Основні засади територіального устрою

Принципи територіального устрою України:

• Принцип єдності, цілісності територій в географічних, політичних та інших відношеннях

• Принцип недоторканості території, тобто її гарантованість, захищеність

• Принцип поєднання централізації і децентралізації

• Принцип збалансованості соціально-економічного розвитку

• Принцип врахування історичних, географічних, економічних особливостей при адміністративно-територіальному поділі.

Принцип єдності означає в географічному відношенні, що лінія державного кордону є єдиною та цілісною, і в політичному відношенні. Україна має єдиний державний кордон, який утворюється шляхом демаркації (визначення кордону на місцевості) і делімітації (визначення кордону на карті). Кордон являє собою суцільну лінію.

Принцип недоторканості означає охорону території військовими формуваннями та іншими засобами.

Принцип поєднання означає наявність в державні центральних і місцевих органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Принцип збалансованості означає наявність в кожній адміністративно-територіальній одиниці, господарських, соціальних, і культурних об'єктів, які забезпечують самодостатність функціонування і розвитку адміністративно-територіальної одиниці (підприємства, лікарні, культурні об'єкти, школи, театри).

Принцип врахування особливостей означає, що кожна територіальна одиниця формується протягом тривалого часу під впливом багатьох факторів (враховує етнічні особливості).

Система адміністративно-територіального устрою України

В Україні існує адміністративно-територіальний устрій (внутрішній поділ). Немає постійного політично-територіального устрою (крім виборчих округів, військових та судових округів). За Конституцією України адміністративно-територіальні одиниці, які утворюють систему адміністративно-територіального устрою є:

1. АРК;

2. oбласті (24)

3. міста Київ і Севастополь, як міста республіканського значення

4. райони (сільські райони 490)

5. міста (446)

6. селища (28839 як адміністративні одиниці 10190).

Адміністративно - територіальна одиниця - це частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації та діяльності місцевих органів державної влади й органів місцевого самоврядування.

Всі адміністративні територіальні одиниці не є однорідними. Вони поділяються на регіони( АРК, області, райони) та населені пункти,( міста, райони в містах, села, селища).

Населені пункти утворюються об'єктивно, стихійно. Регіони утворюються державою:

Вищий рівень - АРК, області, міста Київ і Севастополь.

Середній рівень - райони і міста з районним поділом;

Базовий рівень - села, селища та інші міста;

Внутрішній поділ - селища (міського чи сільського типу), міста (районні, обласні, республіканські. Відрізняючим фактором є характер виробництва є його рівень і масштаби.

Населений пункт - це частина комплексно заселеної території України, яка склалася внаслідок господарської та іншої суспільної діяльності, має сталий склад населення, власну назву та зареєстрована в порядку, передбаченому законом.

Область - верхній рівень адміністративно територіального устрою України. Це великій регіон, якій характеризується певною цілісністю та самодостатністю економічного й соціального розвитку, а також місцевими особливостями і традиціями.

Село - це сільські населені пункти зі стійким складом жителів, які зайняті переважно сільськогосподарським виробництвом.

Селища - це сільські населені пункти, що сформувалися при промисловому чи іншому підприємстві, організації або установі.

В межах території України можуть утворюватись й інші спеціальні територіальні утворення - військові, судові округи, прикордонні, екологічні, спеціальні(вільні) економічні зони, адміністративно - територіальні утворення з особливим режимом функціонування.