39. Неоконсерватизм: проблеми свободи, демократії і держави в сучасному консерватизмі

Своїх ідейних попередників неоконсерватори знайшли у англійці Э.Берке, і навіть американських отцах-основателях, як Гамільтон і Адамс. Основоположним консервативним документом Америки було визнано федеральна Конституція 1787 року. Оголосивши Конституцію охоронної, сучасні американські консерватори у це поняття, на відміну марксистів і радикалів, не негативний, а глибоко позитивний сенс. Оцінюючи Конституцію, аргументували вони цю думку, необхідно виходити речей, які вона та всебічно висвітлює. Наприклад, у Конституції, в “Білле про права”, проголошено право народу на охорону особистості, житла, вказувалося, що “Конгрес ні видавати законів, які визначають якусь релігію чи що забороняють її вільне віросповідання, обмежують свободу слова чи друку чи право народу мирно збиратися і звертатися до уряду з петициями...”. Цінності ці, доводили консерватори, в суті своїй демократичні і ліберальні, що виявляє очевидний парадокс американського консерватизму: і в Америці, що ніколи не знала феодалізму, він спрямовано захист споконвічно ліберальних ценностей.

Неоконсерватизм він не мусив повністю замикатися на “коренях”. Вимога повернення поваги минулому, доводив Росситер, характеризує реакціонерів, а чи не консерваторов. Суспільство, розмірковував він, може бути статичним - воно чи розвивається, чи занепадає. Але зміни заради змін також неприйнятні, вони мають здійснювати аж тоді, коли їм немає альтернативи. Коли ж такі зміни визрівають, консерватори повинні, безумовно, схвалити їх, додаючи реформи фундаментальним ценностям.

У цілому нині неоконсерватизм у тих чи інших пропорціях інтегрував окремі елементи інших варіантів консерватизму і зводяться до наступному: віра у природний закон, котра від волі людей, переконання у цьому, що людське суспільство є свого роду “духовну корпорацію”, таку, як церква. Порядок, справедливість і свободу є продуктами дуже тривалого світі. Тому задля збереження стабільності “общества-корпорации” першочергового значення має збереження “безперервної спадкоємності і стабільності зв'язку життєвої артерии”. Зміни у суспільстві нічого не винні здійснюватися будь-яким штучно, оскільки він саме виробляє їх природним шляхом. Консерватори воліють відоме невідомому, сьогодення та минуле - майбутньому. Задля збереження стабільності людського суспільства безпечніше керуватися мудрістю, успадкованою від минулих поколінь, ніж зважувати кожен “ефемерний” питання з урахуванням особистих думок й особистого розуму. “Індивід дурний, а рід мудр”. Важлива віра у розмаїття, складність і непізнаванність встановлених соціальних інститутів власності та форм життя. Для “здорового” розмаїття у суспільстві має існувати різні групи і класи, відмінні своїм економічним становищем і багатьма іншими формами нерівності. Істинне рівність - лише перед богом. Життєздатність суспільства досягається найкраще, як його іде мудрим і здатним керівництвом, і якщо зруйнувати природні та інституціональні відмінності, то вакуум заповнюється тираном. Приватна власність - продукт людського розмаїття, без неї свобода неможлива, а суспільство приречене на гибель.