26. Політико-правові погляди Мартіна Лютера

Вождем бюргерської Реформації був Мартін Лютер (1483— 1546). Саме він сформулював ті релігійно-політичні гасла, які спер­шу надихнули і згуртували в Німеччині практично всіх прихиль­ників Реформації.

Спершу Лютер виступив досить різко проти церкви, папи, священиків. Церква, на його думку, не є єдиним посередником між Богом і людиною. А спасіння людини не залежить від церковних таїнств, обрядів і жертв на користь церкви, а досягається безпосе­редньо, чистою вірою в Святе Письмо, у Слово Боже, як воно є в Євангелії. Тому його вчення називалося євангельським.

Виступ Лютера з 95 тезами про індульгенції розбурхав увесь німецький народ, який побачив у них те, що хотів бачити, а не те, що мав на увазі Лютер, а саме: заклик до повстання проти феода-

лізму, до боротьби за свободу, проти католицької церкви, проти земельної власності світських і духовних феодалів, до революцій­ного виступу проти церковних і світських властей.

Реформація сприяла створенню світської суверенної держави. Але обґрунтування, дане цьому Лютером, мало цілком релігійний характер. Бог, писав Лютер, створив два царства: Боже і світське. І зробив він це через двоїсту природу людини, що є водночас і ду­ховною, і тілесною.

Існування двох царств, за вченням Лютера, детерміновано ще й тією обставиною, що світ складається в основному не зі справжніх християн. Якби в ньому переважали справжні християни, то не треба було б ні князів, ні панів, ні меча, ні права. Справжні хрис­тияни не допускали б ніяких порушень закону, любили б один одного.

Держава, за вченням Лютера, повинна піклуватися про зовніш­ні відносини і внутрішні порядки, вирішувати світські конфлікти, боротися з проявами зла. Особи, які здійснюють ці функції, воло­діють владою, їхня влада над оточенням основується на насильни­цькому штучному пануванні.

Лютер, отже, проводив ідею, що царства світу цього мусять триматися силою (мечем), управлятися за допомоги примусових законів. Світська влада справді інакше не може. Просто іншими способами не можна очистити землю від зла, навести порядок, зберігати спокій християн, карати злочинців і под.

27. Політико-правові погляди Жана Кальвіна

До відомих ідеологів і впливових діячів Реформації належав Жан Кальвін (1509-1564). Однією з центральних ідей Кальвіна була ідея абсолютної визначеності. За його вченням, Бог завчасно твердо визначив одних людей до спасіння та блаженства, інших -до загибелі. Люди безсилі змінити волю Бога, але можуть здогада­тися про неї з того, як складається у них життя на землі. Якщо їхня професійна діяльність (а вона визначається Богом) йде успішно, якщо вони побожні й доброчинні, працелюбні й покірні властям, це означає, що Бог є схильним до них.

Із цього вчення випливав насамперед обов'язок кожного (бо ж піхто не знає точно, вибраний він чи ні) цілком присвятити себе своїй професії, бути максимально ощадним і турботливим госпо­дарем, зневажати насолоди і марнотратство. У такий спосіб Каль­він дав могутній поштовх процесові формування буржуазної соці­ально-економічної практики в Західній Європі.

У питаннях про державу Кальвін був досить обережним. Кри­тикуючи феодальну державу, беззаконня та насильство в ній, він, водночас, усяку владу оголошував божественною. Право опору тиранії Кальвін визнавав тільки за підпорядкованими правителе­ві представницькими установами. Відкрита непокора і повалення

тирана допустимі, на його думку, лише тоді, коли використано всі легальні форми боротьби.

Найгіршою формою правління для нього була демократія. Пе­ревагу він віддавав олігархічній організації управління держави.

Кальвіністській доктрині була властива жорстока релігійна не­терпимість до будь-яких інших поглядів і установ, зокрема до се­лянсько-плебейських єресей. За найменше порушення приписних норм призначалися тяжкі покарання аж до смертної кари.

Політична ідеологія Кальвіна відіграла в історії певну роль. Вона суттєво сприяла здійсненню першої буржуазної революції в Західній Європі - революції в Нідерландах. На її основі виникли республіканські партії в Англії та Шотландії.

Видається, однак, що її вплив на формування подальших тео­ретичних поглядів із питань політики, держави, права був незнач­ним. Фактична наука про державу, юриспруденція ХУІ-ХУПІ ст. значно більшою мірою сприйняли не погляди Лютера і Кальвіна, а ідеї Н. Макіавеллі та Ж. Бодена.