
- •Тема 9. Результативність діяльності підприємства.
- •9.1. Зміст та форми фінансової діяльності підприємства.
- •9.2. Формування та використання прибутку.
- •Напрямки використання прибутку підприємства :
- •9.3. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.
- •9.4. Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва.
- •Видова класифікація ефективності виробництва (діяльності) за окремими ознаками
- •Сутнісна характеристика окремих видів ефектів.
Тема 9. Результативність діяльності підприємства.
1. Зміст та форми фінансової діяльності підприємства.
2. Формування та використання прибутку.
3. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.
4. Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва.
9.1. Зміст та форми фінансової діяльності підприємства.
Сутнісна характеристика фінансової діяльності. У процесі функціонування підприємства (організації) відбувається безперервний кругообіг коштів, який здійснюється у формі витрат ресурсів та одержання доходів, розподілу ресурсів та їх використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрями та форми фінансування, оптимізується структура капіталу підприємства, здійснюються розрахунки з постачальниками ресурсів, покупцями продукції чи споживачами послуг, персоналом підприємства (організації), державним податковими органами тощо. Всі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства.
Основні завдання фінансової діяльності суб’єкта господарювання:
вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства та напрямів його використання з метою забезпечення стабільно високої прибутковості;
збалансування у часі надходжень та витрат платіжних засобів;
підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків.
Залежно від джерел коштів розрізняють такі форми фінансування діяльності підприємства: внутрішнє та зовнішнє фінансування.
Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу чи здавання в оренду майна.
Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов’язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний капітал (безпосередньо або у формі купівлі акцій), кредит, зобов’язання боржників, державні субсидії тощо.
Також розрізняють фінансування виробництва (діяльності) за рахунок власних та за рахунок залучених (позикових) коштів. До залучених коштів належать ті, які через певний час треба повертати (кредитор або інші боргові зобов’язання). Всі інші кошти відносять до власного капіталу. Для кожного підприємства важливо забезпечувати оптимальне співвідношення власного та залученого капіталу.
Важливою формою фінансування є кредит — надання грошей або інших цінностей у борг на певний час. Залучення кредитних коштів розширює фінансові можливості підприємства, але одночасно створює ризик, зв’язаний з необхідністю повернення боргів у майбутньому і сплати відсотків за користування позиченими коштами. Широко застосовуються кредити в негрошових формах: товарний кредит, оренда та її різновид — лізинг.
Специфічною формою довготермінового кредиту слугує оренда майна — договірне строкове платне володіння та користування майном. Поширеним у світовій практиці різновидом оренди є лізинг.
Важливим інструментом управління фінансами підприємства є фінансовий план.
Мета складання фінансового плану — узгодження доходів із витратами в плановому періоді.
Розробляються перспективні та поточні фінансові плани. У перспективному фінансовому плані вирішуються принципові питання фінансування діяльності і розвитку підприємства (організації). До них належать насамперед фінансування капітальних вкладень, повернення боргів і сплата відсотків за кредит. Поточні фінансові плани на рік (квартал, місяць) розробляються більш детально за видами доходів і витрат з урахуванням їхньої календарної динаміки.
Фінансовий план складається у формі балансу доходів і витрат. У складі його доходів основними є надходження від власних джерел (прибуток, амортизаційні відрахування, емісія та продаж акцій, виручка від продажу непотрібних активів). Різниця між плановими фінансовими потребами і власними коштами покривається за рахунок залучених коштів у вигляді кредитів, випуску облігацій, лізингу тощо. Однією з форм залучення коштів є кредиторська заборгованість, до якої відносять перехідну заборгованість по заробітній платі, відрахування на соціальні потреби, резерв майбутніх витрат та ін. Витратна частина балансу включає планові спрямування коштів: на сплату податку; поновлення резервного фонду; формування інвестиційних ресурсів (у тім числі поповнення оборотних коштів); виплату винагороди персоналу за результатами роботу за рік; виплату дивідендів тощо.
Важливою формою фінансового планування слугує складання оперативного балансу (бюджету) грошових надходжень і видатків.