Лекція № 44

Тема: Перевезення вантажів сільського господарства.

План

1. Особливості перевезення вантажів сільського господарства.

2. Робота автомобілів з комбайнами.

3. Схеми перевезення сільськогосподарських вантажів.

1.

Cільськогосподарські вантажі відносяться до виду масових вантажів. Ними є різноманітна продукція сільськогосподарського виробництва: зерно, овочі, фрукти, бавовна, льон, продукти тваринництва, рослинництва та ін., а також насіння та сажанці, добрива, паливо для сільгоспмашин і різноманітні господарські вантажі агропромислових підприємств.

Вантажопотоки сільськогосподарських вантажів характеризуються нерівномірністю в різних напрямках, різко виділеними сезонними коливаннями в обсязі перевезень та структурі, перевагою в структурі вантажопотоку якого то не було вантажу, що залежить від спеціалізації агропромислових підприємств району перевезень та сезону заготівлі тої чи іншої продукції.

Найвищої потужності вантажопотоки набувають в період збирання врожаю. В цей період в структурі вантажопотоків переважає продукція основних масових культур (зерно, картопля, овочі, фрукти. бавовна и т. і.).

В зимовий період потужність вантажопотоків мінімальна, а в їх структуру переважають перевезення добрив, насіння, різноманітні господарські вантажі агропромислових підприємств.

До особливостей організації перевезень сільськогосподарських вантажів відносяться:

- різкі сезонні коливання обсягу виробництва і як наслідок великі коливання по різним періодам року в потребі рухомого складу для перевезень;

- залучення на період збирання врожаю рухомого складу та обслуговуючого персоналу різних організацій та відомств;

- різноманітні дорожні умови та різні відстані перевезення, що залежать від схеми перевезень;

- цілодобовий (як правило) режим роботи рухомого складу, встановлений в зв’язку з терміновістю перевезень на період збирання врожаю;

- наявність мілких розкиданих на великій території навантажувальних точок при відносно невеликій кількості приймальних, розвантажувальних пунктів;

- потреба створення на лінії на період збирання вантажу тимчасових заправних пунктів, пунктів технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, місць харчування та відпочинку водіїв;

- організація надійного диспетчерського зв’язку між всіма пунктами, організаціями та рухомим складом, що зайнятий перевезенням врожаю.

2.

Основними задачами організації перевезень сільськогосподарських вантажів є: забезпечення своєчасності доставки продуктів та їх збереження; створення умов для ефективного використання збиральної техніки, транспортних засобів та навантажувально-розвантажувальних машин агропромислових підприємств, лабораторного, вагового та розвантажувального обладнання приймальних пунктів та підприємств переробки сільськогосподарських продуктів; максимальне залучення транспортних засобів внутрішніх резервів регіонів та скорочення числа рухомого складу, з інших регіонів; раціональне використання автомобільного парку, застосування передових форм організації праці, зменшення транспортних затрат на перевезення сільськогосподарської продукції.

Комбайни працюють по одному або групами і за ними закріпляють відповідну кількість автомобілів, що забезпечують їх безперервну роботу.

Кількість автомобілів для роботи одного або декількох комбайнів залежить від їх вантажопідйомності, відстані та умов перевезення, а також від продуктивності комбайнів.

Основною умовою організації таких перевезень повинна бути рівність

Іа = Rк

де Іа – інтервал руху автомобілів;

Rк – ритм роботи комбайнів.

Під ритмом роботи комбайнів слід розуміти час намолоту кількості зерна, рівного вантажопідйомності автомобіля.

Продуктивність комбайна дорівнює

Wк = 0,01bкvк h, т/км,

де bк – робоча ширина захвату комбайна, м;

vк – робоча швидкість комбайна, км/год;

h – урожайність, ц/га.

Таким чином, ритм роботи комбайнів може бути визначеним

, год

де Мк – кількість комбайнів в групі;

qа – вантажопідйомність автомобіля, т.

Інтервал руху автомобілів визначається кількістю автомобілів Ак та кількістю їх оберту tоб

Іа = tоб/Ак , год

3.

Перевезення зерна (пшениця, жито, ячмінь, просо, гречка, овес, кукурудза та ін.) здійснюється безтарним способом по таким основним схемам:

• комбайн – зерноочисно-осушувальний тік сільськогосподарського підприємства – тимчасовий хлібоприймальний пункт – основний хлібоприймальний пункт (елеватор);

• комбайн – зерноочисно-осушувальний тік – основний хлібоприймальний пункт;

• комбайн – основний хлібоприймальний пункт.

До основних хлібоприймальних пунктів відносяться також пункти приймання зерна для подальшого його перевезення в змішаному сполученні, розташовані безпосередньо на залізничних станціях річних пристанях.

Необхідність завезення на тимчасові пункти зберігання зумовлена рядом причин, і в першу чергу перевантаженістю основних хлібоприймальних пунктів в період збирання врожаю. Зерно з проміжних пунктів на основні хлібоприймальні пункти вивозять після закінчення збирання врожаю.

Вибір схеми перевезення залежить від географічного розташування району збирання врожаю, відстані від місця збирання до елеватора, станції або пристані, стану зерна (ступеню вологості) та забезпеченості регіону автомобільним транспортом в період збирання врожаю. Найбільш раціональним є перевезення за схемою комбайн – основний хлібоприймальний пункт.

Прямі перевезення зерна з полів до місць первинної його обробки здійснюється, як правило, за схемою комбайн – автомобіль – тік. Основні вимоги до побудови поточних процесів збирання врожаю полягають в забезпеченні роботи базових машин (зернозбиральних агрегатів) без простоїв, пов’язаних з нерегламентованою відсутністю транспортних засобів.