Функції і повноваження.

Функції омбудсмена:

1. за характером прав, що захищаються омбудсменом;

2. за способом, використаним для захисту прав;

   1. контрольна (функція парламентського контролю)

   2. правозахисна

   3. представницька

   4. інформаційна

   5. організаційна (установча)

   6. запобіжна

   7. відновлювальна

   8. координаційна

   9. виконання судових рішень.

Пріоритетною функцією контролю є парламентський контроль щодо додерження законів про права людини в діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, органами виконавчої влади.

Правозахисна функція - захист уповноваженим прав і свобод людини і громадянина всіма наявними способами і засобами. Уповноважений з прав людини не підміняє існуючі органи, а виявляє порушення цими органами.

Інформаційна - публікація про порушення, подання звітів і доповідей про стан питання захісту прав людини , інформує всі органи державної влади про порушення прав людини.

Представницька - представництво парламенту і народу; представляє Уповноваженого ВРУ з прав людини за межами держави з питань захисту прав людини.

Уповноважений з прав людини здійснює організаційну функцію - функція реформування може призначати своїх представників і утворює внутрішні органи - секретаріат і таке інше.

Запобіжна (попереджувальна) - вжиття заходів щодо попередження порушень прав і свобод людини.

Відновлювальна функція - забезпечення поновлення прав порушених органами виконавчої влади;

Судова функція - учасник процесу (захисник чи інша сторона).

Законодавча функція - можна звертатися до Конституційного суду України про визнання законів і звертається з поданням про тлумачення - участь у законотворчій діяльності.

Координаційна функція - об'єднує зусилля правоохоронних органів в діяльності по захисту прав людини (міністерство юстицій, прокуратура).

За характером прав функції розрізняють:

• політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні;

• Зовнішня політика (представницька).

За об'єктами :

• Пріоритетна - політична;

За способами діяльності: * Контрольна і правозахисна.

Утворюється секретаріат - 75 осіб (нині 50 осіб), що складається з 3 відділів.

Форми діяльності уповноваженого з прав людини.

Основними правовими формами діяльності уповноваженого з прав людини є:

• Конституційні подання

• Подання.

Конституційне подання є пріоритетною формою діяльності, форма звернення уповноваженого з прав людини до Конституційного суду України з вимогою визнати закони і інші нормативно-правові акти неконституційні або дати його тлумачення щодо прав людини.

Уповноважений з прав людини має право подання - правова форма звернення до інших органів державної влади з вимогою усунути існуюче порушення з прав людини. Подання вноситься до будь-якого органу, який порушую права людини.

Уповноважений з прав людини має процесуальні права: за ст. 13 закону України "Про уповноваженого з прав людини":

• Невідкладного прийому президенту України, голову Верховної Ради України, прем'єр-міністра тощо;

• Може бути присутнім на засіданням Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, Конституційного суду України, суду тощо;

• Може звертатися до цих органів в певних формах;

• Може вимагати пояснення з посадових осіб цих органів.

Гарантії уповноваженого з прав людини за ст. 20, 22 закону України "Про уповноваженого з прав людини":

• Не допускається втручання органів державної влади в питання віднесені до компетенції омбудсмена;

• Уповноважений з прав людини не зобов'язаний давати пояснення щодо своєї діяльності;

• Недоторканість;

• Повернення на попереднє місце роботи після закінчення строку повноважень уповноваженого з прав людини;

• Може звернутися до будь-яких органів в разі необхідності;

Діяльність уповноваженого з прав людини всебічно гарантована.

Територіальний устрій України Поняття територіального устрою і його види. Основні засади територіального устрою. Система адміністративно-територіального устрою України. Функції адміністративно-територіального устрою. Проблема адміністративно-територіальної реформи в Україні. * * * Поняття територіального устрою і його види

Кожна держава є передусім політико - територіальною організацією публічної влади, тому територія держави - невід'ємна ознака всякої державності і водночас просторова межа здійснення державної влади. Територія держави має відповідну адміністративну будову, за характером якої всі держави поділяються на унітарні, федеративні чи конфедеративні.

Відповідно до Конституції (ст.2) Україна є унітарною державою. Це означає, що територія України в межах існуючих кордонів є цілісною та недоторканою, що складові частини цієї території перебувають в нерозривному взаємному зв'язку, відзначаються внутрішньою єдністю і не мають ознак державності, як це властиво складовим частинам, скажемо, федеративної держави.

Територіальний устрій - це передбачена Конституцією України і законами України організація території держави шляхом її поділу на складові частини - територіальні одиниці - з метою найбільш ефективного здійснення функцій держави і суспільства.

Розрізняють кілька видів територіального устрою держави основними з яких є:

• Політико-територіальний устрій;

• Адміністративно-територіальний устрій.

Політично-територіальний устрій - це розмежування (поділ) території держави між утворення як політичними явищами, (штати, республіки тощо). Політико-територіальний устрій характерний для федерацій, конфедерацій та інших складних держав. Політико-територіальний устрій зумовлює федеративну форму.

Адміністративно-територіальний устрій є внутрішнім поділом території на територіальні одиниці і характерний для унітарних держав.

Адміністративно - територіальний устрій України, це - зумовлена соціальними, економічними, соціально - етнічними, історичними, географічними, культурними, політичними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом ії на складові частини - адміністративно - територіальні одиниці.