Тема 1       Наступна тема Загальна теорія. Конституційне право - провідна галузь права України. Поняття конституційного права, його предмет і метод. Система конституційного права України. Функції конституційного права. Конституційно-правові відносини. Конституційне право як наука і навчальна дисципліна. ***

Поняття конституційного права, його предмет і метод

В літературі давно дискутується питання: якій назві - Конституційне" чи "державне" право - надати перевагу. Ця проблема тісно пов'язана з іншою проблемою, а саме - Конституція є Основним Законом суспільства чи держави, чи того й іншого разом?

Для зручності дані терміни синонімізують.

У багатьох країнах набув поширення термін "конституційне право". Це стосується насамперед країн, де склались англосаксонська і романська правові системи, що уособлюють конституційний устрій, найбільш характерними рисами якого є громадянське суспільство і правова держава. Саме такий устрій забезпечує розподіл влад, і проголошує права людини, їх захист у судовому порядку.

Для германської правової системи характерне вживання терміну "державне право", що є відображенням історичних реалій в яких розвивалась німецька державність.

Конституційне право - це провідна галузь національного права України. Це галузь права, норми якої регулюють найважливіші суспільні відносини. Це провідна галузь публічного права, норми якої регулюють політичні відносини, зокрема визначаються і закріплюються основи конституційного ладу, правовий статус особи, форми безпосереднього народовладдя, організація і здійснення державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, та інші найважливіші суспільні відносини.

Кожна галузь права відрізняється від інших галузей права рядом ознак. Насамперед, конституційне право відрізняється предметом правового регулювання, характером тих відносин, що становлять предмет конституційного права.

Предметом конституційного права є суспільно-політичні відносини в цілому, насамперед відносини влади народу України( держави, місцевої влади або місцевого самоврядування); є політика, влада або політична влада. Це право про владу у всіх її відносинах про основні її засади і організації, (відповідні організації влади, між державою і особою, державою і місцевим самоврядуванням). Інші галузі ( наприклад цивільне, адміністративне право) також регулюють відносини суспільного управління, але не в цілому.

Конституційне право регулює вертикальні, ієрархічні, субординаційні відносини, тоді як інші галузі права регулюють горизонтальні відносини.

Предмет конституційного права опосередковує собою чотири групи (блоки) суспільних відносин. 1. Відносини, які складають основоположні засади народовладдя, суверенітет народу. Суверенітет народу - це природне право народу бути верховним і повновладним на своїй території. Суверенітет буває потенційним і реальним. Потенційним суверенітетом володіє практично кожний етнос, незалежно від того має він свою державність чи ні. Реальний суверенітет - це втілення в життя суверенних прав народу, його волі йти таким шляхом, якій він вважає найкращим. 2. Відносини, які опосередковують устрій держави, як організації влади народу і для народу. Влада - необхідний спосіб організації суспільства, процесів, що відбуваються в ньому, в тому числі за рахунок авторитарних методів, які передбачають можливість нав'язування волі суб'єкта влади, застосування в разі потреби примусу. Однак соціальна влада не завжди ґрунтується на авторитарній команді, примусових методах здійснення. У сучасних умовах дедалі більшого значення набуває соціальна злагода, консенсус, а примус відступає на другий план. Найбільш універсальною організацією влади в суспільстві є держава. Тому об'єктом конституційного регулювання є відносини, які пов'язані з:

• Формою державного правління.

• Формою державного устрою.

• Політичним режимом.

• Впровадженням та використанням державних символів.

• Територіальної організації.

3. Відносини, які опосередковують основоположні засади функціонування держави. Головними з яких є гуманізм, демократизм, розподіл влад, виразом якого є механізм взаємного контролю гілок влади, їх врівноваженість. 4. Відносини, що визначають характер зв'язків між державою і конкретною особою. Це насамперед:

• Відносини громадянства, під якім розуміють постійний правовий зв'язок між особою і державою, що надає їм відповідні права й покладає певні обов'язки.

• Відносини фундаментальних прав громадян України: економічних, політичних, соціальних, культурних, екологічних.

• Відносини гарантій реалізації прав і свобод.

• Відносини, що випливають із факту відповідальності держави перед особою і навпаки.

Конституційне право - право про владу, керівництво, підпорядкування, право що охоплює всі найважливіші політико-суспільні відносини.

Методами конституційного права є імперативний, забов'язуючий, заборонний та дозвільний методи.

Імперативний метод - метод однозначного визначення поведінки суб'єкта( ст. 19 КУ державні органи діють у спосіб і порядок, визначений законом). Крім імперативного методу, метод зобов'язань, заборон (поєднання діяльності) є дозвільні норми. Конституційне право впливає на суспільні відносини сукупності методів з превалюванням імперативного метода (альтернативи). Більш владної галузі права немає, крім конституційного права.

Конституційне право відрізняться і джерелом права. Провідними джерелами права інші галузі права - кодекси, то конституційне право - Конституція, за чим отримує назву. Конституційне право як і більшість галузей права являє собою певну систему. Хоча конституційне право є складовою частиною системи права України. Систему конституційного права складають інститути і норми конституційного права.

З розвитком теорії права відбувається поділ права на галузі.