Конституційне право як наука і навчальна дисципліна

Конституційне право існує в трьох іпостасях:галузь,наука,навчальна дисципліна.

Як наука, система ідей, теорій, концепцій, вчень про конституційне право.

Як галузь права та напрями наукових досліджень в цій галузі.

Як навчальна дисципліна, одержаних наукою в галузі конституційного права і практикою застосування конституційного права (загальна частина, основи конституційного право, інші інститути конституційного права).

Конституція - основне джерело Конституційного права України Поняття Конституція і види Конституцій Історія Конституції України. Структура Конституції України. Функції Конституції України. Порядок прийняття і внесення змін до Конституції. Гарантії (охорона) Конституції. Реалізація конституції * * * Поняття Конституція і види Конституцій

Конституція - це своєрідний договір, який фіксує і узгоджує політичні інтереси різноманітних соціальних груп, прошаків, класів. 1) Конституції в більшості країни світу вважається національною цінністю, політичною і ідеологічною цінністю, економічна і правова "святиня", національне надбання юридичної думки і правової системи країни. Конституція, як джерело права - єдиний нормативно правовий акт або сукупність нормативних актів, які є основним законом країни або законами країни, має найвищу юридичну силу, регулює найважливіші відносини і має особливу процедуру прийняття, внесення змін і охорони захисту. Основними рисами Конституції є:

1. є основним Законом країни, тобто вона є найбільш загальним нормативно правовим актом, що є основою конституційного права, його основним джерелом, а також основою всіх інших галузей права, тобто є джерелом всієї системи права, всього права країни.

2. є актом найвищої юридичної сили, тобто в ієрархії джерел права вона стоїть на першому щаблі і в своїй галузі, і в інших галузях прав. Всі нормативні акти в цілому, і в галузі конституційного права мають відповідати Конституції. Якщо Конституція приймається раніше, то вони мають приводитись до відповідності, якщо пізніше, то вони мають відповідати їй.

3. регулює найважливіші суспільні відносини. Права загалом регулює найважливіші відносини, а Конституція регулює найважливіші відносини в правовій сфері (відносини влади).

4. має особливий порядок прийняття, процедура якого визначається регламентом. Парламент приймає закони, а народ приймає Конституцію.

5. має особливий порядок внесення змін, який полягає у внесенні змін до більшості статей здійснюється протягом кількох сесій (приймає рішення, затверджує рішення). Значна частина конституційних норм або розділів змінених парламентом з наступним затвердженням на референдумі.

6. має особливий порядок охорони, гарантування, тобто в країні є спеціальні органи, що здійснюють контроль за конституційністю - відповідальністю законів Конституції.

7. є актом прямої дії, тобто норми застосовуються безпосередньо, незалежно від існування закону про це питання.

8. є найбільш стабільним нормативно-правовим актом, тобто не змінюється або змінюється рідко.

9. є програмним документом розвитку суспільства, оскільки значна кількість основних положень є наміром, програмою діяльності, а не реальними явищами (наприклад ст. 1 КУ).

Слово "Конституція" походить від латинського слова "constitutio" - устрій, установлення. В часи Древнього Риму конституціями вважалися акти імператора, акти, що приймалися парламентом, але переважно устрій держави, суспільне явище і це йдеться до сьогодення. Саме слово - це організація держави, структура. В 18 ст. при прийнятті "Конституції", це слово почало застосовуватися до нормативних актів. І сьогодні ця назва системно-структурного явища.

Це слово багато аспектне як суспільно-політичні відносини, що існують в державі, не в формальному, а в матеріальному значенні; як систему норм, які регулюють суспільно-політичні відносини ( чи конституційні акти, чи окремі закони).

Сам термін багатозначний і в конституційно-правовому розумінні, але переважно він вживається у власному, формальному значенні як сукупність нормативно-правових актів.

Найбільш правильним розумінням "Конституції" як єдиного нормативно-правового акту.

Існують різні види конституцій:

• за часом дії (тимчасові, постійні);

• за місцем дії (загально - національні, локальні) або за простором;

• за характером прийняття (демократичні, договірні, даровані або обтруйовані);

• за сутністю (демократичні, недемократичні; реальні і фіктивні; юридичні і фактичні);

• за формою (писані або кодифіковані, неписані або не кодифіковані).

Поділяють конституції і за формою держави (монархічні і республіканські) і так далі.

За формами конституції існують писані і неписані, що не зведенні до єдиного акту (Нова Зеландія, Великобританія) або є кілька основних (Єгипет), але не називається Конституцією.

Неписана Конституція - сукупність нормативно-правових актів вищої юридичної сили, жоден з яких не називається Конституцією.

Більш вживаним є поділ на кодифіковані та не кодифіковані.

Існує ситуація, коли існує і Конституція, і акти, що мають силу Конституція (Швеція, України, Скандинавські країни), допоміжний характер.

За характером внесення змін конституції поділяються на гнучкі і жорсткі (наприклад Україна).

За порядком прийняття:

1. демократичні конституції поділяються:

   • прийняті народом шляхом референдуму;

   • спеціальним конституційним органом (комісією) прийняті;

   • прийнятті парламентом.

2. договірні конституції - нормативно-правові акти, які приймаються шляхом договору між різними органами державної влади чи між різними політичними силами або між різними державними утвореннями ("Конституційний договір" напр. Конституція Пилипа Орлика).

3. даровані - це акти, які приймаються не народом, а для народу главами держави або диктаторами. За суттю і змістом конституції поділяються на:

   • Юридичні - певні акти

   • Фактичні - нормативні акти, що регулюють суспільні відносини.

Існують різноманітні конституції (певні існуюча сукупність відносин поза межами)

Конституція України - єдиний нормативний акт, реальною, юридичною, жорсткою, конституційно регульованою, демократичною за суттю і порядком прийняття.