Форми випуску цінних паперів та порядок їх реєстрації.
Цінні папери емітуються в різних формах випуску, які відображають умови емісії, обігу та використання цінних паперів. Форми випуску цінних паперів вибирає емітент, враховуючи вимоги законодавства та особливості його фінансового розвитку. Зокрема, у випадках, коли цінні папери постійно здійснюють обіг на фондовому ринку, доцільно вибрати таку їх форму випуску, яка найбільшою мірою забезпечує укладання та виконання з ними угод купівлі-продажу. В разі, коли цінні папери рідко використовуються з метою продажу та постійно знаходяться у власності інвесторів, більш раціонально використовувати інші форми.
Класифікація цінних паперів за формами випуску передбачає використання таких критеріїв:
1) в якому вигляді існують цінні папери;
2) характер відображення інформації про власника на бланкові цінного папера;
3) можливість для власника призначати уповноважену особу з метою здійснення одержаних прав.
Залежно від того, в якому вигляді емітовано цінні папери, вони можуть мати документарну або бездокументарну форму. Кожна з них передбачає наявність певних особливостей та забезпечує проведення фінансових операцій способами, найбільш прийнятними для емітента й інвесторів. Документарна форма цінних паперів передбачає, що її власник встановлюється на підставі сертифіката цінного папера. Сертифікат цінних паперів – це документ на паперовому носії, що засвідчує право власності на цінний папір. Сертифікати випускаються відповідно до установлених вимог, які регламентують необхідність додержання визначених форм та реквізитів. Такі вимоги регламентуються рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Права власника на цінні папери переходять до нового власника з моменту передавання (поставки) цінних паперів.
Цінні папери, випущені в документарній формі, можуть зберігатися відокремленим та колективним способами. В разі, коли зберігачем використовується відокремлений спосіб, передбачено ведення обліку цінних паперів із зазначенням їх номерів чи інших індивідуальних ознак. Колективний спосіб зберігання цінних паперів – це спосіб, згідно з яким депозитарій чи зберігач веде облік цінних паперів без зазначення їх номерів або інших індивідуальних ознак.
За бездокументарної форми зберігання власник встановлюється на підставі запису в системі реєстру або на рахунках у цінних паперах. Реєстри ведуть реєстратори іменних цінних паперів, а рахунки з цінними паперами – зберігачі. Перехід прав власності на цінні папери від одного суб'єкта до іншого з використанням бездокументарної їх форми випуску фіксується зарахуванням цінних паперів на рахунок власника у зберігача.
Підтвердженням права власності на цінні папери за умов випуску їх у бездокументарній формі є сертифікат. А в разі емісії цінних паперів – у бездокументарній формі (тобто за допомогою виписки з рахунку у цінних паперах) ведеться зберігачем. Разом з тим, такі виписки, згідно із законодавством України, не можуть бути предметом угод, що передбачають перехід власності на цінні папери.
Згідно з критерієм про відображення інформації щодо власників цінних паперів вони поділяються на такі категорії:
– іменні цінні папери;
– цінні папери на пред'явника.
Законодавством України передбачається використання ордерних цінних паперів. Це така їх категорія, що характеризує третій критерій класифікації. В такому разі на сертифікаті цінного папера відображається інформація про особу, якій власник передає права, засвідчені таким інструментом. Ця особа може або сама здійснювати зазначені права або призначати за допомогою свого розпорядження іншу уповноважену особу виконувати такі права.
Цінні папери на пред'явника, як правило, випускаються в документарній формі. В окремих випадках вони можуть функціонувати й у бездокуменарній формі. Щодо іменних цінних паперів, то їх випускають виключно у без документарній формі. На відміну від них ордерні цінні папери використовують тільки у документарній формі. Класифікація цінних паперів за формами та категоріями відображена на рис. 3.2.
З метою використання документарних цінних паперів у процесі проведення операцій на біржовому або організаційно оформленому позабіржовому ринках вони підлягають знерухомленню. Знерухомлення цінних паперів – це переведення документарних цінних паперів у бездокументарну форму з метою забезпечення їх обігу.
Рис. 3.2. Форми і категорії цінних паперів
До недоліків використання документарних цінних паперів можна віднести:
– витрати на випуск сертифікатів цінних паперів;
– складність переоформлення прав власності на цінні папери (необхідна їх поставка та узгоджена робота з реєстратором).
Такі проблеми вирішуються, якщо здійснюють знерухомлення цінних паперів.