44. Індосамент векселя. Визначити ризики при індосаменті векселя.

Передавати вексель можна як простий так і переказний. Право передачі належить як першому так і всім наступним покупцям векселя. Разом з передачею векселя передається і право одержання оплати по ньому. Передача векселя позначається особливим надписом, який називається індосаментом, бланком або жиро. Робити на векселі надпис про таку передачу називається індосувати. Особа, яка передає вексель, називається індосантом, а особа, яка одержує вексель – індосатом або покупцем. Кожний вексель може бути переданий: в особистість іншої особи; для здійснення різних операцій по дорученню, а саме: для пред’явлення векселя до акцепту, оплати; для одержання по векселю належних грошей і для інших операцій необхідних для охорони прав довіреної особи. У всіх цих випадках вексель залишається власністю передовіреної особи. Вексель без права його передачі називається іменним. Будь хто з індосантів також може заборонити подальшу передачу векселя, однак це не робить вексель іменним, а лише знімає з такого індосанта відповідальність перед наступним власником векселя. Векселедавець і наступні за ним індосанти, якщо не обумовлене інше, відповідає за акцепт і оплату. Індосант при передачі векселя може розмістити в надпису таку обмовку “без обороту на мене”, “без відповідальності”, і в такому разі знімає з себе відповідальність по векселю. Надпис, який має в своєму складі таку обмовку називається безповоротним. По індосаменту можливі ризики: при наявності бланкового індосаменту втрачається лінія регресу. Тобто ризик бланкового індосаменту – немає можливості прослідкувати векселедержателей, Строк позовної давності по векселю: потрібно відслідковувати дати здійснення індосаментів.Недатований вексель вважається що він був проставлений до строку оформлення протесту. Ризик фізичної втрати векселя. Індосамент без адреси індосанта –можливість ухилення від регресних вимог внаслідок неожливості його знайти Ризик заборони подальшого індосаменту –застереження, яке має право внести будь-який індосант.

45. Аваль вексельних зобов’язань як різновид фінансової послуги.

Платіж за переказним векселем може бути забезпечений повністю або в частині вексельної суми через аваль. Аваль  це вексельне зобовязання, яке з особа може гарантувати виконання вексельних зобовязань за будь-яку особу, яка приймала участь у обігу конкретного векселя. Аваль додається на переказному векселі або на додатковому аркуші. Він виражається словами “вважати за аваль” або будь-якою іншою рівнозначною формулою і підписується тим, хто дає аваль. Для авалю достатньо лише підпису, поставленого авалістом (особою, що приймає на себе відповідальність про оплату всієї чи частини вексельної суми) на лицьовому боці переказного векселя, якщо тільки цей підпис не поставлений платником або векселедавцем. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за векселедавця. Аваліст відповідає так само, як і той за кого він дав аваль. Платник, оплачуючи вексель, може вимагати, щоб він був вручений йому векселетримачем з розпискою про одержання платежу. Усі ті, хто видали, акцептували, індосували переказний вексель або поставили на ньому аваль, є солідарно зобов’язаними перед векселетримачем. Ризик по авалю несе аваліст, поділ на стандартний ризик неплатоспроможності, та специфіч ризиксамост відпо-ті аваліста незалежно від того чи є гарантоване зобовязання дійсним. По законодавству деяких країн (Україна, Росія, Франція) поручительство, яке видано не в вигляді аваля, а окремо від векселя у вигляді письмової гарантії із вказівкою місця її видачі, має точно таку ж юридичну силу як і сам аваль.