Особливості забудови протоміст

Зрозуміло, що життя у епоху протоміст не стало спокійнішим, проте безпеку певною мірою гарантували вже не маленькі фортеці, як раніше, а гуртування у великі колективи. Поселення-гіганти могли виставити сотні, а то і тисячі бійців, яких не треба було мобілізовувати по селах і хуторах. Крім того, творці протоміст подбали про те, щоб створити певну систему укріплень. Щоб виявити її, розібратися у тому, що знайдено, а потім упевнитися у зробленому відкритті, знадобилися багато років розкопок.

Роздивляючись плани поселень, археологи задавали собі питання: що означають насправді ті паралельні смуги, якими помережано аерофотознімки? Чому на геофізичних планах ці смуги зливаються в суцільні аномалії, які досить складно розділити на окремі житла? У Майданецькому знадобилося майже 10 сезонів розкопок, щоб отримати хоча б приблизну відповідь на ці запитання.

Для першого дослідження 1974 року було обрано рештки 5 жител, які були під насипом кургану, що саме перекривав одну із цих «білих смуг». Розкопки із перервами тривали до 1980 року. Важко повірити, але сліди цього розкопу і сьогодні можна побачити в Інтернеті на космічному знімку цієї місцевості, одному із багатьох з-поміж розміщених на відомому сайті Google Earth. Біла пляма, яка утворилася внаслідок переміщення ґрунту на полі під час земляних робіт, помітна через 25 років по закінченні розкопок!

Спочатку двометровий насип кургану перерізали паралельними траншеями до рівня решток трипільських жител, знімаючи ґрунт бульдозером або скрепером. У насипі виявили кілька поховань доби бронзи. Насип врятував рештки будівель від руйнації, сховав їх на тисячоліття.

У першій траншеї жодної обмазки не було, зате виявили кілька так званих господарських ям. Найбільша з них була величезна − розмірами 4х9м на поверхні, глибина її сягала двох метрів. Вірогідно, саме тут було взято свого часу глину для зведення або поточного ремонту кількох сусідніх споруд. Потім яму заповнили сміттям. Тут знайдено уламки сотень різних посудин − причому в нижній частині ями уламки були свіжісінькі, без вапнякової патини, ніби вчора вийшли з гончарної печі. Там же − розбиті глиняні фігурки людей і тварин, уламки знарядь праці, зроблених з рогу, каменю. На самому дні у чистій глині знайдено молоток з рогу оленя. За кілька метрів перед рештками будівель розчистили відкрите вогнище, поруч з яким стояли посудини. Можливо, тут був навіс, «літня кухня». Під час розкопок, як і раніше, лишали безліч бровок, в намаганні виявити опливи стін. І таки виявили − в кількох метрах перед будівлями, з напільного боку, проходила колись масивна глиняна стіна. Ширина її розвалу свідчила про щонайменше двометрову висоту. Ями були зовні, за огорожею.

Коли розчистили завал обпаленої глини, то виявилося, що він розповсюджений на всій площі розкопу − суцільна смуга з глини, як за результатами геофізичних вимірювань або на аерофотознімках.

На цій ділянці колись будинки стояли впритул один до одного, немов одною стіною, утворюючи монолітний масив − між ними не було навіть проходів. На його поверхні було виявлено якісь вимостки з глини − можливо, відкриті вогнища. Коли розібрали цей шар глини, на якому знизу були відбитки дерева, під ним виявили новий горизонт обмазки. Тут він не був суцільним, а «розділився» на окремі прямокутні завали − рештки кількох жител. На глиняній долівці в кожному житлі виявили рештки великого (2х2м) вогнища, якісь глиняні корита, рештки вівтарів, прикрашених прокресленим по глині спіральним орнаментом. Поруч − десятки розвалів посудин, від найменших до зерновиків висотою 60−70 см, вкритих міліметровим шаром вапнякової патини. Розібрали і зняли цей шар глини, а на ньому знизу знову були відбитки дерева від покладених поперек довгої вісі житла розколотих колод. Найбільше було знахідок на земляній долівці. На окремих ділянках площею у кілька квадратних метрів розтрощені посудини утворювали «килим» з череп'я різних розмірів та товщини. В одному місці під рештками вогнища стояла стопка з трьох середнього розміру мисок. Поруч на боці лежала невелика посудина з вушками, закрита, наче пробкою, ще меншим горщиком. У ній знайшли понад сотню підвісок, зроблених з кістки та молочних зубів оленя.

В іншому житлі на долівці стояла стопка з семи маленьких мисочок, поруч − кілька роздріблених посудин середніх розмірів, а також пласкі камені-зернотерки, на яких мололи зерно. Біля іншої групи посудин − гладенький камінь, наче просочений червоною фарбою − вохрою, поруч − її шматочки. І посудина, наповнена перетертою на порох вохрою. Саме цю фарбу використовували трипільські майстри, розмальовуючи свій посуд. В іншому місці біконічний горщик виявився наповнений сумішшю обгорілих зерен. Так було знайдено чималу колекцію зерен культурних рослин, серед яких найбільше було гороху. Потім був ще один скарб з кістяних підвісок та пласкої мідної сокирки, знайдений у розчавленому горщику, глиняна модель саней, і знову посуд, посуд... Розсипи глиняних важків виявлені у кожному житлі. Отже, тут стояли вертикальні ткацькі верстати.

Тільки після завершення розкопок, а це сталося 1980 року, дослідники отримали нарешті змогу скласти разом креслення за всі роки розкопок, ув'язати всі ділянки. Виявилося, що це була суцільна стіна, яка складалася з прибудованих один до одного кількаповерхових будинків. Вони були повернуті у бік поля торцем, там їх прикривала кількаметрова глинобитна стіна. Якої висоти була стіна з будинків? Спробуємо підрахувати. Для початку визначимося із числом поверхів у розкопаних спорудах. Земляна долівка з посудом − раз. На ній шар глини з відбитками дерева знизу і рештками інтер'єра, посудом, вірогідно, житловий поверх − це два. Згори шар глини з відбитками дерева і відкритими вогнищами − три.

Над нею мало б бути якесь легке дерев'яне перекриття, власне дах, аби хата не текла. Тепер перейдемо до висоти. Отож щонайменше три поверхи до бойової площадки. Принаймні по два метри на поверх, ще півметра на товщину перекриттів − маємо щонайменше шість метрів. Такі характеристики основної лінії оборони. [...]

Отож є всі підстави стверджувати, що трипільські поселення-гіганти були найбільшими фортецями того часу на землях між Карпатами та Дніпром. У Старій Європі теж будували укріплення, зводили навіть кам'яні стіни та башти. Однак за розмахом, масштабами будівництва трипільці залишили своїх сусідів далеко позаду. [...]

Бурдо Н. Б. Трипільська культура. Спогади про золотий вік [Худож.-оформлювач І.В.Осипов] / Н. Б. Бурдо, М. Ю. Відейко. − Харків: Фоліо, 2008.− 415 с. С. 109 − 144.