Порядок та способи винек-ня юрид-их осіб Підстави порядок та способи припин-ня діял-сті юрид-ої особи

Віповідно до ч.1 ст. 87 ЦК України для створ-ня юрид-ої особи її засновники розробл-ть установчі документи, які виклад-ся письмово і підпис-ться всіма, якщо законом не встановл-ий ін порядок їх затверди-ня. Установчі документи товариства: 1) статут; 2) засновницький договір. вимоги щодо змісту. Установчий документ установи: 1) індивідуал-ий або спільний установчий акт вимоги щодо змісту Відповідно до ч.4 ст. 87 ЦКУ- юрид-на особа вваж-ся створеною з моменту її держ-ої реєстрації. Ч. 5 ст. 89: „зміни до установчих документів юрид-ої особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх держ-ої реєстрації, а у випадках, встановл-их законом,- з моменту повідомл-ня органу, що здійснює держ-у реєстрацію, про такі зміни”. Для юрид-ної особи Псуб'єктність виникає: - з моменту затвердж-ня статуту або положення; - з моменту видання компетентним органом постанови про утвор-ня орг-ції; - з моменту реєстрації статуту, якщо він підлягає реєстрації.

Види припин-ня. І За порядком здійсн-ня та Пвими наслідками: 1) реорганізація; 2) ліквідація. Обов’язки особи, що прийняла рішення про припин-ня: 1) негайно письмово повідомити орган, що здійснює держ-у реєстрацію; 2) признач-ть за погодж-ням з органом держ-ої реєстрації комісію з припин-ня юрид-ої особи (ліквід-ну комісію, ліквідатора, поклад-ня на орган юрид-ої особи); 3) перехід повноважень щодо управл-ня сПми юрид-ої особи до комісії; 4) комісія поміщає в друкованих засобах масової інформ-ії повідомл-ня про припин-ня юрид-ої особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог (не менше 2 місяців з моменту публікації);5) комісія вживає усіх заходів щодо виявл-ня кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юрид-ої особи. Способи реорганізації:злиття; приєдн-ня; поділ; перетвор-ня. Передавальний акт (злиття, приєдн-ня, перетвор-ня). Розподільчий баланс (поділ) Загальний порядок ліквідації: 1) після закінч-ня строку для пред’явл-ня вимог кредиторів ліквідаційна комісія скл-є проміжний ліквідаційний баланс (відомості про: склад майна, перелік пред’явлених кредиторами вимог, результати їх розгляду); 2) затвердж-ня проміжного ліквідаційного балансу; 3) виплата грошових сум кредиторів здійс-ся у такій черговості: у першу чергу- вимоги щодо відшкодув-ня шкоди, завданої каліцтвом, ін ушкодж-ням здоров’я або смертю та вимоги, забезпечені заставою чи ін способом; у другу чергу- вимоги праців-ків пов’язані з труд-ми відносинами, вимоги автора про плату за використ-ня результату його інтелектуальної, творчої діял-сті; у третю чергу- вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів); у четверту- всі ін вимоги. 4) після заверш-ня розрахунків скл-ся ліквідаційний баланс, який затвердж-ся; 5) майно, що залишилось передається її учасникам, якщо ін не встановлено; 6) є ліквідованою з дня внес-ня до єдиного держ-го реєстру запису про припин-ня. ІІ За ініціатором припинення: 1) добровільне; 2) примусове.

Поняття та ознаки, види правочину. Умова дійсності цпп. Види недійсних правочинів. Визн-ня Пчинів недійсними

