95. 100.Довірче управління фінансовими вкладеннями як вид фінансової послуги.

Довірче управління фінансовими вкладеннями здійснюють довірчі товариства, які діють відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Майном довірителя є кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя. Довірчі операції - послуги, які довірче товариство надає довірителям майна. Поняття довірчого товариства, особливості його створення та діяльності визначає Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» від 17.03.1993. Відповідно до ст. 1 Декрету довірчим товариством є товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Майном довірителя є кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя.

Відповідно до чинного законодавства довірче товариство здійснює такі довірчі операції: для громадян — збереження та представницькі послуги для обслуговування майна довірителів; для юридичних осіб — розпоряджання майном, агентські послуги, ведення рахунків для власників їх цінних паперів та управління голосувальними акціями, переданими довірчому товариству через участь у загальних зборах акціонерного товариства.Довірчі товариства отримують за умовами укладеного договору право на участь в управлінні акціонерним товариством від імені його акціонерів або державних установ. Джерелом прибутків довірчого товариства є плата, яку отримують довірені особи за здійснення довірчих операцій. Розмір плати встановлюється в договорі між довірителями майна та довіреною особою.

80 Нормативне регулювання відкритої валютної позиції уповноваженого банку, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.

встановлене Національним банком України кількісне обмеження (у відсотках) щоденної величини відкритих банком валютних позицій, а саме: загальної (довгої, короткої) валютної позиції в іноземних валютах і банківських металах і окремо за групами відповідних іноземних валют і банківськими металами, а також за відповідною валютою чи банківським металом, окремими активними операціями з валютними цінностями до регулятивного капіталу банку. Метою встановлення таких лімітів є забезпечення стабільності на валютному ринку та обмеження негативного впливу на його стан операцій з купівлі-продажу іноземних валют і банківських металів, що здійснюються уповноваженими банками.

Національний банк України встанвлює:

1. Ліміт загальної відкритої валютної позиції банку (Л13) – співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами в гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

2. Ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1) – співвідношення величини перевищення обсягу вимог за іноземною валютою та банківськими металами над обсягом зобов’язань у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

3. Ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) – співвідношення величини перевищення обсягу зобов’язань за іноземною валютою та банківськими металами над обсягом вимог у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

Установити для уповноважених банків такі ліміти відкритої

валютної позиції:

ліміт загальної відкритої валютної позиції банку (Л13) - не більше 30%;

ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1) - не більше 20%;

ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) - не більше 10%".

82

Лізинг — це діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансовихкоштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строклізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власністьза дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у продавця майна, за умови сплатилізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізинг — це договір про оренду заводу, промислових товарів, обладнання, нерухомостідля використання їх у виробничих цілях орендатором, у той час як товари купуються орен-додавцем і він зберігає за собою право власності (Європейська федерація національних асо-ціацій лізингових компаній).

Лізингодавець — юридична особа, яка передає право володіння та користування пред-метом лізингу лізингоодержувачу.

Лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та ко-ристування предметом лізингу за договором лізингу від лізингодавця.

Продавець лізингового майна — фізична або юридична особа, в якої лізингодавецьпридбаває річ, що в подальшому буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу.

Предмет договору лізингу — може бути неспоживна річ, визначена індивідуальнимиознаками та віднесена, відповідно до законодавства, до основних фондів (машини, устатку-вання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо),не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передача його влізинг (оренду).

І Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів —фінансовий чи оперативний.

Оперативний лізинг — господарська операція, що передбачає відповідно до договоруоперативного лізингу передання лізингоодержувачу майна, що підпадає під визначення ос-новного фонду, придбаного або виготовленого лізингодавцем на умовах інших, ніж перед-бачаються фінансовим лізингом.

Сублізинг — це вид піднайму предмета лізингу, відповідно до якого, лізингоодержувачза договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу)у користування за плату на погоджений строк, відповідно до умов договору сублізингу,предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу; обов'язковоюумовою здійснення сублізингу є наявність письмової згоди лізингодавця.

Зворотний лізинг — це договір лізингу, який передбачає продаж основних фондів фі-нансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів фізичноючи юридичною особою в оперативний чи фінансовий лізинг.

Пайовий лізинг — це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладеннябагатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь уздійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштівне може становити більше 80 % вартості набутого для лізингу майна.

Чистий («сухий») лізинг — при якому всі витрати з обслуговування лізингового майнабере на себе лізингоодержувач.

Повний («мокрий») лізинг — всі витрати з обслуговування лізингового майна бере на себелізингодавець. Його використовують, зазвичай, самі виробники устаткування. За вартістю по-вний лізинг один з найдорожчих, оскільки у лізингодавця збільшуються витрати на технічне об-слуговування, супроводження кваліфікованим персоналом, ремонт, постачання необхідної си-ровини та комплектуючих виробів тощо.

Міжнародний лізинг — це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, якіперебувають під юрисдикцією різних держав, або якщо майно чи платежі перетинаютьдержавні кордони.

