9

Особливості догляду за хворими при деяких порушеннях психіки

з курсу :

Соціально-медичний патронаж

студентки 4-СР курсу

Бондар Марії

Соматогенні порушення психіки

Це розлади, які носять форму непсихотичних і психотичних порушень в психіці хворого. Здебільшого зустрічаються непсихотичні порушення психіки, вони не сягають рівня психозу, але змінюють сприймання внутрішньої картини захворювань, впливають на емоційний стан та самопочуття хворих і я кість видужування. Практично у всіх хворих спостерігається астенічний синдром різного ступеня вираженості.

У більшості хворих астенічний синдром практично при всіх захворюваннях призводить до зниження порога різних видів сприймання. Медична сестра повин­на забезпечити максимум комфортабельності і спокою хворим, тому що хворі з астенічним синдромом не переносять шуму, голосних розмов, світла, різких запахів, тривалих побачень, розмов навіть з рідними.

Найчастіше астенічний синдром поєднується з субдепресивним синдромом, який не сягає рівня психотичного. В такому випадку розвивається астенодепресивний синдром. Слід пам’ятати, що астенодепресивний синдром з різним ступенем вираженості астенізації і депресивного синдрому розвивається у кож­ної третьої породіллі. Це є звичайним явищем, а симптоми депресії зникають протягом тижня. У таких хворих на тлі астенізації мають місце виражене зниження настрою, переживання сумного ха­рактеру. Такого хворого важко втішити, його мало що радує. Проте він не надто заглиблюється у хворобу, і лагідна підбадьорююча авторитетна бесіда з медич­ною сестрою, яка уміє вдало використати приклади з минулої практики відділення, допомагає покращити душевний стан хворого.

Виражені страхи (фобії) за впливом на психіку переважають над астенічним синдромом. Слід пам'ятати, що серцевий біль стенокардитичного характеру прак­тично завжди викликає у хворого реакцію паніки. Під час серцевого нападу у нього домінує афективна логіка, а страх смерті паралізує волю хворого і він надіється лише на допомогу медиків. В міжнападному періоді більшість хворих панічно бояться наступного серцевого нападу. Потрібно пам’ятати, що настирливі страхи виникають раптово.

Тривалі захворювання можуть призвести до зміни поведінки та характеру хворих, що носить назву “розлади особистості”.

Хворі стають більш вередливими, у них починає переважати афективна логіка, вони потребують до себе більшої уваги, турботу про себе більше перекладають на медиків і родичів, стають більш егоцентричними, емоційний стан більш лабільний, хворі стають, немовби діти, примхливими, у них з’являється більш виражена образливість, схильність до ситуаційних реакцій, нетерпимість до не­приємностей, пов’язаних з хворобою і перебуванням у лікарні, до неприємних про­цедур. Медична сестра повинна про це пам’ятати і уміти диференціювати, де своєрідна поведінка обумовлена хворобою, а де просто невихованістю хворого. В останньому випадку необхідно делікатно, з розумінням відноситися до душев­ного стану хворого і тактовно провести посильну психокорекцію.

У хворих з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки тривале захворювання може викликати так званий “виразковий” характер. Такі хворі постійно всім незадоволені, їм важко догодити, вони стають, надто прискіпливими але, як правило, конфлікти самі активно не створюють.

При тривалій хворобі печінки і жовчовивідних шляхів у хворих може розвинутись “жовчний характер”. Такі хворі активно шукають привід, як би комусь зіпсувати настрій, вони схильні до створення конфліктних ситуацій.

Хворі, які перенесли інфаркт міокарда, здебільшого стають “м’якшими більш делікатними, намагаються уникнути конфліктних ситуацій.

Медична сестра повинна пам’ятати, що хвороба може змінювати характер і поведінку хворого, і проявляти максимум тактовності при спілкуванні з такими хворими і виконанні професійних обов'язків.

У певної частини хворих може спостерігатись судомний синдром (еклампсія вагітних, правець, отруєння різними отрутами, набряк мозку, гіпертонічний криз, органічне ураження головного мозку, істеричний напад, епілептичний напад, епілептичний статус, судомні епізоди у немовлят тощо). При розвитку судомного нападу медична сестра повинна прийняти заходи, направлені на профілактику по­шкодження хворого (підкласти під голову хворого подушку при можливості вийняти зубні вставні протези, забрати небезпечні в плані травмування предмети, які є біля хворого.

