Функціональні розлади психіки

Існують пацієнти, у яких розлади психіки носять функціональний перехідний характер. Такі порушення не є психотичними.

Реакція на стрес. У більшості хворих, які звернулись за медичною допомогою і після обстеження дізнались, що у них є небезпечне для здоров’я, продовж­ення професійної діяльності або для життя захворювання, яке обов’язково вимагає відповідного, нерідко тривалого лікування, розвиваються ситуаційні психогенні невротичні реакції. Останні практично завжди розвиваються у хворих ішемічною хворобою серця, туберкульозом, сифілісом, ВІЛ-інфекцією, прогресуючою хронічною нирковою недостатністю, цукровим діабетом, ускладненими формами виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, онкологічними хворобами тощо.

Думки хворого концентруються навколо захворювання і його можливих наслідків. Настрій приймає депресивні та іпохондричні риси. Вольові якості здебільшого знижуються, інколи з’являються психопатоподібні риси характеру. Деякі хворі “з горя” запивають, виявляють реакцію паніки або істерії.

Практично у всіх хворих, які обстежуються або приймають лікування, розвиваються різні прояви тривожного очікування. Частина їх починає читати доступну літературу, присвячену наявній хворобі. Вони формально сприймають кваліфіковану інформацію, в той же час користуються внутрішньолікарняними слухами, особливо розповідями “колишніх” хворих, які часто лікуються з приводу загострень захворювання. Більшість хворих з подібною патологією успішно виліковуються, але пацієнт, який поступив у лікувальний заклад, їх не бачить, бо вони вже виписані із стаціонару.

У більшості хворих виникає тривога за своє майбутнє: чи вистачить грошей купівлі необхідних медикаментів; чи зможе він після виписки з лікарні при- пити до роботи; чи не позбудеться він роботи внаслідок скорочення; чи не южує йому інвалідність; як ідуть справи у сім’ї тощо.

Панічні розлади (епізодична пароксизмальна тривога). Симптоми нападів сильної тривоги (паніки) у різних хворих є різноманітними, але завжди спостеріга­ються серцебиття, яке виникає раптово, біль в ділянці серця або інших частинах грудної клітки, ядуха, запаморочення, відчуття нереальності (деперсоналізації або дереалізації). Практично завжди з’являються вторинний страх смерті, боязнь втра­ти самоконтролю або небезпеки збожеволення. Звичайно подібні атаки трива­ють хвилини, інколи дещо довше. Під час панічної атаки у хворих наростає некон трольований страх з втратою самовладання і з’являються виражені вегетативні розлади, які призводять до того, що хворі намагаються швидше покинути місце, де знаходяться. Якщо подібне виникає в специфічній ситуації, наприклад, в автобусі або в поліклініці, то хворий старається уникати цих місць. У інших хворих напади страху розвиваються тоді, коли хворий лишається наодинці.

Патронажна медична сестра повинна глибоко усвідомити, що факт захворю­вання викликає у хворих стрес, який нерідко сягає значного ступеня вираженості. Нерідко душевний стан хворого за своїм впливом на загальне самопочуття ( набагато важчим, ніж наявні об’єктивні розлади, викликані хворобою.

Патронажна медична сестра повинна дбати про належний охоронно- психологічний клімат, вчасно помічати зміни психічного і загального стану хво­рих, адекватно застосовувати елементи раціональної і опосередкованої психотерапії. Зм’якшення проявів стресу, полегшення психічного стану хворого, по­глиблення віри в успішне лікування є одним з найважливіших аспектів професійної діяльності медсестри.

Невротичні розлади. Це порушення вищої нервової діяльності і нейровегетативних функцій, що розвиваються під впливом психічних травм або тривалого емоційного напруження і виявляються переважно в емоційній сфері, тоді як зміни мислення і загальної поведінки спричинені станом афекту. Зрив вищої нервової діяльності виникає у випадку зміни стану і взаємозв’язку основних нервових процесів, а саме їх сили і рухливості, якщо до них ставляться надто високі вимо­ги. На невротичні розлади частіше хворіють особи з меланхолічним і холеричним темпераментом, тоді як при сангвінічному і флегматичному темпераменті зриви спостерігаються рідко. Розвитку цієї патології сприяють соціальні умови, сома­тичний і психічний стан у момент психотравми, загальна перевтома.

