Лекція № 4

Тема: Єдина транспортна система України.

План

1. Особливості кожного виду транспорту ЄТС України.

2. Промисловий транспорт – як структура ЄТС України.

3. Координація роботи автотранспорту в єдиному технологічному процесі

1.

Транспортна система – комплекс різноманітних видів транспорту, що знаходиться у взаємозалежності та взаємодії при виконанні перевезень. Поняття «Єдина транспортна система» (ЄТС) вказує на соціально-економічне поєднання всіх видів транспорту, характерне для України та інших держав, що виражаються в плановому та пропорційному їх розвитку.

В ЄТС, як уже повідомлялось, входять залізничний, водний, автомобільний, трубопровідний та повітряний транспорт.

Характерними особливостями залізничного транспорту є масовість перевезень вантажів і пасажирів на значні (більше 900 км) відстані, безперебійність і рівномірність перевезень у всі пори року та періоди доби, висока швидкість руху і доставки вантажів, достатньо низька собівартість.

Морський транспорт виконує перевезення вантажів і пасажирів між портами в більш чім 120 держав світу. На його долю припадає 45% експортних та імпортних перевезень в державі. Морський флот оснащений спеціалізованими суднами (контейнеровозами, ліхтеровозами, залізничними паромними суднами).

Річний транспорт використовується для перевезення масових навалочних, насипних та наливних вантажів на напрямках , що співпадають з розташуванням суднохідних річок і каналів. Він відрізняється сезонністю та короткочасністю навігації, що обмежує застосування цього найдешевшого виду перевезень.

Трубопровідний транспорт має велику економічність та надійність при транспортуванні вантажів (нафти, нафтопродуктів та газу) на дальні та надзвичайно дальні відстані.

Повітряний транспорт зайнятий за звичай перевезеннями пасажирів внутрішніми рейсами в країні, а також в міжнародному сполученні. Лінії повітряного транспорту зв’язують майже всі великі міста держави, а також більше 150 країн світу.

Ці види транспорту являють собою магістральний транспорт, що забезпечує транспортно-економічні зв’язки між підприємствами та регіонами країни в процесі виробництва.

2.

Окрім згаданих видів транспорту, існує промисловий транспорт , який здійснює переміщення предметів діяльності в сфері виробництва в межах території підприємства. Такий транспорт має розгалужені під’їзні шляхи, розвинений та різноманітний рухомий склад.

Таблиця 62.1- Об’єм перевезень та вантажообіг різними видами транспорту.

Види транспорту	Обсяг перевезень			Вантажообіг			Середня відстань перевезення, км
	Млн. т	Питома вага в загальному обсязі, %	Млрд. ткм		Питомавага в загальному вантажообігу, %
Залізничний	3909,5	12.6	3638,3		54,3	930,6
Морський	237,4	0,8	933,0		14,0	3930,5
Річковий	619,1	2,0	264,3		4,0	426,9
Автомобільний	25603,8	82,5	475,1		7,1	18,6
Трубопровідний (нафта та нафтопродукти)	648,0	2,1	1370,3		20,5	2114,3
Повітряний	3,1	-	3,3		0,1	1064,5
Всього:	31018,9	100	6684,3		100	215,5

3.

Єдина транспортна система України (ЄТС) включає в себе комплекс транспортно-технологічних процесів, пов’язаних з виробничою та сервісною діяльністю підприємств, організацій та закладів громадського виробництва та сфери послуг.

Умови сучасного виробництва пред’являють високі вимоги до узгодження технологічних, транспортних, навантажувально-розвантажувальних і складських процесів, що входять до даного виробництва.

Особливість складних транспортно-технологічних систем (комплексів) виражена в більшій мірі їх невизначеністю, основними джерелами якої є:

• нерегулярність виробництва та споживання (поставок і попиту на продукцію);

• нестійкістю роботи елементів системи (неритмічність технологічного процесу, статистична невизначеність тривалості окремих транспортних і технологічних операцій);

• структурна ненадійність системи, що виражається в виході з ладу окремих її елементів і технічних засобів.

Зменшення невизначеності транспортно-технологічних систем – є одною з найголовніших задач управління транспортним процесом. Цього можна досягти різними методами.

Структурні методи передбачають зміну структури об’єкту управління. Досягти цього можна за рахунок утворення запасів матеріалів на об’єктах споживання та буферних ємкостей для складування в місцях виробництва, організації перевезень із застосуванням між операційних компенсаторів (наприклад, такого використання оборотних причепів та напівпричепів або контейнерів, при якому процес завантаження не пов’язаний жорстко з ритмом роботи автомобілів).

Організаційні методи регламентують послідовність окремих операцій транспортних і технологічних процесів, а також їх комплексів (наприклад, організація транспортних і технологічних процесів та взаємодія різних видів транспорту на базі контактних графіків).

Інформаційні методи передбачають створення систем передавання інформації (засобів зв’язку) з метою підвищення інформованості керівного органу. Попереднє повідомлення про час прибуття рухомого складу, про зміни умов перевезень та інша інформація зменшують невизначеність функціонування систем.

При найбільш досконалій організації завжди зберігається частина невизначеності, що є слідком багатогранних випадкових факторів, які трапляються в великих системах. Для зменшення імовірності її виникнення та можливі втрати, застосовують статистичні методи, що дозволяють прогнозувати випадкові процеси на базі даних про їх передісторію.

Єдиний технологічний процес включає в себе міжнародні автомобільні перевезення, регулювання яких забезпечується двосторонніми та багатосторонніми договорами. В зв’язку з розширенням міжнародної торгівлі все більше значення приймають багатосторонні договори, для реалізації яких створюються спеціальні міжнародні організації. Ці організації займаються регулюванням, організацією та розробкою норм і правил виконання міжнародних автомобільних перевезень (МАП).

До таких організацій відносяться:

• ФІА (FIA) – Міжнародна автомобільна федерація;

• Трансфігорут Європа (Transfigoroute Europe) – Міжнародна організація з перевезень швидкопсувних продуктів в умовах контрольованих температур;

• МСАТ (IRU) – Міжнародна спілка автомобільного транспорту;

• ЄКМТ (ECMT) – Європейська конференція міністрів транспорту;

• ЮНКТАД (UNKTAD) – Конференція ООН з торгівлі та розвитку;

• ФІАТА (FIATA) – Міжнародна федерація експедиційних асоціацій;

• КВТ ЄЕК ООН (ITC) – Комітет з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії ООН.

Основою правового регулювання міжнародних автомобільних

перевезень є:

а) двосторонні міжурядові угоди про міжнародне автомобільне сполучення;

б) міжнародні конвенції і угоди;

в) норми внутрішнього законодавства.