Найбільша кількість інфекційних психозів спостерігається при пандеміях важ­ких форм грипу. Дільнична медична сестра повинна переконати хворих у необхідності дотримання ліжкового режиму і призначень лікаря. Особливо це стосується хворих жінок, які, збивши температуру, порушують ліжковий режим і приступають до виконання домашніх справ.

Для соматоневрологічних захворювань найбільш типовими є соматогенні депресії і параноїди. Слід пам’ятати, що у деяких хворих, які дізнаються про своє невиліковане захворювання (наприклад рак) може розвинутись гострий реактивний психоз з суїцидом, тому медична сестра повинна строго дотримуватись принципів медичної таємниці, не давати інформації відвідувачам і вжити належні заходи, щоб історія хвороби не попала до таких хворих.

Маніакальний синдром інколи розвивається у хворих з безбольовими формами інфаркту міокарда. Такі хворі намагаються порушити ліжковий режим, що може призвести до фатальних наслідків. В таких випадках хворі підлягають тимчасовій м’якій фіксації до ліжка.

Фактично всі ці захворювання при прогресивному перебігу здатні призво­дити до корсаківського синдрому, енцефалопатії та психоорганічного синдро­му зі зниженням пам'яті та інтелекту. Догляд за такими хворими має певні особливості. Так, у хворих з атеросклерозом судин головного мозку вночі нерідко розвиваються епізоди дезорієнтації місця знаход­ження. Після відвідування туалету вони не можуть знайти своє ліжко. Тому таких хворих бажано розміщати у кімнатах, які знаходяться близько біля туалету, а ще краще залишати їм на ніч посудину для збирання сечі. На обстеження поза межами дому цих хворих повинен супроводжувати медперсонал, бо в іншому випадку вони часто заблуджуються.

Хворі, у яких внаслідок інстульту розвинулась афазія, часто схильні до неадекватних емоцій з експлозивністю і брутальністю. Вони можуть кидати здоровою рукою різні предмети, безпричинно ридати, битись, мова їх обмеже­на окремими вигуками, а нерідко елементами нецензурних виразів. Медична сестра повинна розуміти, що така поведінка є наслідком хвороби, а не установ­ки хворого на конфлікти. Необхідно спокійно і ввічливо виконувати свої обо­в'язки і проводити роз’яснювальну роботу з родичами хворих, яких пригнічує психічний стан хворого.

Особливістю психічних порушень у хворих зі злоякісними онкологічними хво­робами є наявність у більшості з них своєрідної анозогнозії. Незважаючи на прогресуюче погіршення самопочуття і об’єктивного стану більшість хворих надіється і вірить, що злоякісні новоутвори є у інших хворих, а у них має місце інше, в принципі, виліковне захворювання. Про це медичні сестри повинні пам’ятати і підтримувати віру хворих у видужання. Тоді лікування буде більш ефектив­ним, а у безнадійних випадках хворі не повинні морально нищитись з дня на день чекаючи неминучої смерті. У частини хворих, які дізнаються від родичів (знайомих) про дійсний стан речей, можуть розвинутись афективні стани і реактивні психози з суїцидальними тенденціями навіть у тих випадках, коли лікування іде успішно і є підстави очікувати позитивних результатів.

Виражена туберкульозна інтоксикація здатна викликати маніакальний синд­ром. Якщо різні варіанти астенічного синдрому у хворого на туберкульоз змінились на маніакальний стан, а суб’єктивно хворий почав почував себе повним сил і енергії, об’єктивно це означає, що в дійсності стан хворого різко погіршився. Такі хворі схильні порушувати лікарняний режим. Вони стають ейфоричними, некри­тичними до свого стану, створюють для себе нереальні плани. У них розгальмо­вуються інстинкти, особливо статевий. Гіперсексуальність призводить до без­ладних статевих зв’язків, зростає ризик зараження венеричними захворюваннями, створюються підстави для ревнощів з боку подружнього партнера. Про зміну емоційно-вольового стану медична сестра зобов’язана доповісти лікарю.

