розмовляли наші діди!? Та ж бо є милозвучні, інтелігентні, шанобливі форми звернення: пропоную поміркувати, прошу надати змогу обговорити..., розгляньмо це питання, зустріньмося й подумаємо..., будь ласка проголосуйте, будь ласка прийди, прошу глянути на цю проблему іншими очима... й багато інших. [...] І ми повинні б соромитися за наш примітивізм.
Хто його інтродукував у нашу мову? Припускаю, що корені сягають аж Жовтневого перевороту. Бо чи міг мобілізований для здобуття перемоги люмпен, бандит і кримінальний злочинець звернутися до інтелігента, професора чи будь-якої людини в капелюсі, краватці, дорогому пальті й чистих черевиках інакше, як «давай», «валяй», «шуруй» та ще іншими нецензурними словами, збагаченими багатоповерховим матюком. Адже краватка, капелюх та охайна одежа були ознаками ворога пролетарської революції або й буржуазного націоналіста багато років ще й після Другої світової війни.
Опосередковано про люмпенізацію нашого мовлення свідчить і той факт, що більшість різного рангу діячів у певних урочистих умовах заявляють: «Я хочу привітати вас», «Я хочу подякувати вам», «Я хочу відзначити», «Я хочу вручити вам нагороду», «Мені хочеться звернути увагу» і т.п. Після такого звернення закрадається думка: «Хочу, але не можу?», «Хочу, але не знаю, як на це зреагує вищий начальник?». Бо якщо хочу і маю на це право й підстави, то роблю й не дратую людей своїми непотрібними забаганками. Хочеш привітати − наберися відваги й вітай! Адже після заяви «хочу» слухач не переконаний, чи буде це вітання, чи треба дякувати лише за хіть. Уже нема секретарів парткомів і секретарів цека, то ж нема й підстав остерігатися їхнього кривого ока та вірнопіддано завуальовувати свою дію попереджувальними хотіннями перетворювати вдавану делікатність у безграмотність. Скільки ж років незалежності потрібно, щоби в українській мові відродилася її ніжність, делікатність, чистота і милозвучність?
Після десятиліть пролетарського звертання до іншої особи в офіційних справах − «товаришу», у побутових − «девушка» (незважаючи на вік), «молодой челов'єк», а в прикрих − «громадянине» з великим скрипом повертаємося до нормального, прийнятого в цивілізованому світі, вживання слова «пан». [...]
Люмпенізація мовлення йде в парі з духовним зубожінням й закономірно виявляється в повсякденній поведінці їхніх носіїв. Бо хіба лише цілковитою байдужістю, бездушністю й недбальством не лише щодо себе, але й своїх майбутніх діточок можна пояснити масове куріння в дівочому студентському й робітничому середовищах. Здається, важче відучити від цієї нерозумної звички чоловіків. Одначе, якою шляхетною була б їхня оздоровча акція, спрямована на зменшення чисельності отруєних і засмерджених тютюновим димом дівчат. І поцілунки стали б солодшими. І нація здоровішала б. [...]
Стихійно в наше мовлення потрапило слово «вибачатися», вживання якого, на перший погляд, мало б свідчити про делікатність і вихованість людини. Вибачаються в громадському транспорті, коли штовхнуть сусіда або наступлять на йогу. Вибачаються діти перед батьками, учителі перед директором школи, співрозмовник перед другом у разі необдумано вжитого прикметника тощо. Але ж «вибачаюся» означає: сам себе вибачаю, так само, як «миюся», «усміхаюся», «наближаюся», «спізнююся» та безліч інших дієслів із постсуфіксом «ся» (похідним від зворотного займенника «себе»). Цей постсуфікс означає дію. виконувану певною особою для себе самої. Тобто «сам себе вибачаю». А треба б сказати: «прошу пробачення», «пробачте», «перепрошую» чи інші ввічливі слова, незважаючи навіть на те. що у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» до дієслова «вибачаються» нема жодного застереження. [...]
Голубець М. Русифікація – люмпенізація – вульгаризація. – Львів: Поллі, 2006. – 48 с. − С. 22 − 28.