30. "Утопія" Томаса Мора, "Місто Сонця" Томмазо Кампанелли

Томас Мор (1478-1535) народився в Лондоні в сім'ї судді, освіту дістав в Оксфордському університеті. Працював адвокатом у Лондоні. У 1529 р., за правління короля Генріха VIII, був при­значений лордом-канцлером. Мор залишався переконаним като­ликом і несхвально поставився до Реформації. Тому, коли король пішов на розрив із папським престолом, він подав у відставку. У 1534 р. був ув'язнений, а 1435 р. страчений.

Твір Мора «Утопія» починався з різкої критики соціальних і державно-правових порядків тогочасної цивілізації. Він був про­низаний ненавистю до суспільного устрою, політико-юридичних установ Англії, породжених приватною власністю.

Критикуючи сучасний йому економічний стан і політичний устрій Англії, Мор звернув увагу на суворість англійського зако­нодавства. Він указав на шкідливість і несправедливість жорсто­ких покарань і виказав думку про те, що суспільство само винне у створенні тих умов, які спонукають людей до злочину (йшлося про насильне позбавлення селян землі задля розведення овець і роз­витку шерстяної промисловості в Англії). З цього приводу Мор

піддав різкій критиці «криваве законодавство» і всю систему кри­мінального законодавства і правосуддя Англії.

Утопійці, за вченням Мора, жили щасливо і в достатку. Але достаток досягався досить специфічним чином. По-перше, при­мусовим притягненням до праці всіх дорослих людей. По-друге, скороченням потреб: жителі Утопії задовольнялися простою і грубою, однаковою для всіх, одежею, їм не були відомі ніякі надмірності й розкіш. Але це, на думку Мора, не тлумило в них любові до радісного і приємного життя, прагнень до розумного користування всіма благами. Золото в утопійців було не в поша­ні. Вони зберігали його на випадок війни. У мирний час із нього виготовляли кільця, ланцюги, обручі, призначені для громадян, які зганьбили себе якимось злочином. Дорогоцінне каміння слу­жило іграшками для дітей.

Критика сучасної Мору держави і «кривавого законодавства» пов'язана в нього з описом політичного устрою Утопії. Його полі­тичний ідеал був повен демократизму. Всі основні посадові особи вибиралися народом на один рік і звітували перед ним, діючи в інтересах народу.

Описане суспільство автор вважав ним не тільки найкращим, а й єдиним, яке може з повним правом привласнити назву су­спільства.

Після «Утопії» Т. Мора було написано чимало аналогічних книг, з-поміж яких особливо вирізнялися твори Т. Кампанелли.

Томазо Кампанелла (1568-1639) народився в Італії, в 14-річ-ному віці вступив до ордену домініканців. У монастирі він багато працював над своєю філософською освітою. У 1591 р. випустив свій перший філософський твір - «Філософія, доведена чуттями». Як проповідник нової філософії та вільної науки, Кампанелла неодноразово притягався до церковного суду за вільнодумство. Палкий патріот своєї батьківщини, Кампанелла 1599 р. очолив повстання проти іспанського владарювання, за що був кинутий в тюрму, де пробув 27 років. У 1602 р. в тюрмі Кампанелла написав свою знамениту утопію «Місто Сонця».

Кампанелла не виступав відкрито з критикою тогочасних со­ціально-економічних і політико-юридичних порядків. Вона відчу­валася в підтексті. На перший план філософ виставив панораму суспільного і державного ладу соляріїв. Суспільний лад характе­ризувався обов'язковістю праці для всіх громадян і відсутністю приватної власності. Всі суспільні посади й роботи розподілялися між усіма громадянами. На відміну від Мора, Кампанелла рішуче висловився проти рабства. Праця надавалася кожному відповідно до нахилів, виявлених у нього ще в дитинстві. Оскільки професія кожного відповідала його природним захопленням, усі виконували покладені на них доручення вельми охоче. Але заняття рільни­цтвом, скотарством, а також військова справа були обов'язковими для всіх. Найважчі роботи (ковальська справа, будівництво) вва­жалися почесними.

Аналізуючи зміст «Міста Сонця», можна дійти висновку, що в ньому були певні суперечності. З одного боку, визнавалося, що освіта, моральність, гідність визначали становище людини в су­спільстві, а з іншого - настанова на авторитарність, аскетизм, неувага до окремої людської особи, байдужість до створення ор­ганізаційних і правових умов для її вільного і всебічного розвит­ку. Ось деякі приклади вказаної суперечності. Формально всі со­лярії брали участь у політичному процесі, фактично ж їхній голос

не мав вирішального значення, бо вирішували справу за суттю лише правитель-першосвященик і три співправителі, які йому допомагали.

Життя соляріїв, у всіх його проявах, було завчасно розпи­сано. Всі дії громадян «міста Сонця» направлялися й контро­лювалися.

Солярії були задоволені своїм однаковим побутом. У них — однакове житло, одяг і харчі, однакові заняття, розваги, думки і т. д. Неповторність кожної окремої людини, її самостійність, ініціативність, наявність у неї власних потреб, прагнень у «місті Сонця» особливої цінності не мали. Там домінували інтереси держави, а інтереси окремих осіб бралися до уваги лише як членів держави. Подібне ми побачимо в політичних доктринах пізніших соціалістів. У політичних доктринах соціалістів XVI-XVII ст. скупо згадувалось і про права та свободи індивіда, про співвідношення особи і держави, про систему надійних гарантій цих прав і свобод. Це стало характерним і для наступних поко­лінь соціалістів.