
- •Предмет історії політичних і правових вчень як самостійної навчальної дисципліни
- •Загальна характеристика розвитку політико-правової думки у країнах Стародавнього Сходу
- •Політична і правова.Думка в країнах Стародавнього Сходу: Індія;
- •Політична і правова думка в країнах Стародавнього Сходу: Китай;
- •Політичні і правові вчення в Стародавній Греції: загальна характеристика
- •Політико-правова думка раннього періоду в стародавній Греції (IX-VI ст. До н.Е.: загальна характеристика
- •Період розквіту давньогрецької політико-правової думки (V- перша половина IV ст. До н. Е.: загальна характеристика
- •Політико-правові погляди Сократа
- •Політико-правові погляди Платона
- •Політико-правові погляди Аристотеля
- •Ідея прав людини в Стародавній Греції: загальна характеристика
- •Розвиток політичної і правової думки в Стародавньому Римі: загальна характеристика
- •Вчення Цицерона про державу і право
- •Вчення римських юристів про державу і право
- •Стоїцизм
- •Осмислення інститутів держави і права в християнстві
- •Політико-правові погляди Августина
- •Політичні і правові вчення в Західній Європі в період Середніх віків: загальні риси та тенденції
- •Політико-правова теорія середньовічної схоластики. Фома Аквінський
- •Вчення про закон і державу Марсилія Падуанського
- •Ідея прав людини в епоху Середньовіччя: загальна характеристика
- •Політичні і правові вчення в Західній Європі в епоху Відродження та Реформації: загальна характеристика
- •Вчення н. Макіавеллі про державу і політику
- •Головні політико-правові ідеї Реформації
- •Політико-правові погляди Мартіна Лютера
- •Політико-правові погляди Жана Кальвіна
- •Політико-правове вчення Жана Бодена
- •Політико-правові ідеї раннього соціалізму
- •"Утопія" Томаса Мора, "Місто Сонця" Томмазо Кампанелли
- •Політичні і правові вчення в Нідерландах і Англії в період ранніх буржуазних революцій: загальна характеристика
- •Виникнення теорії природного права. Вчення г. Гроція про право і державу
- •Політичне і правове вчення б. Спінози
- •Основні напрямки англійської політичної і правової думки в період буржуазної революції 1642-1649 pp.
- •Політико-правове вчення т. Гоббса
- •Вчення Дж. Локка про право і державу
- •Політико-правові аспекти філософії Просвітництва
- •38. Політичні та правові ідеї Вольтера
- •Політико-правове вчення ш.-л. Монтеск'є
- •Політико-правове вчення Руссо
- •Політичні і правові вчення в сша у XVIII-XIX ст.
- •Вчення е. Канта про державу і право
- •Політико-правова теорія й. Фіхте
- •Вчення Гегеля про державу і право
- •Політико-правові погляди є. Бентама
- •Політико-правові погляди а. Де Токвіля
- •Проблема співвідношення цінностей свободи і рівності в роботах а. Де Токвіля
- •Аналіз явища демократії у роботах а. Де Токвіля
- •Ідея прав людини у роботах Дж. Ст. Міля
- •Ідея прав людини в політико-правовій думці Нового часу: загальна характеристика
- •Політичні й правові погляди Джона Адамса
- •Політичні й правові погляди Олександра Гамільтона;
- •Політичні й правові погляди Томаса Джефферсона
- •Політичні й правові погляди Томаса Пейна
- •Політичні й правові погляди Джорджа Вашингтона
- •Політико-правова доктрина марксизму: загальна характеристика
- •Осмислення інститутів держави і права в марксизмі
- •Теорія безкласового суспільства у марксизмі
- •Історична школа права в Німеччині
- •Соціологічна теорія держави л. Гумпловича
- •Психологічна теорія права л. Петражицького
- •Позитивістський нормативізм г. Кельзена
- •Політико-правова ідеологія націонал-соціалізму
- •Ранні теорії еліт г. Моски та в. Парето, "залізний закон олігархії*" р. Міхельса
- •Лібералізм: ідейні витоки та сутнісні характеристики
- •Лібералізм: історія ідей та сучасність (розвиток вчення): загальна характеристика
- •Класичний (ранній, аристократичний) лібералізм
- •Пізній (реформований, демократичний) лібералізм
- •Неолібералізм
- •Консерватизм: сутнісні характеристики
- •Консерватизм: історія ідей та сучасність (розвиток вчення): загальна характеристика
- •Неоконсерватизм: проблеми свободи, демократії і держави в сучасному консерватизмі
- •Соціал-демократизм: ідейні витоки
- •Становлення сучасної соціал-демократії
- •Соціал-демократія в повоєнний період
- •Концепція правової держави: сутнісна характеристика
- •Історія становлення концепції правової держави
- •Концепція соціальної держави
- •Історія концепції соціальної держави.
Політико-правові погляди Платона
Платон - учень Сократа і, звісно, вчення останнього мало великий вплив на формування світогляду мислителя. Платон казав: «Дякую богам, що я народився греком, а не варваром, і передусім
дякую за те, що народився за життя Сократа». Коли загинув Сократ, Платонові було 28 років. Він залишив Афіни, щоб по 20 роках мандрівок і навчання повернутися туди зрілою людиною.
Ідейними джерелами платонівської доктрини були різні напрямки грецької філософії. Це, зокрема, вчення софістів і Сократа. Черпаючи мудрість із багатьох джерел, Платон талановито перекував її у власну філософську основу, яка, своєю чергою, стала основою його вчення про державу і право.