оперативний лізинг:

— передбачає значно менший, ніж нормативний строк служби, термін експлуатації майна лізингоодержувачем;

— сума лізингових платежів за період дії лізингового договору забезпечує відшкодування лізингодавцю шляхом нарахування амортизації вартості об'єкта лізингу лише частину його початкової (відновлюваної) вартості;

— після закінчення дії договору оперативного лізингу предмет лізингу підлягає поверненню лізингодавцю та може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу або договір може бути продовжено;

— предмет лізингу не обліковується на балансі лізингоодержувача.

При фінансовому лізингу:

— лізингоодержувач користується предметом лізингу протягом більш тривалого періоду (не менше, ніж один рік);

— за період дії лізингового договору амортизується вся або більша частина вартості майна;

— після закінчення строку дії договору фінансового лізингу право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача за умови укладання відповідного договору купівлі-продажу;

— предмет фінансового лізингу обліковується на балансі лізингоодержувача та ним амортизується, що дає змогу оптимізувати податкову базу;

— лізингодавець має право інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти.

85

Депозитарна розписка (Depository Receipt — DR) — це обіговий цінний папір, який є субститутом акцій іноземних компаній.

Депозитарні розписки випускаються національним банком як свідоцтво про право володіння акціями іноземних компаній, що перебувають у трастовому управлінні даного банку. Кожна розписка свідчить про володіння однією або групою іноземних акцій.

Історично поява депозитарних розписок пов'язана із забороною британського уряду на вивіз акцій місцевих компаній за кордон. Намагання уникнути цієї заборони й спричинило виникнення такого механізму, як депозитарні розписки. Вперше депозитарні розписки було випущено у 1927 р. американським банком J.P. Morgan, щоб надати можливість американцям інвестувати в акції британської компанії роздрібної торгівлі Selfridge.

Перевагою механізму депозитарних розписок для емітента є те, що:

• депозитарні розписки дають емітентові можливість уникнути чинних у певних країнах обмежень на вивіз цінних паперів за кордон і продавати цінні папери іноземним інвесторам навіть у тому випадку, коли їх реальний продаж заборонений або обмежений чи надмірно жорстко регулюється;

• емітент не зобов'язаний керуватися всіма законодавчими вимогами країни, у якій перебувають в обігу випущені через депозитарні розписки акції;

• депозитарні розписки розширюють інвестиційну базу іноземних випусків акцій, лозаяк дають змогу інституційним інвесторам, які підлягають обмеженням на вкладення в іноземні цінні папери, здійснювати інвестування в акції емітентів інших країн;

• випуск іноземних акцій через депозитарні розписки створює можливість уникнути проблеми зворотного припливу капіталу, яка постає за безпосереднього випуску іноземних акцій;

• депозитарні розписки мають подвійне застосування — вони можуть використовуватися як для залучення фінансування, так і для ефективного крос-лістингу акцій на більшій кількості іноземних ринків;

• депозитарні розписки підвищують ліквідність акцій емітента на внутрішньому і міжнародних ринках за рахунок поліпшення іміджу компанії і визнання її серед інвесторів.

Інвестори застосовують цей інструмент тому, що депозитарні розписки полегшують їм диверсифікацію портфеля, а інвестування в них має низькі трансакційні витрати. Вони дають змогу уникнути ризиків перереєстрації прав власності на цінні папери емітентів, зареєстрованих у країнах з недостатньо розвинутими ринками, і, певною мірою, валютних ризиків, позаяк забезпечують отримання дивідендів у національній валюті інвестора. Крім того, постійний попит на такі фінансові інструменти підтримується існуванням у багатьох країнах регулятивних обмежень на зовнішні портфельні інвестиції для інституцій них інвесторів. Як уже згадувалося, ліміти інвестицій в іноземні активи встановлюються для пенсійних фондів, страхових компаній і взаємних фондів. Купуючи депозитарні розписки, інституційні інвестори дістають можливість обійти обмеження на купівлю і володіння іноземними цінними паперами. Тепер близько 70 % портфельних інвесторів віддають перевагу саме депозитарним розпискам, а не акціям.

Таким чином, депозитарні розписки є гнучким і привабливим інструментом виходу акціонерних компаній на фінансові ринки інших країн.

86

Україна набуває першого досвіду використання андєррайтингу, але на нашу думку, збільшення кількості емісій, вихід на ринок цінних паперів значної кількості українських підприємств, безумовно визве попит на такого роду послуги, він набуде досить швидкого

розвитку, так як має істотні переваги перед іншими засобами залучення капіталу, серед яких:

– Вартість залучених ресурсів шляхом здійснення андєррайтингу,значно нижча, ніж вартість коштів, які підприємства залучають, використовуючи кредити банків і постачальників.

– Інвестиційні банки, як правило, мають широку мережу філій, через яку значно легше розмістити випущені цінні папери.

– Високий імідж, відоме ім'я інвестиційного банку, який виступає в якості андеррайтера і який є гарантом підприємства-емітента, викликає більше довіри у інвесторів, з якими існують напрацьовані зв'язки, що також сприяє успішному розміщенню цінних

паперів.

– Андеррайтер здійснює комплекс заходів, направлених на підтримкуліквідності цінних паперів на вторинному ринку шляхом виставленнядвосторонніх котирувань (на продаж і на купівлю), що, безумовно, теж єзапорукою успішного розміщення.