Правочин визнач-ся як дія особи, спрямована на набуття, зміну або припин-ня цивіл-их П та обов’язків. Ознаки: 1) це вольовий акт, тобто дії свідомі,; 2) цілеспрямована дія, спрямована на досягн-ня певного прав-го результату; 3) спрямов-ся на настання певного прав-го результату, але не завжди його породжує: -за співвіднош-ям із настанням прав-го результату правочин може -безпосередньо в момент вчин-ня створювати прав-ий результат; -створювати прав-ий результат через якийсь час після вчин-ня; -не створити прав-го результату на який він спрямовув-ся. 4) це правомірні дії, тобто вони, вчиняються відповідно до закону; 5) має мету та мотиви вчинення. Метою правоч-у є той прав-ий результат, на досягн-ня якого спрямов-ий правочин. Мотив- це внутр-ій психічний стан особи, який спонукає її до вчин-ня правочину. Види: І За кільк-тю сторін: 1) одностор-ні (для вчин-ня достатньо 1особи); 2) двостор-ні; 3) багатостор-ні (дія двох або більше сторон). ІІ За моментом вчин-ня: 1) консенсуальні (у встановленій законом формі або з дотриманням ін. формальностей – державна реєстрація); 2) реальні. ІІІ За наявністю або відсутністю майнового еквіваленту: 1) відплатні (не надає-ся зустрічне майнове задовол-ня у вигляді грошей, майна, роботи); 2) безвідплатні (ніякий майновий еквівалент не перед-ся). ІV За умовами настання прав-их наслідків: 1) безумовні; 2) умовні. Безумовними є правочини, за якими наст-ня прав-их наслідків не пов’яз-ся з певними умовами. Умовними є правочини, в яких виник-ня прав-их наслідків залежить від умови яка може настати або навпаки не настати у майбутньому: правочин вчин-ий під відкладальною умовою (обумовл-ся наст-ня або зміна П та обов’язків); правочин вчин-ий під скасувальною умовою (обумовл-ся причин-ня П та обов’язків). Залежно від знач-ня підстав правоч-ів для його дійсності:-казуальні; абстрактні.

1)Суб’єктивний склад (особи, які їх укладають повинні бути повністю правоздатними і дієздатними); 2)відповідність форми прав-у закону (уклад-ся в усній,пис-вій, нотаріал-ій формі) яку визн-тя самі сторони); 3)повинна відповідати змісту правочину закону, або не суперечити йому; 4)повинне бути взаємне волевиявлення сторін (якщо єдності нема, йдеться про уклад-ня прав-у внаслідок насильства); 5)угоди повинні бути підписані сторонами власноруч.

Недійсний правочин – є правочин, недійсність якого встановлена законом (ч1 ст215ЦК) Види:

1) вчин-і з поруш-ям обов’яз-ої пис-вої та нотаріал-ої форми; 2) вчин-і самостійною особою за межами її цивільної дієзд-сті, крім випадку коли вчин-ня такого правоч-у згодом було схвалено батьками, опікуном; 3) вчин-і без дозволу органу опіки та піклув-ня у випадках, коли така згода є обов’яз-ою, крім випадку, що судом буде встановлено, що такий правочин відповідає інтересам підопічного; 4) вчин-і недієзд-ою фіз-ою особою, крім випадку, коли такий правочин схвалено опікуном, чи довед-ня, що він вчинений на користь недієзд-ої особи; 5) що поруш-ть публічний порядок – спрямов-ий на поруш-ня констит-их П і свобод людини; 6) удавані – вчинено стор-ми для прихов-ня ін. правоч-у, який вони насправді вчинили; 7) фіктивні – уклад-ий без наміру створ-ня прав-их наслідків, тобто правочин „про людське око”. Фіктивні правочини визнач-ся недійсними судом.

Підстави недійсності Пчину поділ-ся на: Заг-ні – підстава, тобто недодерж-ня в момент вчин-ня Пчину стороною вимог, які встановлені; Спец-ми є всі ін. підстави. За характером поруш-ня закону та прав-ми наслідками недійсні Пчини поділ-ся на: 1) Нікчемні є Пчин, недійсність якого встановлена законом. Визн-ня такого Пчину недійсним судом не вимаг-ся. Суд може застосувати наслідки нікчемного Пчину з власної ініціативи. 2) Оспорювані є Пчин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але одна із сторін або ін заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий Пчин може бути визн-ий недійсним судом. До нікчемних Пчинів, належать: 1) Пчин, вчин-ий з поруш-ням письм-ої форми у випадках встановл-их законом; 2) Пчин, вчин-ий з поруш-ям вимоги щодо його нотаріал-го посвідч-ня; 3) вчин-ий малолітньою особою за межами її цивіл-ої дієздат-сті; 4) вчин-ий без дозволу органу опіки та пікнув-ня; 5) вчин-ий недієзд-ою особою; 6) який порушує публічний порядок; До оспорювани: 1) Пчин, вчин-ий неповноліт-ою особою за межами її цивіл-ої дієздат-сті; 2) вчин-ий особою, обмеж-ою в цивіл-ій дієздат-сті; 3) вчин-ий дієзд-ою особою, яка у момент його вчин-ня не усвідомлювала знач-ня своїх дій; 4) вчин-ий юрид-ою особою, без відповідного дозволу; 5) вчин-ий під впливом помилки; під впливом обману; під впливом насильства; у результаті зловмисної домовл-сті представника од-єї сторони з др стор-ою; під впливом тяжкої обставини; фіктивний Пчин. Недійсний Пчин не спричиняє наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійснісю. Момент недійсності Пчину: Недійсність Пчину, до викон-ня якого сторонни ще не приступили. Недійсність Пчину частково або повністю виконаного. Заг-ий прав-ий наслідок недій-сті Пчину- двостор-ня реституція. Спец-ні Пві наслідки: 1) відшкодув-ня збитків; 2) подвійне відшкодув-ня збитків; 3) відшкодув-ня моральної шкоди. Не передбачено: 1) одностороннюю реституцію; 2) вилучення в дохід держ. Відмінність недійсності Пчину від: 1) відмови від Пчину; 2) розірв-ня Пчину.

