[Ред.]Миттєва потужність електричного струму
Миттєвої потужністю називається добуток миттєвих значень напруги та сили струму на якій-небудь ділянці електричного кола.
За визначенням, електрична напруга — це відношення роботи, яку Електричне поле викнує при перенесенні пробного електричного заряду з точки A у точку B, до величини пробного заряду. Тобто можна сказати, що електрична напруга дорівнює роботі з перенесення одиничного заряду з точки А до точки B. Іншими словами, при русі одиничного заряду ділянкою електричного кола він виконує роботу, що чисельно дорівнює електричній напрузі на даній ділянці кола. Робота, яку виконують ці заряди при русі від початку ділянки кола до його кінця дорівнює роботі всіх одиничних зарядів. Потужність, за визначенням, — це робота за одиницю часу. Введемо позначення:U — напруга на ділянці AB (приймаємо його постійним на інтервалі Δ t), Q — кількість зарядів, що пройшли від А до B за час Δ t. А — робота, виконана зарядом Q при русі по ділянці A-B, P — потужність. Записуючи вищенаведені міркування, отримуємо:
|
|
Для одиничного заряду на ділянці AB:
|
|
Для всіх зарядів:
|
|
Оскільки
струм це кількість зарядів за одиницю
часу, тобто 
за
визначенням, у результаті отримуємо:
|
|
Вважаючи час нескінченно малим, можна прийняти, що величини напруги та струму за цей час теж зміняться нескінченно мало. У підсумку отримуємо наступне визначення миттєвої електричної потужності:
миттєва потужність електричного струму p (t), що виділяється на ділянці електричного кола, є добуток миттєвих значень напруги u (t) і сили струму i (t) на цій ділянці:
|
|
Якщо ділянка кола містить резистор з електричним опором R, то
|
Магні́тне по́ле — складова електромагнітного поля, за допомогою якої здійснюється взаємодія між рухомими електрично зарядженими частинками.
Магнітне поле - складова електромагнітного поля, яка створюється змінним у часі електричним полем, рухомими електричними зарядами або спінами заряджених частинок. Магнітне поле спричиняє силову дію на рухомі електричні заряди. Нерухомі електричні заряди з магнітним полем не взаємодіють, але елементарні частинки з ненульовим спіном, які мають власний магнітний момент, є джерелом магнітного поля і магнітне поле спричиняє на них силову дію, навіть якщо вони перебувають у стані спокою.
Магнітне поле утворюється, наприклад, у просторі довкола провідника, по якому тече струм або довкола постійного магніту.
Магнітне
поле є векторним
полем,
тобто з кожною точкою простору
пов'язаний вектор
магнітної індукції 
який
характеризує величину і напрям магнітого
поля у цій точці і може мінятися з плином
часу. Поряд з вектором магнітної
індукції
,
магнітне поле також описується
вектором напруженості 
.
У вакуумі ці вектори пропорційні між собою:
,
де k - константа, що залежить від вибору системи одиниць.
В системі
СІ, 
-
так званій магнітній
проникності вакууму.
Деякі системи одиниць, наприклад СГСГ,
побудовані так, щоб вектори індукції
та напруженості магнітного поля тотожно
дорівнювали один одному: 
.
Однак у середовищі ці вектори є різними: вектор напруженості описує лише магнітне поле створене рухомими зарядами (струмами) ігноруючи поле створене середовищем, тоді як вектор індукції враховує ще й вплив середовища:
[1]
де 
-
вектор намагніченості середовища.
Магні́тна інду́кція — векторна фізична величина, основна характеристика величини і напрямку магнітного поля. Вектор магнітної індукції зазвичай позначають латинською літерою .
У системі СГС магнітна індукція поля вимірюється в гаусах (Гс), в системі СІ — в теслах (Тл).
Зміст [сховати]
|