Неврастенія - особливий стан нервової системи, яке є результатом тривалого емоційного чи фізичного перенапруження. Часто неврастенія виникає на тлі внутрішніх або інфекційних захворювань або інтоксикацій.

Як правило, лікування неврастенії проводиться амбулаторно. У завдання медичної сестри входить головним чином активний патронаж. Приходячи до хворого, сестра повинна з'ясувати, чи дотримує хворий правильний режим праці і відпочинку, чи достатньо тривалий і глибокий нічний сон. Слід також перевірити регулярність прийому хворим призначених ліків, виконання і перенесення фізіотерапевтичних процедур (душ Шарко, ванни тощо). При кожному відвідуванні бажано також проведення психотерапевтичних бесід і створення у хворих впевненості в повному одужанні.

При несподівано виникненню психомоторного збудження може виникнути необхідність іммобілізації хворого. Медична сестра повинна знати основні прийоми утримування порушених хворих. Ці прийоми дозволяють запобігти можливості нанесення пацієнтом пошкоджень собі та оточуючим особам. До хворого слід підходити, тримаючи в руках ковдру (матрац, тілогрійку), з тим, щоб пом'якшити удари, які наносяться. Хворого бажано укласти і утримувати в ліжку. При цьому одна людина тримає його за ноги вище колін, інший за руки близько, кистей, третій - за плечі. Не слід натискати на груди - це може призвести до перелому ребер. На лоб накладають рушник і прив'язують його до ліжка, тиснути руками на лоб не можна.

Нерідко медичні сестри мають справу з психогенним знепритомненням. Ці непсихотичні розлади психіки досить часто спостерігаються у молодих чоловіків під час забору венозної крові для аналізів або внутрішньовенних ін’єкцій. Медична сестра повинна забезпечити відповідні заходи безпеки, щоб попередити травмування хворих внаслідок знепритомнення і мати наготові розчин аміаку (нашатирний спирт), кордіамін і мезатон (адреналін) для надання невідкладної лікарської допомоги у разі тривалого знепритомнення з вираженими явищами колапсу.

В догляді за такими хворими медична сестра повинна пам’ятати, що хвора людина- це інша особистість, ніж здорова, і ставлення до неї повинно бути особливе. Зневажливе або іронічне ставлення до хворих з невротичними розладами або психооматичним розладом недопустиме. В той же час, не можна приділяти надмірну увагу таким хворим, надто часто оглядати їх.

У багатьох хворих з функціональними порушеннями психіки змінюється суб’єктивне відчуття нічного сну. Вони 1-2 рази за ніч прокидаються, а потім знову засинають.

У разі виникнення у хворого на дисоціативні розлади нападу “істерики” йому потрібно дати прийняти безпечний заспокійливий препарат (типу настойки кореня валеріани) і залишити хворого наодинці. Сторонніх глядачів (інших хворих, відвіду­вачів) необхідно вивести з кімнати. Потрібно пам’ятати, що чим довше будеш біля хворого, тим тривалішим буде напад істерики. До хворого необхідно викли­кати лікаря.

Також до медичного персоналу існує ряд вимог слід уникати яскравої косметики і прикрас, особливо бус і сережок. Медична сестра носить халат і шапочку або косинку. Перш за все, необхідно терпляче, доброзичливе та уважне ставлення до хворих навіть у тих випадках, коли вони виявляють агресивні тенденції. Разом з тим медична сестра повинна бути пильна і постійно пам'ятати про те, що вчинки психічно хворих бувають несподівані і внаслідок цього іноді призводять до трагічних наслідків. Необхідно стежити за тим, щоб всі двері залишалися закритими, а ключі не потрапляли в руки хворих та їх родичів. Тому медична сестра періодично перевіряє вміст кишень хворих, їх тумбочок, ліжок. Крім того, всі двері відділення повинні знаходитися в полі зору персоналу.

Медична сестра повинна стежити за тим, щоб у відділенні не залишалися без нагляду ножиці, леза та інші ріжучі та колючі предмети.

Медичній сестрі необхідно перевірити, проковтнув хворий ліки. Для цього слід попросити його відкрити рот і підняти язик або шпателем перевірити порожнину рота. Накопичені хворим ліки можуть бути використані з метою самогубства. Сестра повинна стежити за тим, щоб хворі не збирали марлю і бинти в тих випадках, коли їм накладають компреси й пов'язки. Перев'язувальний матеріал також може використовуватися для суїцидальних спроб.