Пон-тя, види, сфера і межі дії представ-а

Представництво – це угода, укладена однією особою (представ-ом) від імені др.-ої особи (яку представл-ть) в силу повноважень, які ґрунт-ся на законі, на адмін акті або довіреності, безпосередньо створює, змінює і припиняє цив П і обовязки особи, яку представ-ть. Види: - обов’язкове – встановл-ся законом (батьки виступають представ-ми своїх дітей) - добровільне – має місце тільки за велінням особи, реаліз-ся шляхом видачі ін особі довіреності. Види представ-тва: 1) грунт-ся на договорі; 2) грунт-ся на законі; 3) грунт-ся на адміністр-ому акті. Договірне, або добровільне представ-тво виникає за волею особи, яку представл-ть і яка визначає особу представника. Особа, яку представл-ть, самостійно визначає повноваж-ня представника шляхом видачі довіреності або шляхом уклад-ня договору - договір доручення, за яким одна сторона зобов'яз-ся виконати від імені й за рахунок др сторони певні юрид-ні дії. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником від імені підпр-ців при уклад-ні ними договорів у сфері підприємн-кої діял-сті. \Коли відносини представ-тва виник-ть за прямою вказівкою закону, цей вид представ-тва наз-ть законним. Представ-тво, при якому повноваж-ня представника виникають із адміністр-ого розпорядж-ня особи, яку представл-ть або із акта органу юрид-ої особи, являє собою представ-тво, яке грунт-ся на адміністр-му акті. Потреба у представ-тві виникає тоді, коли особа, яку представл-ть, не має за законом можливості вчиняти юрид-ні дії (у разі відсутності дієздат-сті). Представ-тво може мати місце також тоді, коли у особи немає або фіз-ої можл-сті здійснити такі дії (внаслідок хвороби, відсутності в місці постійного прожив-ня), або бажання особисто реалізовувати належні їй П та обов'язки.

Пон-тя, ф-ми: строк довіреності

Довіреність - письмове уповноваж-ня, яке видає одна особа ін особі для представ-тва перед третіми особами. Довіреність – односторонній правочин, який обмежує межі повноважень представника, який діючи на підставі довіреності, створює П та обов’язки безпосередньо для довірителя. Довіреність юрид-ній особі може бути видана тільки на уклад-ня угод, що не суперечать її статутові (полож-ню) або загальному полож-ню про орг-ції даного виду. Ф-ма дов-сті: 1) Ф-ма довіреності повинна відповідати ф-мі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. 2) Довіреність, що видається у порядку передоруч-ня, підлягає нотаріал-му посвідч-ню, крім випадків, встановл-их частиною цієї статті. 3) Довіреність військовослужбовця або ін. особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та ін. військово-лік. закладі може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з мед частини, старшим або черговим лікарем. Довіреність особи, яка перебуває у місці позбавл-ня волі, може бути посвідчена начальником місця позбавл-ня волі. 4) Довір-ть на одерж-ня з/п, стипендії, пенсії, ін платежів, поштової кориспонденції, може бути посвідчена посадовою особою організ-ії, в якай довіритель працює, навч-ся, перебуває на стац-ому лікув-ні., або за місцем його прожив-ня. Строк дії дов-сті не може перевищувати 3ох рр. Якщо строк у дов-сті не зазнач-ий, вона зберігає силу протягом од-го року з дня її вчин-ня. Посвідчена держ-им нотаріусом дов-сть, що признач-ся для вчин-ня дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасув-ня особою, яка видала дов-сть.