85. Дати характеристику фінансових послуг з випуску депозитарних розписок.

Депозитарні розписки – іменний ЦП, випущений авторитетним банком-депозитарієм, який підтверджує права власності на акції іноземної компанії, що депоновані в цьому банку. Виникнення ДР зумовлено тим, що певними нормами держ. регулювання було обмежено діял-ть іноземних інвесторів. Амер. ДР – обертаються лише на амер. фонд. ринку, а Глобальні – на світовому. Амер. деп. розп.-це випущений амер.депозитарієм сертифікат, що підтверджує право на визначену кількість акцій іноз.емітента.Амер.інвестори надають перевагу амер.деп.розп-кам,а не безпосередньо іноз.акціям, оскільки: 1)ам.д.р. обертаються відповідно до амер.законод-ва 2)вони продаються і купуються в долл.США 3)банк-депозитарій виконує розрахунки і виплати дивід-в по деп.розп-кам в долл.США.Усі програми ам.д.р. поділ.на 1)ті,що спонсоруються (випускаються на підставі угоди між емітентом і депозитарієм) 2)що не спонсоруються (випуск ам.д.р. здійсн-ся депозитарієм за вимогою акціонерів або на підставі угоди з ними,емітент може і не знати, що на його акції існують ам.д.р.).Існують декілька рівнів у тих,що спонсоруються.Рівень залежить від вторинного обігу, від активності та місця обігу, від обсягів фін.звітності,що емітент повинен надавати в комісію з ЦП та ФБ США( SEC) Глоб депоз розписки -Їх випуск здійсн-ся з метою залуч-ня капіталу , якщо частина глоб.д.р. призначена для обігу на тер.США, то вони повинні бути зареєстр-ні відповідно до амер.законодавства. У схемі обігу ДР приймають участь 2 суб’єкти інфраструктури: зберігач, розташований у країні походження базового ЦП (кастодіальний банк); банк-депозитарій, авторитетний іноз. банк, який безпосередньо здійснює випуск та розміщення ДР. Третьою стороною у залежності від рівня розписки м. бути: власник базових ЦП або емітент цих базових ЦП. У залежності від того, хто є 3 стороною схеми, кошти від розміщення ДР отримує або власник або емітент ЦП.

86. Дати характеристику андеррайтингу як фінансової послуги.

Фін послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, або, за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Андеррайтинг - купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладання договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на покупця обов'язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані. Можливі такі умови андеррайтингу: андеррайтер, інвестиційна компанія викупає у емітента весь випуск ЦП по фіксованій ціні та перепродає іншим інвесторам. Інвестиційна компанія зобов’язується викупити у емітента недорозміщену частину випуску ЦП. Інвестиційна компанія зобов’язується прикласти максимум зусиль по розміщенню ЦП без прийняття обов’язків по викупу недорозміщених ЦП. Ще можна сказати, що андеррайтинг – це розміщення ЦП по публічній підписці через посередників, функції яких частіше всього виконують інвестиційні банки. Останні купляють ЦП у компаній, що їх випускають по раніше встановленій ціні і потім розміщують їх серед осіб та інвестиційних інвесторів (різних фондів, банків) по більш високим цінам. Коли об’єм нового випуску достатньо великий, декілька інвестиційних банків створюють спеціальний емісійний синдикат, погоджуючи строки емісії ЦП, розміри комісійних для його членів. Кожний з банків, що входить у синдикат в межах встановленої долі випуску проводить підписку серед своїх клієнтів.

87. 87.Дати характеристику факторингу як фінансової послуги.

    Факторинг– це банківська операція, суть якої полягає в придбанні банком (фактором) у постачальника (продавця) права вимоги у грошовій формі на дебіторську заборгованість покупців за відвантажені їм товари (виконані роботи, надані послуги), з прийняттям ризику виконання такої вимоги, а також приймання платежів. Факторинг – це ліцензована банківська послуга і право на її здійснення мають практично всі банки. Основна цінність факторингу полягає в його комплексності. Зазвичай факторингове обслуговування передбачає: фінансування, управління дебіторською заборгованістю та прийняття ризиків.

    Після відвантаження товару клієнт банку (продавець) відразу отримує значну частину від суми поставки (до 95%) у формі авансу, не очікуючи оплати від свого боржника (покупця). Клієнт при цьому повинен документально підтвердити факт поставки товару (рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні тощо); по-друге, банку може знадобитись певний термін для перевірки достовірності наданих документів. Розмір авансу, що виплачується банком, у кожному випадку визначається окремо і залежить насамперед від якості дебіторської заборгованості, тобто від сукупного ризику, що приймає на себе банк, купуючи певну дебіторську заборгованість. Можливі варіанти, коли аванс узагалі не виплачується, а цінність послуги полягає саме в адмініструванні банком заборгованості недисциплінованих покупців і забезпеченні своєчасності їх розрахунків з клієнтом. Факторингове обслуговування передбачає відкриття розрахункових рахунків клієнта у банку, що його здійснює. Таким чином, банк має змогу оперативно відстежувати проходження платежів на рахунках підприємства.

Управління дебіторською заборгованістю включає в себе контроль за своєчасною оплатою покупцями проданих товарів, прогнозування термінів інкасації, відповідні процедури нагадування у разі затримки платежів, а також регулярні звіти банку про стан дебіторської заборгованості, здійснені клієнтом поставки та платежі його покупців. Кінцевою метою управління є поліпшення фінансового стану клієнта завдяки зміцненню платіжної дисципліни покупців, прискоренню товарообігу, зменшенню термінів обігу дебіторської заборгованості і зрештою — скороченню обсягу дебіторської заборгованості.

За відповідну винагороду банк приймає на себе ризики підприємства, пов’язані з постачанням товарів з відстрочкою платежів, які за інших обставин могли б призвести до нестачі коштів у самого підприємства для розрахунків з постачальниками (кредитні, ліквідні, процентні, валютні).

Факторингові операції існують двох типів – з правом регресу і без. Якщо договір про факторингове обслуговування укладається з правом регресу, банк має право зворотної вимоги до клієнта (продавця) про відшкодування сплаченої суми. Якщо без права регресу, то банк такого права не має. Факторинг є беззаставною формою фінансування. Забезпеченням повернення коштів банку є, власне, сама дебіторська заборгованість покупців. Це в ідеалі. Реальна банківська практика передбачає масу винятків з цього правила. Банки можуть вимагати додаткове забезпечення.