Ендогенні психози

Маніакально-депресивний психоз (МДП) - психічна хвороба ендогенного характеру, яка проявляється однією або (частіше) двома зовні протилежними фазами - маніакальною чи депресивною - з наявністю “світлого” проміжку (інтермісії) між ними без змін особистості в цей час.

У хворих з маніакальною фазою МДП розгальмовані статевий та харчовий інстинкти і знижене критичне ставлення до свого стану. Вони схильні до порушення лікувального режиму і морально-етичних норм поведінки. Тому за ними необхідно постійно спостерігати, щоб вчасно вжити адекватні заходи щодо попе­редження грубого порушення правил поведінки. При виході хворого з депресив­ної фази симптоми зникають не одночасно. Передвісником закінчення психотичної фази є покращання сну і апетиту. Потім у хворого зникає відчуття важкості в тілі і він починає більше рухатись і, нарешті, нормалізується настрій. Період, коли хворий став спроможним до активних дій, але депресивні переживання не зникли, є дуже небезпечним в плані можливого здійснення самогубства. При організації догляду за депресивним хворим медична сестра повинна пам’ятати про наявність у нього високого ризику спроб самогубства.

В цей період за хворими необхідний особливий нагляд, потрібно допомагати їм умиватись, проводити туалет порожнини рота, контролювати стілець і вживши адекватні заходи щодо харчування хворих.

Психози похилого і старечого віку

Найчастішим видом психозу, який розвивається у інволюційному віці і призводить до тотальної деменції, є хвороба Альцгеймера. Вона обумовлені атрофією головного мозку. Інколи ця хвороба передається спадково.

На пізніх етапах процесу хворі, як правило, потребують госпіталізації психіатричний стаціонар або влаштування в інтернат для хворих на хронічні психічні хвороби. Якщо медична сестра проводить догляд за таким хворим на дому, не повинна в основному звертати увагу на фізичний і психічний стан цих осіб, особливо одиноких. Серед старечих психозів найпоширенішим є старече (сенільне) недоумство. Захворювання розпочинається у віці 65-75 років і проявляється в поступово наростаючих змінах особистості у вигляді загострення та спотворення попередніх рис характеру: акуратність перетворюється в дріб’язкову педантичність, обережливість у скупість, твердість у впертість тощо. Поряд з цим з’являються сенільні риси: звужуються кругозір та інтереси, втрачаються зв’язки з довкіллям, наростають егоцентризм, підозріливість, прискіпливість, злісність. Змінюється адекватне впізнання оточуючих до його спотво­рення і переміщення в далеке минуле: хворі вважають себе дітьми, оточеними рідними або давно померлими родичами. Поступово мас гає повний розлад усіх видів психічної діяльності - тотальна деменція (недоумство) і фізичний маразм. Хворі з грубими порушеннями пам’яті та інтелекту повинні бути під постійним наглядом медперсоналу. Особливу увагу необхідно приділяти забезпеченню гігієнічних потреб, прийманню їжі, профілактиці пролежнів та контролю за пересуванням хворих.

Шизофренія

Це ендогенне прогредієнтне психічне захворювання, яке характеризується дисоціацією психічних функцій, або “розщепленням психіки”, тобто втратою єдності психічних процесів, різноманітними продуктивними психопатологічними розлада­ми і яке призводить до змін особистості особливого типу (зниження енергетичного потененціалу, прогресуюча інтраверсія, емоційне збіднення).

Після виписки хворого з стаціонару йому певний час необхідно пройти проти рецидивне (підтримуюче) лікування. З цією метою хворому призначають нейро­лептики, які він отримує безкоштовно у дільничного лікаря-психіатра. Обов’язком медичної сестри є контроль за своєчасною явкою хворого до дільничного психіатра і за прийманням хворим призначених йому препаратів. При шизофренії часто розвиваються рецидиви захворювання. Передвісниками загострення хвороби, як правило, є наступні ознаки: 1) відмова хворого приймати ліки; 2) зміна поведінки (уникнення контакту з родичами, підвищений інтерес до алкоголю, сексуальне розгальмування, надмірне паління тютюну); 3) втрата апетиту; 4) порушення сну; 5) немотивована стійка зміна настрою..