2. Загальна характеристика розвитку політико-правової думки у країнах Стародавнього Сходу

Політичні вчення у власному розумінні цього поняття виник­ли в перебігу доволі тривалого існування ранніх суспільств і держав. Тому початкові соціально-політичні та правові уявлен­ня у стародавніх єгиптян, китайців, індусів, вавилонян, євреїв, навіть греків і римлян, судячи з літературних джерел II—І тисячо­літь до н. е.- всі вони однаково мали релігійно-міфологічний ха­рактер, хоч і характеризувалися деякими відмінностями.

У стародавніх народів політико-правова думка розвивала уяв­лення про те, що земні порядки є частиною загальносвітових, кос­мічних порядків, які мають божественне походження. Космос, на відміну від хаосу, виражаючись грецькою термінологією, впоряд­кований присутністю й зусиллями богів, земні порядки - частина світового космічного порядку.

Для людини стародавнього світу, з одного боку, існувала низ­ка речей пізнаних і засвоєних, а з іншого - невідомий і ворожий світ природи. Впоратися з незрозумілими явищами дійсності в ту епоху можна було лише «створенням» стійкого космічного по­рядку, з яким порівнювалися суспільні відносини. Тому космічні міфи містять символічну боротьбу принципів порядку і хаосу: хаос завжди ворожий богам і людям.

Але в міфах по-різному вирішується і висвітлюється питання про способи і характери зв'язку божого начала з земними відно­синами. Так, у Стародавньому Китаї міф про божественне похо­дження і характер земної влади був представлений у моноперсо-нальній версії, а саме: персона верховного правителя піднебесної (імператора) - єдина точка зв'язку з вищими небесними силами. Звідси випливало, що вся влада сконцентрована в особі правите­ля у вигляді особистої потенції та внутрішньої сили, всі інші службові особи і державний апарат в цілому були лише помічни­ками і провідниками влади правителя.

В Єгипті, Вавилоні, Індії існувала інша версія. Боги, будучи джерелами влади правителя, самі залишалися вершителями люд­ських доль.

Певна своєрідність властива релігійно-міфологічним уявлен­ням стародавніх євреїв. За їхньою версією, єдиний, істинний Бог перебував в особливих договірних відносинах з усім єврейським народом, був його главою і царем (верховним законодавцем, пра­вителем і суддею), закони єврейського народу одержані безпосе­редньо від Бога (законодавство Мойсея). У звичайних умовах відправлення влади здійснюється людьми від Бога, від його імені, але в екстраординарних випадках він діє безпосередньо (через одкровення, чудеса і т. ін.).

Слід відзначити, що і право, і закони на стадії релігійно-міфо­логічних уявлень ще не виокремилися в особливу сферу норм, а існують у вигляді невід'ємної частини релігійно-обрядового по­рядку приватного, громадського і державного життя. У них тісно переплетено міфологічні, релігійні, моральні, соціально-політич­ні та інші моменти. Так, наприклад, закони, правосуддя, справед­ливість по-єгипетськи уособлювала богиня Маат. Судді носили її зображення і вважалися її жерцями.

Резюмуючи сказане, слід відзначити, що в державах Стародав­нього Сходу внаслідок нерозвиненої політичної самосвідомості політичні та правові вчення ще не відокремилися від міфів, не сформувались у відносно самостійну сферу суспільної свідомо­сті. Божественне джерело чинних порядків - основна тема старо­давніх міфів із соціально-політичного та етико-правового аспек­тів, які нас цікавлять.