За вченням Платона, існують два світи: світ речей, якого ми бачимо і можемо пізнати за допомоги відчуттів, і світ ідей, невидимий світ, який склався сам по собі, його не можна пізнати за допомоги відчуттів, бо світ ідей доступний тільки розумові.
На думку цього мислителя, єдиним істинним буттям є світ ідей. Реально існуючі речі - лише недосконале відображення світу ідей. Ідеї виступають як вічне й незмінне божественне джерело і розумно-логічний проект для мінливого людського світу.
Згідно з цим положенням свого вчення Платон зображав ідеальну державу і розумні справедливі закони як реалізацію ідей, як утілення світу ідей в земному суспільно-політичному і правовому житті —в полісі.
Платон визначав державу як спільне поселення людей, обумовлене загальними потребами.
Переділивши людей в державі на три стани, Платон намагався визначити функції кожного стану в ідеальній державі.
На чолі держави, на думку Платона, необхідно поставити філософів, причетних до вічного блага і здатних утілити небесний світ ідей в земному житті. Істинні філософи, пояснював Платон у праці «Держава», не прагнуть до влади, але їх управління необхідне для блага інших і державного цілого. Не держава для філософів, а філософи для держави.
Другим станом ідеальної держави Платона були воїни. Це -наймані особи, вони утворювали нижчий державний апарат, слідкували за порядком усередині країни і захищали від нападу ззовні. Воїни мусили повністю віддатися справі військової підготовки та бути вільними від будь-яких інших занять.
Третій стан ідеальної платонівської держави складали хлібороби і ремісники. Вони були громадяни держави, але своїм становищем близькі до рабів. Суттєвою особливістю платонівської ідеальної держави була відсутність індивідуальної сім'ї для воїнів і державне виховання громадян.
Політико-правові погляди Аристотеля
Разработку идеологии полисной землевладельческой знати продолжил великий древнегреческий философ Аристотель (384–322 гг. до н.э.). Он родился в небольшой греческой колонии Стагире (отсюда второе имя философа, упоминаемое в литературе, – Стагирит). Юношей Аристотель отправился в Афины и вступил в платоновскую Академию, где сначала учился, а потом преподавал многие годы.
Государство, по Аристотелю, образуется вследствие природного влечения людей к общению. Первым видом общения, отчасти свойственным и животным, является семья; из нескольких семей возникает селение, или род; наконец, объединение нескольких селений составляет государство – высшую форму человеческого общежития. В государстве полностью реализуется изначально заложенное в людях влечение к совместной жизни. Человек, гласит знаменитое изречение философа, “по природе своей есть существо политическое”.
В отличие от семьи и селения, основанных на стремлении к продолжению рода и на отцовской власти, государство образуется благодаря моральному общению между людьми. Политическое сообщество опирается на единомыслие граждан в отношении добродетели. Государство не есть общность местожительства, оно не создается для предотвращения взаимных обид или ради удобств обмена. Конечно, все эти условия должны быть налицо для существования государства, но даже и при наличии всех их, вместе взятых, еще не будет государства; оно появляется лишь тогда, когда образуется общение между семьями и родами ради благой жизни”. Как наиболее совершенная форма совместной жизни, государство предшествует телеологически семье и селению, т.е. является целью их существования.
Подытоживая свои рассуждения по поводу различных видов общежития, Аристотель дает государству следующее определение: государство – это “общение подобных друг другу людей ради достижения возможно лучшей жизни”. Аристотель вкладывал в данное определение вполне конкретное содержание. Под людьми здесь подразумевались только свободные граждане греческих полисов. Варваров и рабов он просто не считал за людей, достойных общения с гражданами государства. Неразвитые в духовном отношении, варвары не способны к государственной жизни; их удел – быть рабами у греков. “Варвар и раб по природе своей понятия тождественные”. Аристотель, таким образом, открыто защищал в политической теории интересы рабовладельцев. Государство представлялось ему объединением свободных граждан, совместно управляющих делами рабовладельческого общества.
Главную задачу политической теории Аристотель видел в том, чтобы отыскать совершенное государственное устройство. С этой целью он подробно разбирал существовавшие формы государства, их недостатки и причины государственных переворотов.
Классификация форм государства в “Политике” проводится по двум критериям: по числу правящих лиц и осуществляемой в государстве цели. В зависимости от числа властвующих Аристотель выделяет правление одного, немногих и большинства. По второму критерию выделяются правильные государства, где верховная власть преследует цели общего блага граждан, и неправильные, где правители руководствуются интересами личной выгоды. Наложение этих классификаций друг на друга дает шесть видов государственного устройства. К правильным государствам относятся монархия, аристократия и полития; к неправильным – тирания, олигархия и демократия.
Политические симпатии Аристотеля – на стороне политии, смешанной формы государства, возникающей из сочетания олигархии и демократии.
Экономически полития представляет собой строй, при котором преобладает собственность средних размеров, что позволяет не только гарантировать самодостаточность семей, но и ослабить противоречия между богатством и бедностью.
Концепция Аристотеля служила теоретическим оправданием привилегий и власти землевладельческой аристократии. Аристотель подчеркивал, что постановления народного собрания и правителей не являются законами в собственном смысле слова и не должны содержать предписаний общего характера. Политико-правовая теория Аристотеля суммировала развитие взглядов землевладельческой аристократии в Древней Греции.